Тема 2. Моделі навчання інформатики. Контроль та перевірка знань учнів.

Лекція 3:

1. Моделі навчання інформатики

2. Застосування інтерактивних методик на уроках інформатики

3. Метод проектів на уроках інформатики

4. Контроль знань учнів

5. Функції та види контролю

6. Орієнтовні критерії оцінювання знань і умінь учнів з дисципліни „Сходинки до інформатики”

Моделі навчання інформатики

Згідно з особистісно-діяльнісним підходом до організації навчального процесу в його центрі знаходиться той, хто вчиться.

Так історично склалося, що освіта у навчальних закладах (ЗОШ) надається учням у колективах (класах), тобто існує класно-урочна форма навчання. Основною одиницею такого навчання є урок. Кожний урок будується за певною структурою і передбачає організацію навчання за різними моделями (див попередню тему).

Ще одним підходом о виокремлення форм організації навчання є, запропонований Я.Голантом ще у 60-х р.р. ХХ ст. поділ на активну і пасивну моделі навчання залежно від участі учнів у навчальній діяльності. Останнім часом виділяють інтерактивну модель навчання, як найкращу можливість реалізації особистісно-орієнтованого навчання.

Пасивна модель навчання. (за Пометун О., Пироженко Л.)

Відповідно до даної моделі учень виступає у ролі пасивного слухача. Він сприймає матеріал, який йому надає вчитель: відеофільм, текст підручника тощо. За такої моделі використовуються методи, коли учні або дивляться, або слухають, або читають (лекція-монолог, пояснення нового матеріалу вчителем, демонстрація).

Активна модель навчання.

В цьому випадку учень і вчитель знаходяться в постійному взаємозв’язку. Учень відповідає на запитання вчителя, розповідає. В учителя є можливість співпраці з кожним учнем окремо. За такої моделі використовують активні методи навчання: бесіда, дискусія, фронтальне опитування тощо.

Інтерактивна модель навчання.

Схема даної моделі відображає постійне спілкування учителя з учнями та учнів між собою. Учень і вчитель є рівноправними суб'єктами навчання.

Організація інтерактивного навчання припускає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, загальне рішення питань на підставі аналізу обставин і ситуації. Зрозуміло, що структура інтерактивного уроку буде відрізняться від структури звичайного уроку, це також вимагає професіоналізму і досвіду вчителя.

Для початку ознайомимося з пірамідою навчання. Дослідження, проведені Національним тренінговим центром (США, штат Меріленд) у 1980-х рр. показують, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити відсоток засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість дитини, а й на його почуття, волю (дії, прак­тику). Результати цих досліджень були відображені в схемі, що отримала назву «Піраміда навчання».

Рис.1. Піраміда навчання

Ці дані цілком підтверджуються дослідженнями сучасних російських психологів. За їхніми оцінками, старший школяр може, читаючи очима, запам'ятати 10% інформації, слуха­ючи — 26% , розглядаючи — 30% , слухаючи і розглядаючи— 50%, обговорюючи — 70%, особистий досвід — 80%, спільна діяльність з обговоренням — 90% , навчання інших — 95%.

Чим зумовлені таки результати? Для того щоб зрозуміти цей механізм, пригадаємо, як працює наш мозок. Робота нашого мозку відрізняється від роботи відеомагнітофона чи плеєра. Інформація, яка поступає до нього, не просто записується, а й аналізується, обробляється. Наш мозок постійно ставить такі запитання:

~ Чи отримував я таку інформацію раніше?

~ Чого стосується ця інформація? Що я можу з нею зробити?

~ Чи можна вважати, що це те саме, з чим я мав справу вчора чи минулого місяця?

Використання наочності під час уроку збільшує запам'ятовування матеріалу від 14% до 38%. Якщо ж до роботи залучається слухова й зорова пам'ять, є ще більше шансів задовольнити потреби різних дітей, чий спосіб сприйняття матеріалу може суттєво відрізнятися.

Однак використання лише зорової та слухової пам'яті недостатнє.

Кредо інтерактивного навчання:

Понад 2400 років тому Конфуцій сказав:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

В сучасній школі, інтерактивні технології навчання – це така організація процесу навчання, у якому учню неможливо не приймати участь. Суть інтерактивного навчання в колективному, взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників процесі навчального пізнання.

Інтерактивні методи навчання скомпонували низку цікавих, раніше чужих школярам правил:

• кожна думка важлива;

• не бійся висловитись;

• ми всі - партнери;

• обговорюємо сказане, а не людину;

• обдумав, сформулював, висловив;

• кажи чітко, ясно, красиво;

• наводь тільки обґрунтовані докази;

• умій погодитись і не погодитись;

• важлива кожна роль.

У роботі повинні бути задіяні в тій чи іншій мірі всі учні.

Інтерактивні уроки вирізняються тим, що під час їх проведення поєднуються два типи уроків:

• узагальнення та систематизація,

• контроль та коригування знань і вмінь учнів.

Поєднання таких двох типів уроків посилює їхню навчальну функцію, сприяє освоєнню учнями всіх рівнів пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка), розвитку культури мовлення, ініціативи та впевненості учнів у собі та у своїх знаннях.

Досвід засвідчує, що використання інтерактивних технологій навчання надає можливості для пошуку нових форм і методів роботи, для зміни себе, для навчання разом з учнями.