Питання для закріплення матеріалу:

1. Визначте поняття валютної системи.

2. Назвіть елементи валютної системи.

3. Розкрийте поняття валюти через характеристику її видів.

4. Дайте визначення валютного ринку та його функцій.

5. Охарактеризуйте основні валютні операції.

6. Яким чином зміна валютного ринку вплине на:

а) рівень цін;

б) платіжний баланс;

в) державний бюджет;

г) грошово-кредитну систему?

7. Вкажіть основні напрямки валютної політики.

8. Визначте вплив валютного курсу на основні макроекономічні показники.

9. Охарактеризуйте національну валютну систему України.

10. Якими засобами досягається стабільність національної валюти України?

Тестові завдання

1. З елементів валютної системи вкажіть той, що обумовлює вільний обіг даної валюти на світовому ринку:

а) валютний курс;

б) валютний паритет;

в) умови конвертованості;

г) валюта.

2. З елементів валютної системи вкажіть той, що характеризується як законодавчого встановлення співвідношення між грошовими одиницями двох країн:

а) валютний курс;

б) валютний паритет;

в) умови конвертованості;

г) валюта.

3. З названих значень валюти вкажіть те, яке відповідає СДР і ЕКЮ (ЄВРО):

а) національна валюта;

б) кредитні платіжні документи, виражені в іноземних грошових одиницях;

в) колективна грошова одиниця;

г) клірингова валюта.

4. З названих валют вкажіть валюту МВФ:

а) ЕКЮ (ЄВРО);

б) андське песо;

в) СДР;

г) долар США.

5. Що таке крос – курс?

а) законодавче встановлення співвідношення валют двох країн;

б) обмінний курс двох валют, розрахований на базі курсу кожної із них до третьої валюти;

в) ціна національної грошової одиниці, виражена в грошових одиницях інших країн;

г) правильна відповідь відсутня.

6. Як називається валютна операція з наданням валюти на термін, але за курсом на момент угоди:

а) спот;

б) своп;

в) форвард;

г) правильна відповідь відсутня

7. В умовах якої валютно грошової системи національні грошові одиниці провідних країн обмінювались на визначену кількість золота:

а) золотого стандарту;

б) золотозливкового стандарту;

в) золотодевізного стандарту;

г) золотодоларового стандарту.

8. В яких межах могла коливатись національна валюта Європейського союзу до встановлення Європейської валютної системи:

а) +2,25%;

б) +1,125%;

в) +1,9%;

г) +3,00%.

9. За рекомендаціями якої міжнародної організації складається платіжний баланс в більшості країн світу?

а) Світовий банк;

б) МВФ;

в) МТП;

г) ЮНКТАД.

10. Які платежі називаються комерційними?

а) експортно – імпортні;

б) транспортні, зв΄язку, туризму, зарплата іноземних працівників, перекази емігрантів;

в) по руху капіталів та кредитів;

г) правильна відповідь відсутня.

Розділ 8. Міжнародні розрахунки і платіжний баланс.

§ 8.1. Сутність,види та форми міжнародних розрахунків.

§ 8.2. Баланси міжнародних розрахунків: платіжний, розрахунковий та міжнародної заборгованості. Схема побудови платіжного балансу.

§ 8.3.Теорії платіжного балансу. Методи державного регулювання платіжного балансу.

§ 8.1. Сутність, види та форми міжнародних розрахунків.

Міжнародні розрахунки являють собою систему регулювання платежів за грошовими вимогами, які виникають між державами, організаціями, громадянами різних країн. Міжнародні розрахунки здійснюються в основному через банки на основі валютних курсів і валютних паритетів юридичними і фізичними особами, між собою та з міжнародними організаціями.

Основні умови міжнародних розрахунків:

• безпосередній (повний) розрахунок, тобто повна оплата товару до моменту чи в момент переходу товару або товаророзпорядчих документів у розпорядження покупця;

• розрахунок у кредит (з розстроченням), тобто способом надання експортером імпортеру кредиту в комерційній формі.

Зауваження: при експорті вигідно відразу брати гроші, а кредит є більш вигідним для імпортера.

Типи міжнародних розрахунків.

1. Національною валютою:

• торгові, кредитні і платіжні угоди між країнами;

• напряму.

2. Міжнародною колективною валютою (СПЗ, євро):

• торгові, кредитні і платіжні угоди в межах інтеграційних угрупувань країн.

