§ 10.3. Тнк та транснаціоналізація світової економіки.
В економічній літературі використовується декілька термінів для визначення фірми, яка активно діє як на національному, так і на зарубіжних ринках. Назви бувають такі: транснаціональна компанія (корпорація); багато- (або мульти-) національна корпорація; глобальна компанія; багатодержавна компанія тощо.
Рис.10.1. Схематична суть транснаціональної компанії.
Якщо узагальнити підхід тих, хто вбачає різницю між транснаціональною компанією (ТНК) і мультинаціональною компанією (МНК), то слід виділити таке: під ТНК розуміється така компанія, головне підприємство (ГК) якої знаходиться в одній країні, а філії чи дочірні компанії (Ф) та їхні філії (внучаті компанії В) знаходяться, як у цій же країні, так і обов’язково інших країнах (рис. 10.1). ТНК може мати 2-3 головні підприємства на території одної країни.
Під МНК розуміють компанію, яка є кооперативним об’єднанням невеликої кількості (двох чи трьох) головних компаній (ГК1 і ГК2) з такої ж кількості країн з широкою мережею філій і дочірніх компаній, які функціонують в різних країнах світу (рис. 10.2).
Що стосується поняття “глобальна компанія”, то ним правомірно користуватися в тому випадку, коли компанія охоплює своєю мережею більше, ніж один континент. Щоб не тратити зусилля на визначення не завжди помітної різниці в поняттях, надалі будемо використовувати термін “транснаціональна компанія”.
Рис.10.2. Схематична суть мультинаціональної компанії.
Найпоширенішим і вживаним є поняття ТНК, запроваджене ООН.
Транснаціональні корпорації – це такі корпорації, які активно використовують об’єктивні тенденції МПП, а їх виробнича і торгово-реалізаційна діяльність винесена за межі національної держави.
ТНК перетворюють світову економіку в міжнародне виробництво, забезпечуючи прискорення науково-технічного прогресу у всіх його напрямах – технічний рівень і якість продукції, ефективність виробництва, вдосконалення форм менеджменту підприємствами.
Під транснаціональними корпораціями (ТНК) маються на увазі міжнародні фірми, що мають свої господарські підрозділи в двох або більше країнах і керівництво цими підрозділами здійснюється з одного або декількох центрів на основі такого механізму прийняття рішень, який дозволяє провести узгоджену політику і загальну стратегію, розподіляючи ресурси, технології і відповідальність для досягнення результату – отримання прибутку.
В літературі виділяються наступні ознаки ТНК:
- фірма реалізує продукцію, що випускається більш ніж в одній країні;
- її підприємства і філіали розташовані в двох і більше країнах;
- її власники є резидентами різних країн.
Деякі фірми, що володіють ознаками ТНК, з’явилися дуже давно. Так, East India Company утворилася в 1600 р., деякі інші великі фірми існують вже не одне сторіччя. Однак, в основному формування ТНК відноситься до 60-х років ХХ ст., коли ведучі компанії західних країн почали здійснювати масовий вивіз капіталу. Науково-технічний прогрес також сприяв їх виникненню.
Етапи розвитку ТНК. На першому етапі транс націоналізація діяльності великих промислових фірм вони інвестували передусім, у сировинні галузі іноземних держав, а також створювали в них власні розподільні і збутові підрозділи.
Другий етап еволюції ТНК пов’язаний з посиленням ролі зарубіжних виробничих підрозділів ТНК та інтеграції зарубіжних виробничих і збутових операцій. При цьому виробничі зарубіжні відділення спеціалізувалися в основному на виробництві продукції, яка не попередніх стадіях виробничого циклу вироблялася материнськими фірмами.
На сучасному етапі стратегія ТНК характеризується прагненням до утворення мережі внутрішньофірмових зв’язків регіонального, а нерідко і глобального масштабу, в рамках яких інтегруються наукові дослідження і розробки, матеріальне забезпечення, виробництво, розподіл і збут. Виявляється, зокрема, тенденція до поширення в приймаючі країни інноваційної активності ТНК, яка раніше базувалася в материнських фірмах. Відбувається це шляхом створення в інших країнах науково-дослідних центрів і технологічних парків, а також поглинання місцевих фірм з високим інноваційним потенціалом. За даними міжнародної статистики питома вага інновацій, що доводяться на зарубіжні філіали ТНК постійно зростає.
Причини виникнення ТНК досить різноманітні, але всі вони так чи інакше пов’язані з недосконалістю ринку, існуванням обмежень на шляху розвитку міжнародної торгівлі, сильною монопольною владою виробників, валютним контролером, транспортними витратами, відмінностями в податковому законодавстві.
ТНК мають ряд незаперечних переваг. Зарубіжні філіали відіграють виключно важливу роль у забезпеченні доступу до іноземних ринків, зниженні витрат виробництва, підвищенні прибутку. Все це забезпечує фінансову стійкість ТНК і допомагає їм переживати періоди криз.
Дані переваги очевидні для всіх, тому їх можна розглядати як причини, внаслідок яких ТНК так активно розвиваються:
можливості підвищення ефективності і посилення конкурентноздатності;
недосконалість ринкового механізму в реалізації власності на технології, виробничий досвід і інші так звані «невідчутні активи», насамперед, управлінський і маркетинговий досвід, які змушують фірму прагнути зберігати контроль над використанням своїх невідчутних активів;
додаткові можливості підвищення ефективності і посилення своєї конкурентноздатності шляхом доступу до ресурсів іноземних держав (використання дешевшої або кваліфікованішої робочої сили, сировинних ресурсів тощо);
близькість до споживачів продукції іноземного філіалу фірми і можливість отримання інформації про перспективи ринків і конкурентний потенціал фірм приймаючої країни;
можливість використати в своїх інтересах особливості державної, зокрема, податкової політики в різних країнах, різницю в курсах валют тощо;
здатність продовжувати життєвий цикл своїх технологій і продукції, скидаючи їх у міру за старіння в зарубіжні філіали і зосереджуючи зусилля і ресурси підрозділів у материнській країні на розробці нових технологій і виробів;
за допомогою прямих інвестицій фірма отримує можливість подолати різного роду бар’єри на шляху впровадження на ринок тієї або іншої країни шляхом експорту.