11. Реплікація днк.

Унікальна властивість молекули ДНК подвоюватися перед поділом клітини називається реплікацією. Ця властивість зумовлена особливістю будови молекули ДНК, що складається з двох комплементарних ланцюгів. Реплікація відбувається в ядрі під час Б-періоду інтерфази. На цей час хромосоми під світловим мікроскопом не виявляються.

Реплікація ДНК - найважливіший молекулярний процес, що є в основі всіх різновидів поділу клітин, усіх типів розмноження, а, значить, в основі забезпечення тривалого існування окремих індивідуумів, популяцій і всіх видів живих організмів. Для кожного виду дуже важливо підтримувати сталість свого генотипу та фенотипу, а значить, зберігати незмінність нуклеотидної послідовності генетичного коду. Для цього необхідно абсолютно точно відтворювати молекули ДНК перед кожним поділом клітини, тобто основне функціональне значення реплікації - забезпечення нащадка стабільною генетичною інформацією розвитку, функціонування і поведінки.

http://subject.com.ua/biology/medical/34.html

12. Транскрипція. Трансляція.

Транскрипція – передавання інформації про структуру білка з молекули ДНК на іРНК. Інформація про структуру конкретного білка закодована в молекулі ДНК, яка міститься в ядрі. Ця інформація може бути переписана на молекули іРНК тоді, коли подвійний ланцюг ДНК на певному відрізку роз’єднається і кожний із ланцюгів відійде один від одного.цей процес здійснюється за допомогою специфічних ферментів, які розривають водневі зв’язки між азотистими основами окремих ланцюгів. Далі за участю ферменту РНК-полімерази вздовж одного із роз’єднаних ланцюгів ДНК розпочинається синтез молекули іРНК.

З молекул ДНК можна отримати безліч точних копій у вигляді молекул іРНК. Отже певна ділянка ДНК (ген) є матрицею для відповідної іРНК.

Трансляція – процес безпосереднього синтезу поліпептидних ланцюгів. Він полягає в тому, що молекула іРНК рухаеться між двома субодиницями рибосом і до неї послідовно приєднуються молекули тРНК з активованими амінокислотами. При цьому рибосома за допомогою свого функціонального центру розпізнає антикодон тРНК і звільняє від неї амінокислоту, збираючи поліпептидний ланцюг.

Послідовність розміщення амінокислот визначається порядком чергування триплетів у молекулі іРНК. Опинившись поряд, амінокислоти утворюють пептидні звёязки одна з одною, використовуючи енергію АТФ. У результаті з рибосоми сходить поліпептидний ланцюг, який містить багато амінокислотних залишків, розміщених у певній послідовності. Швидкість сполучення амінокислот між собою досягає 20-50 за секунду. Тому синтез поліпептидного ланцюга з 150 амінокислот відбувається за 3-5с.

Процес трансляції можна поділити на чотири фази: активацію, ініціацію, елонгацію та термінацію.

13. Поняття гомеостазу.

Гомеостаз (грец. homoios - подібний, той же самий; stasis-стан, нерухомість) - відносне динамічну сталість внутрішнього середовища (крові, лімфи, тканинної рідини) і стійкість основних фізіологічних функцій (кровообігу, дихання, терморегуляції, обміну речовин і т.д .) організму людини і тварин. Регуляторні механізми, що підтримують фізіологічний стан або властивості клітин, органів і систем цілісного організму на оптимальному рівні, називаються гомеостатичними. Історично й генетично поняття гомеостазу має біологічні та медико-біологічні передумови. Там воно співвідноситься як кінцевий процес, період життя з окремим відокремлено взятим організмом або людським індивідуумом як чисто біологічним явищем. Кінцівка існування та необхідність виконання свого призначення - репродукції собі подібного - дозволяють визначити стратегію виживання окремого організму через поняття "збереження". "Збереження структурно-функціональної стабільності" - суть будь-якого гомеостазу, керованого гомеостата або саморегульованого.