Тема 2. Регулятори цивільних відносин.
1. Джерела правового регулювання цивільних відносин
2. Поняття та структура цивільного законодавства
3. Дія актів цивільного законодавства
4. Застосування актів цивільного законодавства
1. - Під джерелами правового регулювання цивільних відносин розуміються зовнішні форми виразу цивільно-правових норм. В теорії права прийнято виділяти 4 форми виразу права:
- нормативно-правовий акт;
- договір;
- звичай;
- судовий прецедент.
- Перші три джерела прямо передбачені у Главі 1 Цивільного кодексу України (акти цивільного законодавства- ст.. 4; договір- ст..6; звичай- ст.7).
Акт цивільного законодавства- рішення компетентного суб’єкта права прийняте в односторонньому вольовому порядку, яке встановлює, змінює або припиняє цивільні права та обов’язки.
Договір- домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Звичай- правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, Але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.
Звичай може бути зафіксовано у відповідному документі (Указ Президента «Про застосуванняМіжнародних правил інтерпретації комеційних термінів від 04.10.1994 р.).
Звичай ділового обороту
Судовий прецедент в Україні: проблема застосування.
- Відповідно до п.2 ч.2 ст. 47 „Про судоустрій України” від 07.02 2002 р. Верховний Суд України дає судам роз’яснення з питань застосування законодавства
0- Відповідно до п.3 ч.1 ст. 39 Закону України „Про судоустрій України” від 07.02 2002 р. Вищі спеціалізовані суди дають спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз’яснення з питань застосування законодавства.
Рішення Конституційного Суду. Ст. 150 Конституції України: до повноважень Конституційного Суду належить офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Рішення Конституційного Суду є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Рішення від 09.07.2002 р. за конституційним зверненням ТзОВ „Торговий Дім „Кампус Коттон клаб” про офіційне тлумачення положень ст.. 124 Конституції: право особи (громадянина україни, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи не може бути обмежено законом, іншими нормативно-правовими актами.
- Аналіз окремих статтей Цивільного кодексу України дає підстави зробити про ще одне джерело правового регулювання цивільних відносин:
Норма моралі.
Відповідно до ч.4 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити моральним засадам суспільства.
Канонічні норми. Норми обмеженого застосування- щодо віруючих
католицького віросповідання.
Норма права- правило поведінки
1). обов’язкове;
2). формально визначене;
3). загального характеру;
4). встановлюється, змінюється та припиняється в усиановленому порядку;
5). виконання забезпечується державою.
Кодекс канонів східних церков- повне зібрання схвалене Папою Римським 18.10.1990 р. Поширено дію на Україну з 01.10.1991 р.
2. - Переважаючим джерелом правового регулювання цивільних відносин в сучасних умовах залишається нормативно-правовий акт (акт цивільного законодавства). Акти цивільного законодавства у своїй сукупності складають цивільне законодавство.
- Цивільне законодавство- система нормативно-правових актів (актів цивільного законодавства), що регулюють особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників.
- Цивільне законодавство має складну структуру, яка складається із рівнів правового регулювання. Акти цивільного законодавства поділяються на рівні правового регулювання за юридичною силою.
- Вищий рівень
Конституція України (ст..ст.13- право власності українського народу, 14- право власності на землю, 27- право на життя, 28- право на повагу до гідності, 30- право на недоторканість житла, право на особисте та сімейне життя, 41- право власності, 42- право на підприємництво та ін.).
Перший рівень
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року
Вступає в дію з 1 січня 2004 року. Складається з 6 книг, 90 глав, 1308 статтей.
Книга 1 Загальні положення (поділяється на 5 розділів; розділи поділяються на підрозділи)
Книга 2 Особисті немайнові права фізичної особи
Книга 3 Право власності та інші речові права (поділяється на 2 розділи)
Книга 4 Право інтелектуальної власності
Книга 5 Зобов’язальне право (поділяється на 3 розділи, розділи поділяються на підрозділи)
Книга 6 Спадкове право
- Верховенство Цивільного кодексу України – ч. 2 ст.4 ЦК
- Цивільні закони та міжнародні договори України (ст.. 9 Конституції, ст.. 17 Закону України „Про міжнародні договори України”; ст.. 10 Цивільного кодексу).