Аварії на гідродинамічно-небезпечних об'єктах (гдно)

Гідродинамічно-небезпечний об'єкт – це споруда (може бути і природна), яка створює різницю в рівнях води до і після створення хвилі прориву при його зруйнуванні.

В ГДНО простір і верхній рівень води називається верхнім б'єфом, а нижній - нижнім б'єфом. До потенційно-небезпечних об'єктів відносяться: гідротехнічні споруди та природні греблі.

Гідродинамічна споруда - це об'єкт що знаходиться на водній поверхні або біля призначений для:

• використання кінетичної енергії руху води з метою перетворення в інші види енергії;

• охолодження відпрацьованого пару ТЕС і АЕС;

• меліорації;

• забору води для зрошення і водопостачання;

• осушення, забезпечення судноплавства;

• регулювання рівня води та інше.

Природна гребля – це споруда напорного фронту, яка не має стоку, або обмежує його і створює водосховище з своєму верхньому б'єфі для використання води в народному господарстві. Водночас гребля створює небезпеку для населених пунктів і об'єктів, які розмішені в районі нижнього б'єфу греблі. Природні греблі створюються в результі приходних сил: зсувів, селей, лавин, обвалів, землетрусів тощо. На ріках України налічується близько 200 гребель і крупних водосховищ. При прориві греблі в ній утворюється отвір, від розмірів якого залежить об’єм і швидкість падіння води верхнього б'єфу в нижній, а також параметри хвилі прориву – основного вражаючого фактору цього виду аварій. Дія хвилі прориву на об'єкти подібна дії ударної хвилі повітряного ядерного вибуху, відрізняється лише тільки тим, що руйнівною сплою є не повітря, а вода. Висота і швидкість хвилі прориву залежить від гідрологічних і топографічних характеристик ріки. Наприклад, для рівнинної місцевості швидкість хвилі прориву може становити від 3 км/год, а для гористої – 100 км/год. Лісові ділянки знижують швидкість і зменшують хвилі. В наслідок аварії може виникнути катастрофічне затопленні місцевості. Затоплену місцевість називають зоною катастрофічного затоплення (ЗКЗ).

Аварії на вибухо-пожежонебезпечних об'єктах (впно)

ВПНО - це об'єкти, на яких виробляються, зберігаються, транспортуються вибухо-небезпечні продукти, або продукти, що при визначених умовах набувають здатність до спалахування або вибуху.

В народному господарстві України знаходиться більше ніж 1200 ВПНО, на яких знаходиться більше 13,5 млн т твердих, рідких вибухо- і пожежо-небезпечних речовин.

Крім того, по території України проходить густа мережа нафто- і газопроводів.

При аваріях, що супроводжуються вибухами, утворюється повітряна ударна хвиля - шар різко стиснутого повітря, який поширюється в усі боки від центру вибуху з надзвуковою швидкістю.

Вражаючу дію вибуху оцінюють радіусом зони ураження R – відстанню від центру вибуху до об'єкту, що дістав мінімальний ступінь руйнування.

Зона ураження виникає внаслідок безпосередньої дії надмірного тиску ∆Р_т і швидкісного натиску ∆Р_шн. Р_т - руйнує, а ∆Р_шн перекидає і відкидає предмети.

Основний вражаючий фактор пожежі - теплова енергія, яка випромінюється під час горіння. Вимірюється в кД/м², або в кал/см².

По вибуховій, вибухо- і пожежній небезпеці всі ВПНО діляться на б категорій: А, Б, В, Г, Д, Е/СниП 2.01.02-85/

Особливо небезпечні категорії А, Б, В.

Категорія А – нафтопереробні заводи, хімічні підприємства, трубопроводи, склади нафтопродуктів і т.д.

Категорія Б – цехи по приготуванню і транспортуванні вугільного пилу, сахарної пудри і т.д.

Категорія В – лісопильні, деревообробні, столярні, лісотарні виробництва.

Виникнення і характер пожеж залежить не тільки від категорії виробництва по пожежній безпеці, а і від ступеня вогнестійкості будників і споруд, за яким вони поділяються на 5 груп: І-V. Ступінь вогнестійкості будівельних конструкції визначається мінімальними межами вогнестійкості будівельних конструкцій і загоранням матеріалів, з яких складаються конструкції.

Вогнестійкість будівельних конструкцій визначається часом загорання (спалахування) в годинах.

Всі будівельні матеріали та конструкції з них поділяють на 3 групи: незгораємі, важкозгораємі і згораємі.

Незгораємі – це такі матеріали, які під дією вогню або високої температури не спалахує, не тліє і не обвуглюються;

Важкозгораємі – це такі матеріали, які під дією вогню або високої температури з трудом спалахують, тліють або обвуглюються і продовжують горіти тільки при наявності, джерела вогню;

Згораємі – це матеріали які під дією вогню або високої температури спалахують або тліють і продовжують горіти або тліти після видалення джерела вогню.

Час загорання - це час, протягом якого не з'являються наскрізні тріщини, конструкція не втрачає несучі спроможності, не обвалюється і не нагрівається до 200˚ на протилежній стороні.

Пожежі на крупких підприємствах і в населених пунктах можуть бути окремі і масові.

Окремі пожежі - це пожежі в окремому будинку або споруді.

М асові пожежі - це сукупність окремих пожеж, що охопили більше 25% будинків.

Сильні пожежі за визначених умов мажуть перейти в вогненний шторм.

Вогненний шторм - особливий вид стійкої пожежі, яка в містах охоплює більше 90% будинків і характеризується наявністю стовпа продуктів згорання, що піднімається в гору і нагрітого повітря, а також притоком усіх сторін до меж шторму свіжого повітря з ураганною швидкістю.

Аварії на ВПНО пов'язані з сильними вибухами і пожежами можуть привести до тяжких соціальних і економічних наслідків.

Вони в основному спричиняються зруйнуванням котельних, трубопроводів з вибухонебезпечними і легкозаймистими рідинами і газами, короткими замиканнями електропроводки, вибухами і спалахуванням деяких речовин і матеріалів. В заводських умовах інколи стають небезпечними і речовини, які відносяться до негорючих. Це, насамперед, пил вугільний, торф’яний, мучний, зерновий, цукровий, льняний, вовняний та інші. До явищ, при аваріях на ВПНО, що згубно діють на технічні споруди відносяться: неконтрольоване різке вивільнення енергії за короткий відрізок часу в обмеженому просторі; утворення хмар паливо- повітряних вибухових сумішей; виникнення вибухів і масових пожеж; вибухи трубопроводів, резервуарів із зрідженими газами з утворенням і розльотом уламків до 1 км; утворення хмар токсичних речовин.

Перераховані явища характеризуються слідуючими вражаючими факторами:

• повітряною ударною хвилею;

• тепловим випромінюванням;

• осколочними полями;

• токсичними навантаженнями.

5