- •Тема 1 система міжнародних економічних відносин
- •Розвинуті капіталістичні країни
- •Країни, що розвиваються
- •Країни соціалістичної індустріалізації[
- •1. Групи країн за рівнем доходів:
- •2. Групи країн за рівнем зовнішнього боргу:
- •3. Класифікація країн за ступенем відкритості світовому ринку:
- •Міжнародний поділ праці
- •Тема 2. Міжнародна торгівля як головна форма мев та її регулювання
- •1. Сутність, значення та тенденції розвитку міжнародної торгівлі
- •2. Основні теорії міжнародної торгівлі
- •3. Система показників розвитку міжнародної торгівлі
- •1. Сутність і класифікація послуг
- •Тема 5. Міжнародна міграція робочої сили План:
- •1. Суть та види міжнародної міграції робочої сили.
- •2. Економічні ефекти міжнародної трудової міграції .
- •3. Тенденції розвитку міжнародного ринку робочої сили.
- •Тема 6. Міжнародна мобільність капіталу План:
- •1. Міжнародна мобільність капіталу: суть, етапи і фактори розвитку.
- •2. Форми міжнародного руху капіталу.
- •Форми міжнародної міграції капіталу
- •Міжнародна технічна допомога.
- •Тема 7. Світова валютна система. План:
- •1. Суть міжнародних валютних відносин. Види валютних систем.
- •2. Валютні курси. Котирування валют. Конвертованість валют. Валютний курс.
- •Валютне котирування.
- •Конвертованість валют.
- •3. Еволюція валютної системи.
- •4. Валютні ринки та валютні операції.
- •Види валютних операцій.
- •5. Міжнародні розрахунки.
- •6. Валютна політика держави.
Тема 1 система міжнародних економічних відносин
Міжнародні економічні відносини (МЕВ) – це система економічних зв’язків між суб’єктами господарювання різних країн світу з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ.
В сучасних умовах основними формами МЕВ є: міжнародна торгівля товарами; міжнародна торгівля послугами; міжнародні валютні відносини; міжнародні фінансово-кредитні відносини; міжнародна міграція робочої сили; міжнародні транспортні відносини; міжнародне виробниче співробітництво; міжнародне науково-технічне співробітництво; міжнародна економічна інтеграція.
Основними суб’єктами сучасних МЕВ є: фізичні особи; юридичні особи; держави; транснаціональні корпорації; міжнародні організації; інтеграційні блоки.
Рівні МЕВ з точки зору суб’єктів:
Мікрорівень – підприємства, організації, фізичні особи.
Мезорівень – окремі регіони всередині національних економік (ВЕЗ),
кластери галузей, орієнтовані на зовнішньоекономічні зв’язки.
Макрорівень – окремі країни.
Мега- або квазімакрорівень – міжнародні організації, інтеграційні
об’єднання, ТНК.
Рівні МЕВ з точки зору інтенсивності відносин між суб’єктами
Рівень |
Характеристика |
Економічні контакти |
Найпростіші економічні зв’язки між суб’єктами світової економіки, що мають епізодичний характер і регулюються одноразовими угодами |
Економічна взаємодія |
Стійкі міжнародні економічні зв’язки на основі спільних, раніше розроблених намірів, закріплених у довгострокових економічних угодах |
Економічне співробітництво |
Тісні економічні зв’язки кооперативного типу на базі спільних, раніше розроблених і погоджених намірів, закріплених у довгострокових економічних договорах та угодах |
Економічна інтеграція |
Виший рівень розвитку МЕВ, процес зближення й адаптації національних економік, залучення їх до єдиного відтворювального процесу в інтернаціональних масштабах |
Для упорядкування інформації про різні аспекти економічного життя для виявлення загальної картини економічного процесу, економіко-статистичного аналізу розвитку держави, порівнянь між державами у 1993 р. міжнародними організаціями прийнято стандартну систему національних рахунків (СНР), згідно якої Державною службою статистики України розроблено Національні рахунки.