3. Клірингові розрахунки:

• міжнародні платіжні угоди клірингового типу – угода між урядами двох і більше країн при обов’язковому взаємному заліку міжнародних вимог і зобов’язань..

4. Золото:

• використовується в міжнародних розрахунках опосередковано на ринку золота.

Контрагенти – особа або установа, яка бере на себе певні обов’язки за договором.

Рис. 8.1. Види міжнародних розрахунків

Функціонування та розвиток валютних ринків світу в значній мірі залежить від стабілізації валютного механізму, що діє у світовій валютній системі, від національних і наднаціональних заходів, що здійснюються у валютній сфері.

Форми міжнародних розрахунків (подаються у напрямку спаду вигідності для експортера):

а) 100%-ний аванс або авансові платежі (так звана, передоплата). Це дуже рідкісне явище у нормальних міжнародних валютних розрахунках.

б) Акредитивні розрахунки.

Ця форма міжнародних розрахунків має вигляд доручення банку (клієнтом якого є імпортер) одному або декільком банкам здійснити платежі фізичні або юридичній особі в межах визначеної суми на умовах, указаних в акредитиві. Акредитив — це платіжний документ, за яким кредитна установа (банк тощо) дає розпорядження іншій кредитній установі за рахунок спеціально заброньованих коштів оплатити товарно-транспортні документи за відвантажений товар чи виплатити пред’явникові акредитиву визначену суму грошей.

Механізм здійснення акредитивних розрахунків (схематично показаний на рис. 8.2):

• експортер та імпортер домовляються про здійснення платежу за посередництвом акредитиву;

• іноземний покупець дає доручення банку, клієнтом якого він є, відкрити акредитив на користь експортера (якого називають беніфіціаром) на визначених умовах;

• банк імпортера (банк-емітент) домовляється з банком експортера (авізуючим банком) про надання експортеру грошей після пред’явлення тим транспортних документів;

• експортер відправляє товар і передає вантажні документи у свій банк, котрий переказує відповідну суму на рахунок експортера;

• авізуючий банк передає документи в банк-емітент, котрий передає їх імпортеру.

Акредитиви бувають грошовими і товарними (документарними).

Грошовий акредитив — це іменний грошовий документ, в якому зазначено розпорядження банку про виплату власнику вказаної суми повністю або частинами. При міжнародних розрахунках грошові акредитиви оплачуються або у зазначеній у них валюті, або у валюті країни, де акредитиви пред’являються, за курсом на день платежу.

Документарний акредитив передбачає, що покупець дає доручення банку, який його обслуговує, відкрити такий товарний акредитив.

Акредитив є вигідним для експортера, бо забезпечує надійність платежу і швидке його отримання, захищає експортера від валютних і політичних ризиків. Імпортеру ж акредитив не є таким вигідним, бо передбачає іммобілізацію на акредитивному ринку, а це гальмує оборотність його коштів.

Рис. 8. 2. Схема акредитивних розрахунків.

Акредитивна форма розрахунків є досить складною й дорогою, так яка за виконання акредитивних операцій (авізування, підтвердження, перевірку документів, платежі) банки стягують вищу комісію, ніж за операції при інших формах розрахунків. До того ж, для відкриття акредитиву імпортер бере банківський кредит, а плата процентів призводить до подорожчання цієї форми розрахунків.

в) Інкасо.

Це банківська операція, згідно з якою банк за дорученням свого клієнта і на основі розрахункових документів отримує грошові суми від покупця з подальшим зарахуванням цих сум на рахунок самого клієнта. Розрахунки при інкасо здійснюються у відповідності з “Уніфікованими правилами з інкасо”, прийнятими Міжнародною торговою палатою.

Механізм міжнародних розрахунків при інкасо (див. схему на рис. 8.3):

• відвантаживши товар, експортер оформляє документи і передає їх у свій банк, доручаючи йому проведення інкасової операції;

• банк-ремітент (банк експортера, довірителя) пересилає документи в банк імпортера (інкасуючий банк);

• інкасуючий банк передає документи імпортеру, одночасно отримуючи від клієнта суму чи право на суму (якщо платежі здійснюються на умовах кредиту, банк забирає термінову тратту);

• інкасуючий банк зачисляє на кореспондентський рахунок банка-ремітента суму платежу й повідомляє його про це;

• банк експортера розраховується з довірителем (експортером).

Рис. 8.3. Схема міжнародних розрахунків за інкасо.

