- •1. Вступ. Мета та завдання охорони праці.
- •2. Основні терміни та визначення в системі охорони праці.
- •2. Фізіологічне:
- •3. Психологічне:
- •4. Естетичне:
- •3. Основні положення Закону України «Про охорону праці».
- •4. Основні положення Кодексу Законів про працю.
- •Колективний та трудовий договір.
- •3) Таким, що укладається на час виконання певної роботи.
- •Робочий час і час відпочинку.
- •Праця жінок та молоді.
- •1. Державний нагляд, відомчий, громадський та регіональний контроль за охороною праці.
- •2. Основні повноваження та права державних інспекторів або контролерів органів державного нагляду.
- •2. Основні повноваження та права державних інспекторів або контролерів органів державного нагляду.
- •1. Навчання та перевірка знань посадових осіб і спеціалістів.
- •2. Інструктажі з питань охорони праці.
- •3. Правила документального оформлення інструктажу.
- •2. Інструктажі з питань охорони праці.
- •3.Правила документального оформлення інструктажу.
- •2. Класифікація виробничих травм, професійних захворювань, отруєнь. Схема виникнення травми. Класифікація виробничих травм:
- •Професійні захворювання
- •3.Основні причини виробничого травматизму і професійних захворювань та заходи щодо їх попередження.
- •4. Пільги та компенсації за важкі та ненормовані умови праці.
- •1. Мікроклімат виробничих приміщень, його параметри, гігієнічне нормування.
- •2.Прилади для вимірювання параметрів мікроклімату. 3. Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату.
- •Гігієнічне нормування мікроклімату.
- •2. Прилади для вимірювання параметрів мікроклімату.
- •3. Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату.
- •2. Шкідливі речовини на підприємствах харчової промисловості.
- •3. Вплив шкідливих речовин на організм людини.
- •4. Гігієнічне нормування шкідливих речовин.
- •Наприклад сдк для оксиду вуглецю:
- •1. Особливості газового, парового та пилового забруднення повітря.
- •2. Методи контролю вмісту шкідливих газів та пари в повітрі робочої зони.
- •3. Методи визначення запиленості повітря.
- •2. Методи контролю вмісту хімічних речовин в повітрі робочої зони.
- •3.Методи визначення запиленості повітря
- •2. Вимоги до раціонального освітлення.
- •2. Рівномірне освітлення.
- •3. Класифікація виробничого освітлення.
- •Системи штучного освітлення:
- •4. Джерела світла.
- •Світильники
- •Експериментальна частина:
- •Підготовка люксметра до роботи
- •Порядок виконання роботи:
- •Форма звіту Вимірювання освітлення у виробничих приміщеннях
- •Нормовані значення кпо
- •Норми штучної освітленості робочих місць (поверхонь) у виробничих приміщеннях
- •1. Поняття про шум. Вплив шуму на організм людини.
- •2. Класифікація виробничого шуму.
- •3. Захист від шуму на виробництві.
- •2. Класифікація виробничого шуму.
- •1. За джерелом походження:
- •2. За частотними характеристиками:
- •4. За характером порушення фізіологічних функцій:
- •3. Захист від шуму на виробництві.
- •1. Зменшення шуму в джерелі його виникнення.
- •2. Заміна напрямку випромінювання.
- •3. Будівельно-акустичний метод.
- •4. Зменшення шуму на шляху його розповсюдження.
- •2. Вплив вібрації на організм людини.
- •3. Засоби захисту від вібрації.
- •1. Дія електричного струму на організм людини.
- •2. Види електричних травм
- •3. Основні причини ураження електричним струмом.
- •2.Види електричних травм.
- •3. Основні причини ураження електричним струмом.
- •1. Фактори електричного характеру.
- •2. Фактори неелектричного характеру.
- •3. Надання першої долікарської допомоги при ураженні електричним струмом.
- •2. Фактори неелектричного характеру.
- •3. Надання першої долікарської допомоги при ураженні електричним струмом.
- •1. Технічні способи та засоби захисту щодо запобігання ураження людини електричним струмом.
- •2. Електрозахисні засоби та запобіжні пристосування.
