Складові аналізу уроку

1. Оцінка загальної структури уроку. До якого типу уроку може бути віднесений даний урок? Яке місце уроку в темі, розділі курсі? Чи чітко виділені елементи уроку даного типу і чи правильно визначена дозування часу, що відводиться на кожну частину уроку?

2. Реалізація дидактичної мети уроку. Чи всі вимоги програми по даній темі (питання) отримали відображення в уроці? Наскільки активні були учні при ознайомленні з новим матеріалом (сприйняття, розуміння, пробудження пізнавального інтересу)? Чи вірно продумана методика вирішення окремих «блоків» нового матеріалу? Як і що слід змінити у вивченні нового матеріалу і чому? Чи мала місце організація первинного, супутнього закріплення (в процесі ознайомлення з новим, на спеціально виділеному етапі уроку)? Як здійснювалася перевірка якості знань, умінь і навичок учнів (яким було охоплення учнів, принцип виклику і т.п.)?

3. Здійснення розвитку учнів у процесі навчання. Чи мало місце залучення учнів в основні розумові операції (аналіз, синтез, узагальнення, класифікація, систематизація)? Чи здійснювалися внутри- та міжпредметні зв’язку? Чи були використані можливості розвитку творчого мислення? Повідомлялася чи на уроці будь-яка інформація для загального розвитку?

4. Виховання в процесі уроку. Чи були повністю використані виховні можливості змісту навчального матеріалу? Яка робота велася щодо формування системи цінностей? Як була забезпечена на уроці зв’язок навчання з життям? Чи були використані виховні можливості оцінки знань? Як було виховний вплив особистості самого вчителя?

5. Дотримання основних принципів дидактики. Чи правильно була організована діяльність вчителя і діяльність учнів з позиції реалізації принципів та інноваційних підходів до навчання? Яким чином забезпечувалася суб’єктна взаємодія учасників навчального процесу?

6. Вибір методів навчання. Чи дотримувалися загальні вимоги до вибору методів навчання (в залежності від загальної цільової спрямованості, дидактичній цілі, специфіки навчального матеріалу, предмета, віку та індивідуальних особливостей учнів і т.п.)?

7. Робота вчителя на уроці. Які види діяльності вчителя мали місце на уроці і в якому співвідношенні (мовна діяльність, слухання, записування, допомога учням і ін.)? Чи вдалося досягти повний контакт з класом?

8. Робота учнів на уроці. Якою була активність учнів на різних етапах уроку? Якими були види діяльності учнів на уроці? Чи зверталася увага на культуру праці? Яка дисципліна була на уроці і чому?

9. Гігієнічні умови уроку. Достатня освітленість класної кімнати: Чи розсаджені учні з урахуванням їх здоров’я, зросту, успішності? Чи вдало складено розклад?

10. Деякі соціальні завдання. Завдання, пов’язані з рішенням педради, циклової комісії або продиктовані дослідженням школи.

Орієнтовна схема самоаналізу діяльності вчителя на уроці

1. Чи відповідає мій урок програмі? 2. Чи правильно мною були визначені і розв'язані на уроці навчальні, виховні і розвиваючі завдання? 3. Чи оптимально було визначено зміст уроку, чи відповідає він завданням? 4. Що було основним, найсуттєвішим на уроці? Чи зумів я акцентувати увагу учнів на його вивченні? 5. Чи вдало визначена структура уроку? Чи була організована на уроці робота із формування основних умінь, навичок, інтересів учнів? Як здійснювались внутрішні і міжпредметні зв'язки? 6. Які методи і засоби навчання були використані на уроці? Чи були вдалими вибір і поєднання? 7. Які форми навчання (масові, групові, індивіду­альні) домінували на уроці? Чи були вдалими їх вибір і поєднання? 8. Чи об'єктивно і відповідно до норм оцінені мною знання учнів? 9. Чи правильно здійснювався на уроці інструктаж, визначалися обсяг і складність домашнього за­вдання? Чи було воно диференційованим? 10. Що було зайвим у моїй діяльності і в діях учнів?

11. Самооцінка уроку.

    • Які причини невдач і недоліків проведеного уроку?

    • Які висновки з результатів уроку необхідно зробити на май­бутнє?

З точки зору оптимізації навчально-виховного процесу можна здійснювати самоаналіз за такою схемою:

1. Який зміст освіти передбачений навчальним планом уроку. 2. Чи відповідали методи і прийоми навчання змісту і навчальному матеріалу. 3. Рівні досягнутого засвоєння знань. 4. Який рівень якості знань досягнуто. 5. Ступінь усвідомлення знань учнями. 6. Доцільність використання наочності і техніч­них засобів навчання. 7. Чи був на уроці необхідний емоційний клімат. 8. Чи була на уроці внутрішня логічна єдність. 9. Як реалізована виховна мета уроку.

Рівні засвоєння знань:

1. Рівень усвідомленого сприймання і за­пам'ятовування. Він проявляється у відтворенні засвоєного.

2. Рівень розуміння інформації.

3.  Рівень застосування знань і вмінь за засвоєним зразком, тобто у знайомій ситуації.

4. Рівень аналізу.

5. Рівень синтезу.. Тобто творче застосування знань і вмінь у новій си­туації.

6. Рівень оцінювання.

            Необхідно прагнути того, щоб учні досягни засвоєння основних знань і вмінь не лише на 1-3 але й на 4-6, тобто творчому рівні, розвитку критичного мислення.. Учителям слід пам'ятати, що методи навчання не можуть бути поганими чи хорошими, сучасними чи застарілими, вони можуть лише відповідати тим ці­лям, для досягнення яких вони застосовувалися.

58. Вимоги до уроку (організаційні, дидактичні, психологічні, виховні, санітарно-гігієнічні).