Система національних рахунків (СНР) – це сукупність правил обліку економічної діяльності, які відображають усі головні макроекономічні зв’язки, включаючи взаємодію національної і міжнародної економіки визнаних на міжнародному рівні.
Основою обліку в системі національних рахунків є інституційна одиниця, тобто це економічний агент, який може володіти товарами і активами, мати економічні зобов’язання і від свого імені здійснювати угоди з іншими агентами.
Відповідно до міжнародного стандарту у СНР інституційні одиниці групуються в п'ять секторів:
нефінансові корпорації, до яких належать інституційні одиниці, які займаються ринковим виробництвом товарів і послуг для продажу за цінами, що покривають витрати виробництва і дають прибуток;
фінансові корпорації — комерційні інституційні одиниці, що спеціалізуються на фінансових послугах чи допоміжній фінансовій діяльності (банки, страхові компанії тощо);
сектор загального державного управління, до якого належать органи управління центрального та місцевого рівнів, некомерційні бюджетні організації, фонди соціального страхування;
сектор домашніх господарств, що об'єднує фізичних осіб як споживачів, а в деяких випадках як фізичних осіб-підприємців;
сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства (НКОДГ), до якого входять інституційні одиниці, створені окремими групами домашніх господарств для забезпечення їх політичних, релігійних і професійних інтересів, а також для надання соціально-культурних послуг (соціально-культурні підрозділи нефінансових корпорацій) безоплатно або за цінами, що не мають економічного значення.
Інституційні одиниці, взаємодіючи між собою, здійснюють економічні операції, котрі відображаються в СНР.
Економічна операція – це угода між інституційними одиницями, при якій передається право власності на матеріальні або фінансові активи або надаються послуги.
СНР охоплює економічні операції, які здійснюють всі інституційні одиниці між собою в межах даної країни, так і з інституційними одиницями інших країн. Виходячи з даної класифікації всіх інституційних одиниць поділяють на резидентів і нерезидентів.
Резиденти – всі інституційні одиниці, котрі постійно знаходяться на території даної країни, незалежно від їх громадянства або приналежності до капіталу.
Нерезиденти – всі інституційні одиниці, котрі постійно знаходяться на території іноземної держави, навіть якщо вони є філіалами інституційних одиниць даної країни.
Центральним показником СНР є валовий внутрішній продукт (ВВП). ВВП – це вартість кінцевої продукції, яка вироблена економічними одиницями на території даної країни (тобто резидентами) за певний період.
ВВП використовується міжнародними організаціями при складанні рейтингів країн. Так за обсягом ВВП 370,8 млн. дол. Україна в 2014 р. була на 47 місці зі 191 країни - членів ООН. В десятку лідерів увійшли: 1. КНР (9,2 млрад. ) США (16,7 млрд. $), Індія. Японія . Німеччина Росія (2,5 млрд) 7. Бразилія Індонезія Велика Британія (2.3 млрд) 9. Франція (2,2 млрд) 10 Італія (1,8) 11. Мексика (1.8).
Натомість за обсягом ВВП на душу населення Україна посідає лише 106 місце. 8668 дол. США на душу населення.). У 2013 році - 103-та позиція серед 186 країн світу за якими було проведено дослідження
Лідери 2014 р.
1. Катар (143,4 тис. дол. США _в 2013 р. - 98,8 тис. дол. США )
2.Люксембург- важливий міжнародний банківський центр
3. Сінгапур
4.Бруней
5.Кувейт
6. Норвегія 7. ОАЕ 8. Сан-Маріно
9. Швейцарія
Гонконг
10. США
Ката́р — країна на Середньому Сході, що займає півострів Катар у Перській затоці, межує із Саудівською Аравією і півдні з Арабськими Еміратами. Основу економіки Катару складає видобування та переробка нафти. Сільське господарство розвинене слабо і задовольняє лише 10% потреб країни в продовольстві. близько 14% домогосподарств є доларовими мільйонерами.
загальна чисельність населення Катару у 2011 році становила 1,9 млн осіб, у тому числі 1,4 млн чоловіків і 500 тис. жінок
За рівнем соціально-економічного розвитку
