§ 11.3. Формування системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою:

1. законів України;

2. передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;

3. економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого);

4. рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;

5. угод, що укладаються між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам України.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні може здійснюватися як державними органами, так і недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів, а також самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Основні нормативно-правові акти, що регулюють ЗЕД в Україні:

• ЗУ «Про ЗЕД»,

• ЗУ «Про режим іноземного інвестування»,

• ЗУ «Про єдиний митний тариф».

За сферою впливу на суб’єктів існують такі методи регулювання:

• методи прямого впливу (ліцензії та цільове фінансування з бюджету);

• методи непрямого впливу, тобто які прямо не впливають і не регламентують поведінку суб’єктів, але створює середовище (податкове регулювання, через прискорену амортизацію).

Можливе поєднання груп методів:

Правові методи – директиви, укази.

Адміністративні – застосовують систему державних замовлень, контрактів, ліцензій, дозволів, квот, стандартів (єдині норми) – держстандарт.

Економічні – у країнах з розвинутою економікою основним методом впливу на ринку є кредитно-грошове регулювання. Його інструментом – ЦБ.

Основні методи – регулювання розмірів банківських ресурсів; - маніпулювання обліковими ставками; - операції на відкритому ринку.

Існують також фінансово-бюджетні методи – маніпулювання ставками податків; - державні витрати: дотації, субсидії, субвенції.

Держава та її органи в процесі регулювання зовнішньоекономічної діяльності не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб’єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з законами України. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється для того, щоб забезпечити:

• захист економічних інтересів України та законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;

• створення рівних можливостей для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестиційних вливань;

• заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Напрямки державного регулювання ЗЕД в Україні:

• відкриття вітчизняного ринку для іноземної конкуренції з гнучким захистом вітчизняних товаровиробників;

• забезпечення економічних та правових гарантій функціонування іноземного капіталу;

• гармонізація національного законодавства з міжнародним;

• підтримка вітчизняних експортерів на світових ринках;

• забезпечення національної безпеки України.

Систему органів регулювання зовнішньоекономічної діяльності очолює Верховна Рада України. Кабінет Міністрів України вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України; координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах; проводить переговори і укладає міжурядові договори з питань зовнішньоекономічної діяльності, забезпечує виконання міжнародних договорів; забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану тощо.