Альтернативні концепції розвитку світової економічної системи
Американські економісти С. Гаймер і Ч.Кіндлебергер розробили модель монополістичних переваг, за якою іноземний інвестор знаходиться в гіршій ситуації, ніж місцеві, оскільки гірше знає ринок цієї країни, не має ще широких зв’язків, тратиться більше на транспортні перевезення, більше ризикує. Тому йому потрібні якісь додаткові переваги, яких би не було в місцевих бізнесменів, щоб він почувався в цьому плані монополістом.
Такими монополістичними перевагами можуть бути:
оригінальність продукту;
наявність досконалішої технології;
легкий доступ до кредитів;
великий підприємницький досвід;
перевага в масштабах;
особливі пільги для іноземного капіталу тощо.
Раймонд Вернон у 60-х роках запропонував теорію життєвого циклу продукту, за якою деякі види продукції проходять цикл з чотирьох етапів (впровадження, зростання, зрілість, занепад), а виробництво цієї продукції переміщується з країни в країну залежно від стану життєвого циклу товару. Якщо у якійсь країні наступає стан зрілості і країна насичена якимось товаром, то в іншій країні в цей час може відбуватись тільки впровадження такого ж товару у виробництво.
Технологічно передова фірма ще до моменту виникнення конкуренції з боку нових виробників починає впровадження іншого новішого продукту. І навіть більше, ця фірма сама може продати іноземним фірмам ліцензію на виготовлення першого продукту. Щоправда, фірма-піонер старається власноруч налагодити виготовлення продукту за кордоном, що продовжить життєвий цикл товару саме для неї, а не взагалі.
Близькою до теорії життєвого циклу продукту є модель технологічного розриву, яку обґрунтував американський економіст Майкл Познер. Його твердження зводяться до того, що створення нової технології дає країні тимчасову монополію у виробництві та експорті товару, який за цією технологією виготовляється. Маючи таку монополію, країна має порівняльну, а також досить часто й абсолютну, перевагу за цим фактором виробництва.
Пояснює природу транснаціональних компаній модель інтерналізації, основними творцями якої є англо-американський економіст Рональд Коуз, а також англійці Пітер Баклі, Марк Кессон, Ален Рагмен, Джон Даннінг. Головною ідеєю цієї концепції є теза про те, що в рамках великої транснаціональної фірми між її підрозділами діє особливий інтернальний (внутрішній) ринок, контрольований керівництвом фірми. За теорією інтерналізації значна частина формально міжнародних операцій фактично є системою внутріфірмових операцій в рамках транснаціональних компаній.
На початку 80-х років американські дослідники П.Кругман і К.Ланкастер запропонували модель економії на масштабі або зростаючої віддачі, як ще одну теорію, котра могла би дати додаткові роз’яснення суті міжнародних економічних явищ і процесів. Суть її зводиться до того, що при певній технології та організації виробництва довгострокові витрати скорочуються при збільшенні обсягу виготовлення продукції, тобто виникає економія за рахунок збільшення масштабу виробництва.
У міжнародному плані прихильники цієї моделі розглядають поняття зовнішньої економії, яка фіксує історично утверджену міжнародну спеціалізацію країн у тих чи інших галузях. При великих масштабах зовнішньої економії країна, яка з’явилася на ринку якоїсь іншої країни раніше, легше витримує конкуренцію, ніж ті, хто прийшов туди пізніше.
Засновником концепції конкурентної переваги націй (країн) є американський економіст Майкл Портер, який дослідив практику різних компаній 10 провідних індустріальних країн, на які приходиться майже половина світового експорту. Він прийшов до висновку, що на конкурентоспроможність країни в міжнародному обміні впливає поєднання таких властивостей, як:
факторні умови, тобто ті конкретні фактори (кваліфікована робоча сила певного профілю або інфраструктура), які потрібні для успішної конкуренції в конкретній галузі;
умови попиту, тобто яким є попит на внутрішньому ринку на продукцію чи послуги, що пропонуються цією галуззю;
споріднені та допоміжні галузі, тобто наявність або відсутність в країні споріднених або допоміжних галузей, які є конкурентоспроможними на міжнародному ринку;
стратегія фірм, їхня структура і суперництво, тобто якими є умови в країні, що визначають те, як створюються і управляються фірми, і яким є характер конкуренції на внутрішньому ринку.
Здатність нації досягти успіхів у певній галузі економіки залежить від сумарного впливу забезпеченості цієї країни факторами виробництва, особливостей місцевого попиту, розвитку споріднених і допоміжних галузей промисловості та конкуренції на місцевому ринку. Портер стверджує, що наявність усіх чотирьох властивостей (ромб Портера – рисунок 2.5) створює позитивний вплив на здатність фірм даної країни до ефективної конкуренції на світових ринках.
Портер стверджує, що конкурентна перевага на основі тільки одного чи двох детермінантів можлива тільки в галузях з сильною залежністю від природних ресурсів або в галузях, де мало застосовуються складні технології і навички. Утримати таку перевагу, як правило, не вдається, оскільки вона швидко перетікає з країни в країну, а глобальні фірми легко можуть нейтралізувати її, обходячи з допомогою глобальної стратегії
факторні умови
споріднені галузі
стратегія фірми
умови попиту
Рис. 2.5. Детермінанти конкурентної переваги нації ("ромб Портера ", "національний даймонд")
Для довідки: відвідуючи Україну у 2006 році Майкл Портер на основі проведених досліджень, не зміг виявити конкурентну перевагу для нашої держави, а точніше, - зробив висновок, що Україні доцільніше розвивати кластери, на яких будується його теорія і які є основою для виділення конкретної переваги.