5. Нормування виробничого освітлення

Природне і штучне освітлення у приміщеннях регламентується нормами СНиП 23-05-95 в залежності від характеру зорової роботи, системи та види освітлення, фону, контрасту об'єкта з фоном. Характеристика зорової роботи визначається найменшим розміром об'єкта розрізнення (наприклад, при роботі з приладами - товщиною лінії градуювання шкали, при креслярських роботах товщиною самої тонкої лінії). У залежності від розміру об'єкта розрізнення всі види робіт, пов'язані із зоровим напругою, діляться на вісім розрядів, які у свою чергу залежно від фону і контрасту об'єкта з фоном діляться на чотири подразряд. Штучне освітлення нормується кількісними (мінімальної освітленістю Е _min) і якісними показниками (показниками осліпленості і дискомфорту, коефіцієнтом пульсації освітленості k _E). Прийнято роздільне нормування штучного освітлення залежно від застосовуваних джерел світла та системи освітлення. Нормативне значення освітленості для газорозрядних ламп при інших рівних умовах з-за їх більшої світловіддачі вище, ніж для ламп розжарювання. При комбінованому освітленні частка загального освітлення повинна бути не менше 10% нормованої освітленості. Ця величина повинна бути не менше 150 лк для газорозрядних ламп і 50 лк для ламп розжарювання. Для обмеження сліпучої дії світильників загального освітлення у виробничих приміщеннях показник осліпленості не повинен перевищувати 20 ... 80 одиниць в залежності від тривалості та розряду зорової роботи. При висвітленні виробничих приміщень газорозрядними лампами, що живляться змінним струмом промислової частоти 50 Гц, глибина пульсації не повинна перевищувати 10 ... 20% залежно від характеру виконуваної роботи. При визначенні норми освітленості слід враховувати також ряд умов, що викликають необхідність підвищення рівня освітленості, обраного за характеристикою зорової роботи. Збільшення освітленості слід передбачати, наприклад, при підвищеній небезпеці травматизму або при виконанні напруженої зорової роботи I. .. IV розрядів протягом усього робочого дня. У деяких випадках слід знижувати норму освітленості, наприклад, при короткочасному перебуванні людей у ​​приміщенні. Суміщене освітлення допускається для виробничих приміщень, в яких виконуються зорові роботи I і II розрядів; для виробничих приміщень, що будуються в північній кліматичній зоні країни; для приміщень, в яких за умовами технології потрібно витримувати стабільними параметри повітряного середовища (ділянки прецизійних металообробних верстатів, електропрецізіонного обладнання ). При цьому загальне штучне освітлення приміщень повинно забезпечуватися газорозрядними лампами, а норми освітленості підвищуються на один щабель.

6. Розрахунок виробничого освітлення

Основним завданням світлотехнічних розрахунків для штучного освітлення є визначення необхідної потужності електричної освітлювальної установки для створення заданої освітленості. При проектуванні штучного освітлення необхідно вибрати тип джерела світла, систему освітлення, вигляд світильника; намітити доцільну висоту встановлення світильників і розміщення їх у приміщенні; визначити число світильників і потужність ламп, необхідних для створення нормованої освітленості на робочому місці, і на закінчення перевірити намічений варіант освітлення на відповідність його нормативним вимогам. Розрахунок загального рівномірного штучного освітлення горизонтальної робочої поверхні виконується методом коефіцієнта використання світлового потоку. Світловий потік (лм) однієї лампи або групи люмінесцентних ламп одного світильника , де Е _н - нормована мінімальна освітленість за СНиП 23-05-95, лк; S - площа освітлюваного приміщення, м ^2; z - коефіцієнт нерівномірності освітлення, зазвичай z = 1,1 - 1,2; k _з - коефіцієнт запасу, що залежить від виду технологічного процесу і типу застосовуваних джерел світла, зазвичай k _з = 1,3 - 1,8; n - число світильників у приміщенні; η _і - коефіцієнт використання світлового потоку. Коефіцієнт використання світлового потоку, що дав назву методу розрахунку, визначають за СНіП 23-05-95 в залежності від типу світильника, відбивної здатності стін і стелі, розмірів приміщення, визначених індексом приміщення , де А, В - довжина і ширина приміщення в плані, м; H - висота підвісу світильників над робочою поверхнею, м. За отриманим в результаті розрахунку світлового потоку за ГОСТ 223979 * і ГОСТ 682591 вибирають найближчу стандартну лампу і визначають необхідну електричну потужність. При виборі лампи допускається відхилення світлового потоку від розрахункового в межах 10 ... 20%. Для перевірочного розрахунку місцевого освітлення, а також для розрахунку освітленості конкретної точки похилій поверхні при загальному локалізованому висвітленні застосовують точковий метод. В основу точкового методу покладене рівняння , де Е _A - освітленість горизонтальної поверхні в розрахунковій точці А, лк; J _а - сила світла в напрямку від джерела до розрахунковій точці А; визначається за кривою розподілу світлового потоку обирається світильника і джерела світла; α - кут між нормаллю до поверхні, якій належить точка, і напрямом вектора сили світла в точку А; r - відстань від світильника до точки А, м. Враховуючи, що r = H / соs α і вводячи коефіцієнт запасу k _з, отримаємо E _A = J _a cos ³ α / (Hk _3). Критерієм правильності розрахунку служить нерівність Е _A ≥ Е _н.