- •2.Електрозахисні засоби і запобіжні пристосування
- •1. Забезпечення безпеки робіт у діючих електроустановках.
- •2. Класифікація приміщень за небезпекою ураження людини
- •3. Статична електрика та її небезпека.
- •2. Класифікація приміщень за небезпекою ураження людини електричним струмом.
- •3. Статична електрика та її небезпека.
- •1. Загальні вимоги безпеки при експлуатації систем, що працюють під тиском;
- •2.Причини аварій і нещасних випадків при експлуатації систем, що працюють
- •3.Безпека при експлуатації газового господарства.
- •2.Причини аварій і нещасних випадків при експлуатації систем, що працюють під тиском.
- •3.Безпека при експлуатації газового господарства.
- •2.Причини виникнення пожежо- і вибухонебезпечного середовища.
- •3. Класифікація вибухонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень.
- •4.Вимоги пожежної безпеки до території підприємств.
- •1. Первинні засоби пожежогасіння.
- •2. Способи припинення горіння.
- •3.Вогнегасні речовини та сполуки.
- •2. Способи припинення горіння.
- •3.Вогнегасні речовини та сполуки.
- •Заняття 19. Тема №18. Засоби виявлення та гасіння пожеж. План
- •1.Засоби виявлення пожеж;
- •2.Стаціонарні установки та пристрої пожежогасіння.
- •1.Засоби виявлення пожеж;
- •2.Стаціонарні установки та пристрої пожежогасіння.
- •Заняття 20. Модульний контроль. Підсумкова контрольна робота. Тестові завдання до 1-го модулю
- •Тестові завдання до 2-го модуля
- •Питання до підсумкової контрольної роботи
- •Питання до екзамену
- •Рекомендована література Основна:
- •Додаткова:
- •Основні законодавчі та нормативно-правові акти
- •Інформаційні ресурси
2. Прилади для вимірювання параметрів мікроклімату.
Для того щоб визначити, чи відповідає повітряне середовище даного приміщення встановленим нормам, необхідно кількісно оцінити кожний з його параметрів.
Температуру вимірюють ртутними чи спиртовими термометрами. В приміщеннях зі значними тепловими випромінюваннями використовують парний термометр або подвійний, що складається з двох термометрів (із зачорненим та посрібленим термобалоном). Посріблений відбиває променисте тепло і реагує на конвективне, а зачорнений – реагує на променисте і мало реагує на конвективне. При користуванні подвійним термометром фактична температура повітря t, оС, визначається за виразом:
t = tc – К(tч – tс),
де tc –показання термометраз посрібленим термобалоном, оС; К – константа приладу(наводиться у паспорті приладу); tч – показання термометра з зачорненим термобалоном, оС.
Для неперервної регістрації температури навколишнього повітряного середовища застосовують самозаписувальні прилади - термографи.
Відносна вологість повітря визначається психрометром Августа, аспіраційним психрометром, гігрометром та гігрографом.
Для вимірювання швидкості руху повітря використовують крильчасті та чашкові анемометри, а для визначення малих швидкостей руху повітря ( менше 0,5 м/с) – термоанемометри та кататермометри.
Для вимірювання інтенсивності теплового опромінення використовують актинометри, спеціальні радіометри.
Після визначення фактичних значень параметрів мікроклімату їх порівнюють з нормативними значеннями. При їх розбіжності вживають заходів до нормалізації фактичних параметрів.
3. Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату.
Найчастіші причини відхилення параметрів мікроклімату від нормативних – це надходження надлишкового тепла в повітря виробничого приміщення або водяної пари від працюючого обладнання та різних джерел випаровування.
Для зменшення вологості в виробничих приміщеннях слід уникати технологічних процесів, де є відкриті поверхні рідин, з яких вони випаровуються. Технологічне обладнання повинно бути герметизоване, а для видалення пари – обладнане витяжками. Як засіб видалення вологи із повітря виробничого приміщення використовується вентиляція. В приміщеннях, де діють оптимальні норми мікроклімату слід встановити апарати для кондиціювання повітря.
Заходи захисту від тепловипромінювань можна поділити на чотири групи: 1) усунення джерела тепла; 2) захищення від тепловипромінювання; 3) полегшення тепловіддачі від тіла людини в оточуюче середовище; 4) індивідуальний захист від теплового впливу.
