§ 4.2. Основні теорії міжнародного руху капіталу.

§ 4.3. Іноземні інвестиції: користь і проблеми, економічні ефекти прямих іноземних інвестицій.

Особливості вивозу капіталу в сучасних умовах:

1. збільшення обсягу вивозу капіталу, ролі та частки вивозу державного капіталу;

2. посилення міграції капіталу між ПРК (близько 60% загального об’єму вивозу капіталу);

3. збільшення частки прямих інвестицій в загальному обсязі приватного і державного капіталу (у 90-х роках близько 30%).

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над обєктом розміщення капіталу і відповідний доход. За міжнародними нормами частка іноземної участі в акціонерному капіталі фірми, що дає право такого контролю – 25%, за американськими – 10%, австралійськими і канадськими – 50%. Прямі іноземні інвестиції здійснюються у формі створення дочірніх компаній, асоційованих (змішаних) компаній, відділень, спільних підприємств тощо. Сьогодні найчастіше створюються змішані компанії за участю місцевого капіталу.

Змішані компанії, в яких іноземному інвестору належить більше від половини акцій, називають компаніями переважного володіння, а якщо 50% - іноземному інвестору і 50% - місцевому - компаніями однакового володіння, якщо іноземний інвестор має менше ніж 50% акцій – змішаним підприємством з участю іноземного капіталу.

ПІІ за міжнародною класифікацією поділяються на :

а) вкладання компаніями за кордон власного капіталу (капітал філій і частка акцій у дочірніх та асоційованих компаніях);

б) реінвестування прибутку;

в) внутрішньокорпоративні переміщення капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором та дочірніми, асоційованими компаніями і філіями.

Вплив прямих іноземних інвестицій на приймаючі країни і країни-інвестори звичайно розглядаються за такими напрямками:

• накопичення капіталу;

• оволодіння сучасною технологією та управлінськими ноу-хау;

• стан платіжного балансу;

• рівень зайнятості та заробітної плати;

• реалізація національних економічних планів;

• культурні зміни;

• урядова соціальна та економічна політка тощо.

Більшість економістів поділяють думку, що потенційна вигідність ПІІ найбільш очевидна для ПРК, виступають вони в ролі інвесторів чи в ролі приймаючої країни. Як країни базування вони отримують доходи у формі відсотків, дивідендів, ліцензованих платежів та платежів за управлінські послуги, що збільшує можливість накопичення капіталу, кількість робочих місць, надходження податків до бюджету і т. ін.

Загальний висновок економістів, що аналізують ПІІ, такий:

1. Країна-інвестор у цілому виграє, оскільки вигоди для інвесторів більші, ніж витрати робочих місць та інших категорій осіб у країні базування;

2. Приймаюча країна також у цілому виграє, тому що виграш для робітників та інших категорій осіб більший, ніж втрати для інвесторів приймаючої країни, змушених конкурувати з фірмами, що мають технологічні, управлінські та інші переваги.