Літера г і ґ

Літера г передає на письмі гортанний щілинний приголосний як в укра­їнських словах: гадка, гей, могутній, плуг, так і в іншомовних (на місці h,g) дав­нішого походження: газета, генерал, грамота, Євангеліє; Гегель, Гомер, Англія, Гаага, а також у недавніх запозиченнях, часто вживаних, особливо в звукоспо-

лученнях гео-, -лог-, -гог-, -грам-, -граф-: агітація, агресія, горизонт, магазин; географія, геологія, педагог, кілограм, фотографія.

Літера ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний як в українських словах, так і в давнозапозичених і з українізованих: аґрус, ґаблище, ґаблі, ґава, ґазда, ґалаґан, ґандж, ґанок, ґатунок, ґвалт, ґвалтувати, ґеґати, ґедзь, ґелґотати, ґерґотати, ґерґотіти, ґиґнути, ґлей, ґирлиґа, ґніт (у лампі), ґоґель-моґель, ґрасувати, ґрати (іменник), ґратчастий, ґречний, ґринджоли, ґрунт, ґудзик, ґуля, джиґун, дзиґа, дзиґлик тощо та похідні від них, а також у прізвищах Ґалаґан, Ґудзь.

Примітка

У власних назвах іншомовного походження етимологічний g згідно з уста­леною традицією вимовляється як г; проте збереження g у вимові не є порушен­ням орфоепічної норми. Отже, правильною є вимова: Гданськ і Ґданськ, Грен­ландія й Ґренландія, Гібралтар і Ґібралтар; Гарібальді й Ґарібальді, Гете й Ґете.

Властивості звука можуть залежати від того, в якому складі слова він ви­мовляється.

Кожен звук мови утворюється в результаті складних рухів органів вимов­ляння і має свої властивості, які необхідно знати, щоб правильно користуватися мовою.

Однакова, правильна вимова звуків полегшує спілкування.

Голосні звуки творяться за участю самого голосу. Струмінь видихува­ного повітря проходити щілиною між голосовими зв’язками, які перебувають у напруженому стані і дрижать. У ротовій порожнині він не натрапляє на перепони.

Приголосні звуки утворюються струменем видихуваного повітря, яке проходить через більш або менш розслаблені голосові зв’язки і в ротовій по­рожнині долає перепони, створювані органами мовлення. Складаються приго­лосні звуки з голосу і шуму, або тільки шуму.

Голос і шум при творенні приголосних звуків можуть бути у різних співвід­ношеннях. Якщо голос переважає над шумом, то творяться приголосні звуки, які називаються сонорними (від латинського слова sonorus, що означає дзвін­кий).

Якщо при творенні приголосних звуків шум переважає над голосом, то вимовляються приголосні звуки, які називаються шумними.

Шумні звуки різняться між собою залежно від того, в якому стані перебу­вають голосові зв’язки в момент творення. Якщо голосові зв’язки більш напру­жені, тоді творяться дзвінкі шумні приголосні звуки. При розслаблених голосових зв’язках творяться глухі шумні звуки.

Приголосні поділяються за місцем творення на губні й язикові.

Губні — творяться у результаті зближення нижньої губи з верхньою або верхніми зубами.

Язикові — залежно від того, яка частина язика артикулює до пасивного мов-ного органа (зубів, піднебіння або задньої стінки глотки).

Приголосні поділяються за способом творення на зімкнені, проривні, африкати, щілинні, дрижачі.

При вимові зімкнених приголосних активний орган (нижня губа або язик) тісно змикається з пасивним. Під тиском повітря зімкнення з силою розривається, і при цьому утворюється характерний шум.

При вимові проривних приголосних у ротовій порожнині утворюється тіс­не зімкнення (як при [б] або [д]), проте одночасно повітря вільно виходить через носову порожнину.

При вимові африкатів передня спинка язика, наближаючись до піднебіння спочатку утворює зімкнення. Проте замість моментального прориву цього зімк­нення в останній фазі в африкатів зімкнення поступово переходить у коротку щі­лину.

При вимові щілинних активний мовний орган, наближаючись до пасивно-го, утворює вузьку щілину.

При вимові дрижачих кінчик язика періодично або притискається до перед­нього піднебіння, або відходить від нього.