1) Усунути джерело тепловиділення можна зміною технологічного процесу, заміною розмірів тепловипромінюючих поверхонь. Захистити виробниче середовище від надмірного радіаційного та конвективного тепла, що надходить від нагрітих поверхонь обладнання, можна за рахунок теплоізоляції цих поверхонь. В приміщеннях, де є можливість ураження людини електричним струмом і температура повітря може досягати 30оС і вище (приміщення особливо небезпечні і приміщення підвищеної небезпеки за класифікацією ПУЕ), температура на поверхні теплоізоляції не допускається більше 45 оС. За технікою безпеки, щоб уникнути опіків, температура гарячих поверхонь виробничого обладнання не повинна перевищувати 45 оС.
2) Захист від прямої дії теплового випромінювання здійснюється:
а) екрануванням – встановленням термічного опору на шляху теплового потоку. Екрани досить різноманітні, за принципом дії бувають поглинаючими і відбиваючими променеве тепло. Вони можуть бути стаціонарними і пересувними. Також на підприємствах застосовують водяні завіси та металеві листи або сітки, з яких стікає вода.
б) раціональним розміщенням технологічного устаткування. Основні джерела теплоти бажано розміщувати біля зовнішніх стін будівлі й в один ряд на такій відстані один від одного, щоб теплові потоки від них не перехрещувались на робочих місцях. Для охолодження гарячих виробів необхідно передбачати окремі приміщення. Найкращим рішенням є розміщення обладнання, що виділяє тепло в ізольованих приміщеннях або на відкритих майданчиках.
в) автоматизацією та дистанційним керуванням технологічними процесами. Цей захід дозволяє вивести працівників із виробничих зон, де діють шкідливі виробничі фактори.
3) Полегшенням тепловіддачі від тіла людини в оточуюче середовище.
Полегшенню тепловіддачі від тіла людини в навколишнє середовище сприяє підвищення швидкості руху повітря, що омиває тіло. Здійснюється це за допомогою вентиляційних систем, кондиціювання повітря.
4) Індивідуальний захист від теплового впливу.
Важливе значення для профілактики перегрівання мають індивідуальні засоби захисту. Спецодяг повинен бути повітро- та вологопроникним (з натуральних тканин), мати зручний покрій. Для захисту голови від теплового опромінення застосовують дюралеві, фіброві каски; очей – окуляри (темні або з прозорим шаром металу); обличчя – маски з відкидним прозорим екраном. Захист від дії зниженої температури досягається використанням теплого спецодягу та взуття.
Заняття 6. Тема №6.
Нормування та визначення шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень
ПЛАН
1. Поняття «чисте повітря».
2. Шкідливі речовини на підприємствах харчової промисловості.
3. Вплив шкідливих речовин на організм людини.
4. Гігієнічне нормування шкідливих речовин.
1. Поняття „чисте повітря”.
Чистим повітрям вважається таке, яке забруднене твердими, рідкими та газоподібними речовинами і газами, що змінюють його природний склад.
Тверді, рідкі або газоподібні речовини, що потрапляють у повітря і змінюють його природний склад, називають емісіями. Емісії – це забруднення техногенного походження.
Існує ще поняття іммісія – це забруднюючі атмосферне повітря речовини, що присутні в атмосфері в безпосередній близькості від зони своєї дії, як правило, на висоті 1,5 км від поверхні Землі, або верхньої границі рослинності, або на відстані 1,5 км від поверхні будівлі.
Повітря – це фізична суміш різних газів, які утворюють атмосферу Землі.
Чисте повітря – це суміш газів у відносно постійному об’ємному співвідношенні: азот – 78,09 %; кисень – 20,95 %; аргон – 0,93 %; двоокис вуглецю – 0,03 %.
Крім того у повітрі є незначна кількість інших газів, таких як водень, озон і оксиди азоту.
Якщо концентрація кисню в повітрі нижча 17 %, то в працюючого з’являються симптоми недуга, при 12 % і менше виникає небезпека для життя, при концентрації кисню нижче 11 % настає втрата свідомості, а при 6 % припиняється дихання.