61. Захист права власності

Способи, методи і форми захисту права власності досить різноманітні. Розглянемо лише речово-правові засоби його захисту, які розроблені римськими юристами досить грунтовно. Це, зокрема, три спеціальні позови: віндикаційний, негаторний і публіціанський. Усі вони об'єднуються загальною назвою - речові позови.

Негаторний позов застосовувався для усунення перешкод, що заважали власнику нормально здійснювати своє право власності.

Він пред'являвся в тих випадках, коли одна особа стверджувала, що є власником речі, яка знаходиться у володінні іншої особи, і на цій основі вимагала, щоб річ була їй повернута.

Публіціанський позов. Уже відзначалося, що цим позовом захищалось доб­росовісне володіння. Згодом ним міг користуватися і власник, якщо він не міг довести права власності свого попередника.

Віндикаційний позов --

Позов власника майна про повернення свого майна, яке перебуває в незаконному володінні іншої особи.Позивач має довести обставини, що підтверджують його право власності

61. Поняття, сутність та види прав на чужі речі.

• Права на чужі речі

  • виникнення прав на чужі речі обумовлено необхідністю задоволення інтересів інших осіб шляхом обмеження сукупності правомочностей власника стосовно належних йому речей.

  • Права на чужі речі забезпечували нагальні проблеми управомоченої особи шляхом надання їй можливості безпосереднього панування над майном, що їй не належало, у межах, визначених договором, заповітом, законом або з інших підстав.

  • виникали шляхом установлення обмежених речових правомочностей на належне іншій особі майно у випадках, яцщо суб’єкт римського приватного права не міг у повному обсязі задовільнити свої інтереси лише за рахунок панування над належними йому речами

  • умови виникнення:

    • здійснення права на чужі речі є необхідним для управомоченої особи

    • встановлення права на чужі речі не суперечить закону

    • встановлення права на чужі речі не порушує права та законні інтереси власника речі або інших осіб

  • особливості

    • 1) носій прав на чужі речі здійснював правомочності, незалежно від усих інших осіб, включаючи власника.

      • бо зміст обмежених речових прав на чуже майно – правомочності речового характеру, стосуються безпосередньо речей.

    • 2) Обов’язок усих осіб, включаючи власника, утримуватись від дій, які могли б перешкодити суб’єкту права на чужу річ здійснювати належні йому правомочності

      • права на чужі речі становлять зміст абсолютних правовідносин

      • Абсолютні відносини – мають місце тоді, коли уповноваженому суб’єкту протистоїть необмежене коло осіб, від яких уповноважена особа може вимагати виконання певних обов’язків, у тому числі утримуватися від порушення її прав та законних інтересів

    • 3) обсяг правомочностей управомоченої особи вужчий в порівнянні з правом власності і визначається власником майна або законом

      • право на чужі речі характеризується обмеженістю за змістом

    • 4) права на чужі речі мають похідний характер щодо права власності і встановлюються лише стосовно речей, які перебувають у власності інших осіб.

  • Шляхи задоволення інтересів управомоченої особи у сфері реалізації правомочностей по володінню і користуванню чужим майном

    • встановлення зобов’язальних відносин на підставі договору про передачу майна в користування

      • власник речі може в односторонньому порядку розірвати договір в разі невиконання або неналежного виконання іншою стороною своїх обов’язків.

      •  створення небажаних перепон для здійснення прав та законних інтересів особи, що користувалася чужою річчю

      • захист осіб, що за договором мали право володіння та використання чужої речі, забезпечувався лише позовами зобов’язального характеру

    • набуття та здійснення права в межах речових відносин

      • характеризується більшою стабільністю

      • як правило, не обмежується у часі

      • надає повну і належну міру забезпечення реалізації прав на чужі речі

  • Окремі види прав на чужі речі виникали на підставі законів

    • полягали в безпосередньому пануванні над річчю і були необмежені в часі

    • захист прав забезпечувався речово-правовими засобами

  • Види прав на чужі речі

    • основні види речових прав на чуже майно сформувалися у римському приватному праві. Термінологічно визначили окремі положення сучасного цивільного права. За своїм основним призначенням і суттю не зазнали суттєвих змін

      • сервітут – право обмеженого користування чужою річчю, яке встановлювалося або для створення певних вигод при експлуатації окремої земельної ділянки, або на користь певної особи

      • емфітевзис – довгострокове відчужуване та успадковуване право користування чужою земельною ділянкою для с/г потреб за наявності в особи потреби і можливості такого використання

      • суперфіцій – право землекористувача (суперфіціарія) використовувати чуже земельну ділянку для спорудження житлових та інших будівель

      • заставне право – речове право на чужу річ, яке служить забезпеченню зобов’язальної вимоги і дає кредитору можливість продати цю річ та одержати задоволення своїх вимог