Генуезька конференція (м. Генуя, Італія. Квітень—травень 1922 р.)

29 країн-учасниць (з британськими домініонами - 34).

Мета: пошук шляхів для економічного відновлення Центральної і Східної Європи.

Головним стало питання, пов'язане з Росією.

Взаємні вимоги, пред'явлені, з одного боку, Росією, а з іншого -

західними державами:

а) вимоги до Росії:

• Сплатити борги попередніх російських урядів (майже 18,5 млрд золотих рублів).

• Повернути або відшкодувати вартість націоналізованих іно­земних підприємств у Росії.

• Ліквідувати монополію на зовнішню торгівлю.

б) вимоги Росії до Заходу:

• Відшкодувати збитки, завдані інтервенцією Антанти в роки гро­мадянської війни в Росії (за російськими оцінками 39 млрд зо­лотих рублів).

• Надати Росії економічну допомогу і дешеві кредити.

• Підписати з Росією вигідні для неї торговельні угоди. Конференція не змогла прийняти загального документа; було вирішено продовжити її роботу в Гаазі.

У драматичні за напругою дні роботи Генуезької конференції в міс­течку Рапалло, що поблизу Генуї, дві країни - Німеччина і Росія на та­ємній нічній нараді (звідси назва - «піжамна нарада») 16 квітня 1922 р. уклали сепаратний договір. Документ підписали російський народний комісар (міністр) закордонних справ радянської Росії Георгій Чичерін і міністр закордонних справ Німеччини Вальтер Ратенау.

Основні положення Рапалльського договору:

• Між Німеччиною і Росією відновлювалися дипломатичні відно­сини

• Країни зобов'язувалися врегульовувати усі спірні питання шляхом взаємної відмови від претензій.

• Німеччина визнавала націоналізацію німецької власності в Росії і не вимагала її повернення чи відшкодування.

• Країни встановлювали режим найбільшого сприяння в двосто­ронніх торговельно-економічних відносинах.

• Країни взаємно відмовлялися від відшкодування будь-яких збитків, заподіяних одна одній у попередній період.

• Припиняли виплати за утримання військовополонених.

У 1925 р. цей договір було доповнено торговельною угодою між двома країнами, а в 1926 р. - пактом про ненапад.

Договір у Рапалло.

Відчувши себе у становищі ізгоїв у повоєнному світі РРФСР та Німеччина в містечку Рапалло (Італія) 16 квітня 1922 р. уклали сепаратний договір про відновлення дипломатичних стосунків, взаємну відмову від претензій, встановлення торгівельно-економічних зв’язків.

Особливістю радянсько-німецьких відносин того періоду було військове співробітництво, яке старанно і довго замовчувалося. Німецькі заводи у Росії почали виробляти гармати, снаряди, літаки, танки, почалося розроблення хімічної зброї.

Німецькі офіцери готували кадри для танкових частин і авіації Червоної армії. Німецький генерал Гудеріан дістав у 20-х роках освіту в СРСР, а майбутній маршал Радянського Союзу М.Тухачевський навчався в Берліні. Усе це відбувалося за умов надзвичайної секретності.

Підписанням Рапальської угоди Росія і Німеччина забезпечили собі вигідні умови подальшого співробітництва.

Лозаннська конференція (м. Лозанна, Швейцарія. Листопад 1922 — червень 1923 р.)

Країни-учасниці: Англія, Франція, Італія, Росія, Греція, Румунія, Югославія, Японія, США.

Мета: підготувати мирний договір з Туреччиною та встановити режим чорноморських проток Босфор і Дарданелли.

Положення Лозаннського договору (1923 р.):

• Між Туреччиною і державами Антанти встановлювався мир.

• Узаконювалися нові кордони Туреччини.

• Встановлювався режим вільного проходу військових і торгових суден через протоки Босфор і Дарданелли.

• Жодна країна не мала права тримати війська і зброю в протоках.

• Скасовувався міжнародний фінансовий контроль над Туреччиною. Туреччина зобов'язувалася сплатити частину боргу Османської імперії.

Врегулювання проблеми репарацій.

Обсяг репарацій, установлений 1921 р. виявився для Німеччини нездійсненним.

Скориставшись із невиконання Німеччиною репараційних зобов’язань у січні 1923 р., Франція та Бельгія окупували Рурський басейн та Рейнську область. Окупація Руру, де було зосереджено важку промисловість Німеччини, призвела до загострення економічної кризи в країні. Тисячі підприємств припинили діяльність через відсутність сировини, зросло безробіття.

Але ні США ні Велика Британія не підтримали Францію і вона мусила восени 1923 р вивести свої війська.

Ці події спонукали Лігу Націй до розробки міжнародного механізму врегулювання економічних проблем. У результаті з’явилися «план Дауеса» і «план Юнга».

У квітні 1924 р. американським банкіром Чарльзом Дауесом було розроблено план економічного оздоровлення Німеччини.

16.08.1924 р. план Дауеса, Лондонська конференція.

За цим планом Німеччина щороку сплачувала певну суму

репарацій (поступово збільшуючи її з 1 млрд. марок у 1924

у 1924– 1925 рр. до 2,5 млрд. у 1928-1929 рр.).

Джерелом покриття репарацій мають бути прибутки держави за рахунок встановлення високих податків на товари широкого вжитку, а також прибутки від важкої індустрії і залізничного транспорту.

США надають Німеччині значні позики (близько 800 млн. марок).

20.01.1930 р. план Юнга конференція в Гаазі.

За новим репараційним планом розмір щорічних виплат було зменшено й визначено в розмірі 2 млрд. марок на найближчі 37 років. Відповідно до плану всі форми та види контролю над Німеччиною, її господарством і фінансами ліквідовувалися.

Була знижена загальна сума репарацій – майже 114 млрд. золотих марок.

На практиці план Юнга виконувався лише до липня 1931 (офіційно скасований в 1932 році).

4. Пакт Бріана-Келлога.

Це договір про відмову від війни як знаряддя національної політики та мирне вирішення всіх міжнародних суперечок і конфліктів.

В квітні 1927 р. міністр закордонних справ Франції А.Бріан звернувся до державного секретаря США Ф.Келлога з пропозицією про укладення двостороннього франко-американського договору «про вічну дружбу і оголошення війни поза законом».

Серпень 1928 р. Договір Тріана-Келлога був підписаний у Парижі представниками 15 держав. Згодом цей договір підписали 65 країн, узявши на себе зобов’язання ніколи не вдаватися до війни, окрім як для «самозахисту».

Кросворд «Конференція».

В зошиті розв’язати кросворд.

Кросворд «Конференція».