За характером документів інкасо ділиться на просте і документарне. Просте (чисте) інкасо — це інкасо переказних і простих векселів, чеків, інших подібних платіжних документів, тобто це стягування платежу за фінансовими документами, які не супроводжуються комерційними документами. Документарне інкасо — це доручення експортера банку отримати від імпортера платіж супроти товарних документів з наступним переказом сум платежу експортеру.

Інкасо з негайною оплатою — це вид інкасо, при якому банк-ремітент, одержавши від клієнта платіжну вимогу та документи про відвантаження, без попередньої згоди імпортера, негайно виплачує необхідну суму експортерові, а товарні документи направляє банку імпортера, котрий їх негайно передає своєму клієнту, стягуючи з його рахунку необхідну суму і переказуючи їх на кореспондентський рахунок банка-ремітента.

Телеграфне інкасо — це операція, при якій переказ суми платежу на рахунок експортера здійснюється негайно, як тільки отримується телеграфне повідомлення інкасуючого банка про прийняття товарних документів на інкасо.

Для експортера все-таки інкасо є вигідною формою розрахунків, так як такі операції до певної міри гарантуються оплату до того, як імпортер отримає товар. Але при інкасо існує певний ризик, бо між відвантаженням товару, передачею документів банку і оплатою завжди буває перерва, під час якої може відбутися зміна кон’юнктури ринку чи платоспроможності імпортера.

Імпортери погоджуються на інкасові операції частіше, ніж акредитивну форму розрахунку, і віддають перевагу документарному інкасо. А банки, звичайно, за виконання інкасо стягують комісійні.

г) Розрахунки при відкритому рахунку.

Це форма розрахунків, при якій відсутні надійні гарантії для експортера, котрий направляє на адресу покупця товар і товарні документи, а імпортер протягом обумовленого терміну повинен переказати на рахунок імпортера гроші.

Відкритий рахунок використовується, як правило, при розрахунках між:

• фірмами, пов’язаними традиційними торговими відносинами;

• транснаціональними корпораціями та їхніми закордонними філіями при експортному постачанні;

• змішаними фірмами за участю експортера.

Після вивірювання (верифікації) розрахунків кінцеве погашення заборгованості за відкритим рахунком здійснюється через банки, як правило, з використанням банківського переказу або чека, у зв’язку з чим банківська статистика часто включає розрахунки за відкритим рахунком до банківських переказів.

ґ) Банківський переказ.

Це форма розрахунків, яка використовується при погашенні боргів за кредити, при видачі авансів, при врегулюванні рекламацій, при розрахунках за неторговельними операціями. Суть банківського переказу полягає в дорученні одного банка іншому виплатити переказоотримувачу визначену суму.

У формі банківського переказу здійснюється також оплата інкасо, тобто банківські перекази можуть поєднуватись з іншими формами розрахунків, як інкасо, а також з гарантіями.

д) Розрахунки з використанням векселів і чеків.

У тих же випадках, що й банківські перекази, застосовують розрахунки чеками й переказними векселями (а останні ще й при наданні комерційного кредиту). Про чеки та векселі нижче.

Інструменти міжнародних розрахунків:

1. Готівкові гроші.

2. Кредитні засоби:

• Тратта (переказний вексель — це письмовий беззастережний наказ кредитора (трасанта) позичальнику (трасату) про сплату визначеної суми ремітенту (третій особі, на яку виписано тратту і/або яка бере на себе зобов’язання платежу чи гарантує оплату за векселем).

• Банківський акцепт — це переказний вексель, що виписується на банк, котрий його акцептує, тобто дає згоду на оплату цього векселя.

• Чек — це спеціальний грошовий документ певної форми, який містить розпорядження банка видати або перерахувати певну суму з поточного рахунку особи, яка підписала чек.

• Платіжне доручення — це письмове розпорядження покупця своєму банку про перечислення визначеної суми грошей з його рахунку на рахунок продавця.

• Платіжна вимога — це письмове розпорядження своєму банку про перечислення на його рахунок грошей, що надійшли чи надійдуть від покупця, супроти товарних документів. Реквізит платіжної вимоги: назва платника (покупця); номер його рахунку і банк, в якому цей рахунок відкрито; те саме і про постачальника; станція відправлення і станція призначення вантажу; дата і номер договору або замовлення на постачання; загальна назва товару чи послуг; сума платежу.