2.Засоби топогеодезичної прив'язки елементів асу, визначення та обліку паралаксу.

Топогеодезичної прив'язка крапок стояния, командно- штабних в спеціальних машин пунктів управління і бойових машин засобів ППО включає:

- визначення дирекційних кутів (азимутів) оріентованих напрямків для орієнтування в просторі елементів АСУ;

- визначення координат і висот точок, що прив’язуються;

- визначення бази (паралаксу) по плоскостним координатам і висоти, перелічення їх в систему координат комплексу для введення в обчислювальні прилади автоматизованих систем упавлення, радіолокаціонних станцій.

2.1.Визначення дирекційних кутів (азимутів) оріентованих напрямків для орієнтування в просторі елементів АС

Визначення дирекційних кутів (азимутів) оріентованих напрямків для орієнтування в просторі елементів АСУ - буде розглянуто на наступному груповому занятті.

2.2. Визначення координат і висот точок, що прив’язуються

Орієнтування на місцевості може бути без карти і за картою.Орієнтування карти полягає у наданні їй такого положення у горизонтальній площині, при якому усі напрямки на ній були спря­мовані на відповідні напрямки на місцевості, а верхня (північна) сторона її рамки звернена на північ.

Орієнтувати карту на місцевості можна наступними способами:

- за лініям місцевості;

- за напрямку на орієнтир;

- за компасу.

Орієнтування карти за лініями місцевості

Д ля орієнтування карти треба стати на яку-небудь лінію міс­цевості (прямолінійна ділянка дороги, лінія зв'язку, електропере­дачі, просіку у лісі, берег річки, каналу і т.п.), яка позначена на карті. Карту треба повернути так, щоб зображення лінії на ній збіглося з напрямком лінії на місцевості, а зображення усіх інших об'єктів, розташованих зліва і справа від лінії, знаходилося з тих же сторін на карті (рис.1).

Орієнтування карти за напрямком на орієнтир

Ц

Рис. 1. Орієнтування карти за лініями

місцевості

ей спосіб використовується у тому випадку, коли відома точ­ка стояння. Для цього, на карті лінійку прикладають до точки сто­яння і орієнтиру, який є на карті, і при визируванні вздовж лінійки, треба повернутися з картою так, щоб вибраний орієнтир був на лінії визірування (рис. 2).

Орієнтування карти за компасом

Д аний спосіб використовується при орієнтуванні у лісі, вно­чі, в умовах обмеженої видимості, коли не видно місцевих предме­тів.

При орієнтуванні карти, компас можна прикладати до любої вертикальної лінії координатної сітки, або до бокової сторони рамки карти в залежності від того, якої з цих ліній зручніше ко­ристуватися (рис. 3). В обох випадках до показань компасу треба ввести відповідну поправку :

-

Рис. 2. Орієнтування карти за напрямком

на орієнтир

при установленні компаса по лінії координатної сітки, тре­ба ввести сумарну поправку на магнітне схилення і зближення мери­діанів, тобто поправку напрямку (ПН), а при установленні по боко­вій стороні рамки карти - тільки поправку на магнітне схилення.

У тому і другому випадку, коли поправка позитивна (східна), північній кінець стрілки повинен ухилитися праворуч на величину поправки, а коли поправка негативна (західна), то ліворуч.

Наприклад, на рис. 3 показано два випадки орієнтування карти за допомогою компасу.

В изначення на карті точки свого стояння проводять одним із наступних способів:

- за найближчим орієнтиром окомірно;

- проміром відстані;

- способом засічок.