§ 8.3. Теорії платіжного балансу. Методи державного регулювання платіжного балансу.

Теорія автоматичного саморегулювання – розроблена у ХУІІІ ст. Д. Юмом та Д. Рікардо. Проіснувала до 30-років ХХ ст.

Якщо ПБ країни пасивний внаслідок відпливу золота з неї, зменшується кількість золотих грошей в обігу та знижуються ціни, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності її товарів, збільшенню їх експорту і, врешті-решт, активізує баланс їх міжнародних розрахунків.

Якщо ж ПБ активний, то відбувається зворотний процес. Приплив золота до країни збільшує грошову масу в обігу, що веде до зростання цін та стимулює імпорт дешевих іноземних товарів, внаслідок чого активний ПБ стає пасивним.

Кейнсіанські теорії регулювання ПБ – Дж. М. Кейнс рекомендував зрівноважувати ПБ державним регулюванням. Кейнсіанці вважали, що хронічна незрівноваженість ПБ не може бути автоматично скорегована за допомогою ринку.

Теорія внутрішньої та зовнішньої рівноваги – Р. Харрод, Т. Сцитовський, Р. Менделем. Досягнення рівноваги вони шукали за допомогою економічних моделей. Внутрішня рівновага, на їх думку це такий стан економіки, коли повна зайнятість поєднуються зі стабільними цінами, а зовнішня – з рівновагою ПБ.

Інструментарно-цільовий метод регулювання ПБ – Дж. Мід, Я. Тінберген. Даний метод передбачає розроблення економетричних моделей регулювання ПБ, умовно поділивши показники на інструменти та цілі державної економічної політики. Аналіз обмежується пошуком причинних взаємозв’язків між незрівноваженістю міжнародних розрахунків країни та зміною відповідних методів грошово-кредитного бюджетного та валютного регулювання.

Теорія нормативного регулювання ПБ – Дж. Вільямс, Р. Міллер. Особливості теорії:

• поєднання антициклічного та антиінфляційного регулювання з регулюванням міжнародних розрахунків;

• дослідження проблеми інфляції та її впливу на ПБ;

• необхідність міждержавного регулювання ПБ та інфляції.

Монетаристські теорії ПБ – ПБ розглядається як наслідок нерівноваги усього грошового господарства, що змінює структуру внутрішніх цін та перешкоджає встановленню рівноваги між попитом і пропозицією. Стабілізація ПБ – це короткотерміновий процес. Ідеал монетаристської концепції ПБ – «відкрита» економіка, мінімальне обмеження руху товарів, робочої сили, капіталів, забезпечення свободи дій ринкового механізму в національній та світовій економіці.

Теорії міждержавного регулювання ПБ – базується на поєднанні кейнсіанства, неокенсіанства та монетаризму. Вони використовуються у проектах реформи світової валютної системи, де велике значення надається колективному регулюванню ПБ.

Державне регулювання ПБ – це сукупність економічних, зокрема, валютних, фінансових, грошово-кредитних заходів, спрямованих на формування основних статей ПБ.

Необхідність державного регулювання ПБ:

• різні зміни у сальдо ПБ негативно впливають на валютні курси;

• зміни сальдо ПБ призводять до перетікання капіталу, а також негативно впливає на грошовий обіг в країні;

• дисбаланс міжнародних розрахунків;

• ринкове стихійне вирівнювання ПБ через автоматичне цільове регулювання діє слабо.

Методи регулювання ПБ:

• прямий контроль за обсягами експорту-імпорту товарів, послуг, капіталу. Застосовується в основному для імпорту. У короткостроковому періоді дає позитивний результат; у довгостроковому періоді створює «теплічні умови».

• націленість на вирішення внутрішньо економічних проблем, особливо боротьба з інфляцією, при цьому непрямим ефектом буде покращення стану ПБ.

• зміна валютного курсу – вважається, що зниження курсу національної валюти або її девальвація роблять вітчизняну продукцію дешевою на міжнародних ринках, розширюючи тим самим експорт. Одночасно девальвація робить дорожчими імпортні товари, а отже знижує попит на них.

Внаслідок дії цих факторів баланс не буде сходитись. Для точного зведення балансу використовують спеціальні балансувальні (компенсуючі) статті балансу.

