§ 6.3. Основні види, центри та методи регулювання міжнародної трудової міграції.

Міжнародну міграцію робочої сили можна класифікувати за шістьма ознаками (табл. 6.1).

Таблиця 6.1

ВИДИ ММРС

Характер переміщення населення	Внутрішня міграція
	Зовнішня міграція
	Інтеграційна міграція
Час переміщення	Остаточна міграція
	Тимчасова міграція
	Сезонна міграція
	Маятникова міграція
Напрямок руху	Еміграція
	Імміграція
	Рееміграція
Організація ММРС	Добровільна
	Організована
	Нелегальна
	Примусова
Професійний склад	Міграція робочих
	Міграція спеціалістів
	Міграція представників гуманітарних професій
Якісний склад	Міграція робочої сили високої кваліфікації
	Міграція робочої сили низької кваліфікації
	Міграція вчених («відтік умів»)

Міграційні процеси відбуваються про всьому світу і мають багатовекторну спрямованість, але на світовому ринку трудових ресурсів склалися чітко визначені центри, куди в основному стікаються трудові ресурси (табл. 6.2).

Таблиця 6.2

Основні центри ММРС

Країни Характеризуються

• наявність емігрантів (до 8%);

• залученням висококваліфікованих кадрів;

• залученням творчих працівників (артистів, письменників, художників)

США і Канада

• загальна кількість працюючих іммігрантів складає близько 20 млн. чоловік;

• переміщення в основному білого населення;

• переміщення в основному молоді (до 30 років)

Західна Європа

Країни Близького Сходу

- значною перевагою іммігрантів над місцевим населенням (Об’єднані Арабські Емірати (97%), Катар (95,5%), Кувейт (86,5%), Оман (70%), Саудівська Аравія (60%), Бахрейн (51%))

• міграція населення, зайнятого в сільському господарстві;

• міграція робітників сфери послуг;

• міграція сусідніх країн, але є також багато вихідців з Азії та Африки

Латинська Америка

Австралія

- залученням робочих і спеціалістів

• регулярна міграція робочої сили;

• значна питома вага прихованої, нелегальної міграції;

• міграція висококваліфікованої робочої сили

Азіатсько-Тихоокеанський регіон

• внутрішньоконтинентальна міграція;

• низький рівень кваліфікації мігруючої робочої сили;

• запрошення спеціалістів з інших регіонів світу;

• запрошення спеціалістів з країн СНД і Східної Європи

Африка

Регулювання міжнародної міграції робочої сили здійснюється на різних рівнях за допомогою адміністративно-правових і економічних методів, міжнародними організаціями, міжурядовими угодами. Це дає змогу досягти мети, яку ставлять країни – експортери та імпортери (табл. 6.3).

На вказаних рівнях регулювання ММРС міграційна політика здійснюється відповідними органами.

I. На національному рівні регулювання ММРС до них належать:

• міністерство праці;

• міністерство юстиції;

• міністерство внутрішніх справ;

• національні міграційні служби;

• посередники міграційної фірми.

Таблиця 6.3

До методів регулювання ММРС належать:

1. Адміністративно-правові	а) заходи національного законодавства, які визначають юридичний, політичний і професіональний статус іммігрантів в країні-експортері;
	б) дії національних служб імміграції, в т.ч.: контроль за в’їздом в країну іммігрантів; видача дозволу на в’їзд в країну; видача дозволу на роботу; видача дозволу на час перебування іммігрантів в країні;
	В) заходи міжурядових угод регулювання ММРС.
2. Економічні	а) здійснення вербування іноземних робітників, що включає такі стимули для імміграції робітників: надання роботи; порівняно високий рівень заробітної плати; надання житла; отримання кваліфікації і освіти; медичне обслуговування;
	Б) залучення до вербування іммігрантів приватних посередників;
	В) видача ліцензій на вербування робітників за кордоном

Рівні регулювання ММРС

1. Національний рівень	Сукупність заходів окремої держави щодо здійснення міграційної політики у своїй країні
2. Міжнародний рівень	Система заходів щодо регулювання міжнародної міграції робочої сили в регіонах світового співтовариства
3. Інтеграційний рівень	Заходи щодо регулювання ММРС в рамках інтеграційного об’єднання

II. На міжнародному рівні діють міжнародні організації:

• Міжнародна організація праці (МОП);

• Міжнародна організація з міграцій (МОМ);

• МОП створена у 1919 р. З 1946 р. це спеціальна установа ООН, членами якої є:

• уряди країн-учасниць;

• профспілки;

• організації підприємців.