Конкретно фінансування дефіциту ПБ здійснюється за рахунок:

• залучення позик міжнародних фінансових організацій;

• продажу золота;

• отримання трансфертів з-за кордону;

• скорочення обсягу золотовалютних резервів.

Таблиця 8.3.

Характеристика економічних факторів

Економічні фактори	Спосіб впливу
Темп інфляції	В результаті надмірного підвищення цін товари та послуги, що виробляються в середині в країні, стають надмірно дорогими для покупців – нерезидентів. В силу цього підвищення скорочується рівень експорту. Одночасно із-за підвищення рівня цін імпортні товари стають все більш принадливими для покупців в порівнянні з товарами, що виробляються в цій країні. Це сприяє збільшенню обсягу імпортних операцій.
Реальний ріст ВВП	Високі темпи росту ВВП ведуть до збільшення обсягів імпорту товарів та послуг, Ця тенденція пояснюється тим, що високі темпи росту ВВП означають, що підвищується рівень прибутків в середині країни, частина яких може бути використана на імпорт. Низькі темпи росту ВВП, навпаки, приведуть до зниження рівня імпорту товарів та послуг.
Процентні ставки	Рівні процентних ставок впливають на потоки капіталу, що вливаються в ринок облігацій і використовуються для інвестицій в грошовий ринок. Якщо в країні ростуть процентні ставки, то можна чекати збільшення притоку капіталу для інвестицій в облігації з високою прибутковістю та в інші інструменти грошового ринку. І навпаки, якщо процентні ставки знижуються, то можна чекати відтоку капіталу, бо фінансові центри інших країн стають більш принадливими для інвесторів.
Валютний курс “спот”	Валютний курс “спот” впливає на : Відносну вартість імпортних товарів в порівнянні з вартістю товарів, що вироблені в середині в країні. На вартість експортних товарів в порівнянні з товарами інших країн. Високий курс іноземної валюти перешкоджає проведенню імпортних операцій та сприяє проведенню експортних операцій. І навпаки, низький курс іноземної валюти створює сприятливі умови для імпорту та перешкоджає експорту.

Інколи можуть виникнути ситуації, коли країна не в змозі зрівноважити ПБ за допомогою перерахованих вище заходів, виникає криза ПБ. Ця криза відображається у ПБ як від’ємне сальдо ПБ у цілому, яке не може бути покрито у поточному році через недостатність резервних активів або якщо використання їх для цих цілей заборонено законом. У такому випадку країна може використати виключне фінансування (exceptional financing). Це операції, які здійснюють країни, що зазнають труднощів з фінансуванням від’ємного сальдо ПБ, за згодою та за підтримки їхніх закордонних партнерів з метою зниження цього сальдо до рівня, який може бути профінансовано традиційними засобами.

Операції з виключного фінансування можуть проводитись за будь-якими статтями ПБ і не відокремлюються від них. До цих операцій відносять такі:

1. анулювання боргу (debt forgiveness) – добровільна відмова кредитора від частини або усієї суми боргу, зафіксована у відповідній угоді між країною-кредитором і країною-боржником;

2. обмін заборгованості на акції (debt leguity swap) – обмін простроченої заборгованості та інших боргових зобов’язань на акції компаній країни-боржника. Ці операції мають багато конкретних форм, але економічний зміст їх один: боргові зобов’язання, які не можуть бути покриті боржником, обмінюються за згодою з кредитором на частку у власності боржника;

3. запозичення для врегулювання ПБ (credits for balance of payments needs) – позики, які отримують державні органи та ЦБ від інших країн для фінансування ПБ у виняткових ситуаціях. До цієї групи відносяться кредити, надані МВФ. Усі новини записуються у ПБ «під рискою»;

4. переоформлення заборгованості (debt rescheduling) – зміна умов чинного договору або укладення нової угоди, яка передбачає заміну узгоджених спочатку строків платежів на нові;

5. прострочення платежів за заборгованістю (arreas) – у рамках цього способу країни – зі згоди кредитора чи без неї – просто не платять належні суми за зовнішніми зобов’язаннями. Ця операція записується у ПБ «під рискою»;

6. залучення коштів з-за кордону іншими секторами економіки, крім уряду та ЦБ, яке заохочується державними органами шляхом субсидування валютного курсу чи процентних ставок.