Гігієнічне нормування мікроклімату.

Основними нормативними документами, що регламентують параметри мікроклімату виробничих приміщень є ДСН 3.3.6.042 – 99 «Санітарні норми виробничих приміщень» та ГОСТ 12.1.005 – 88 «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони». Згідно з цим стандартом (ГОСТом) нормуються оптимальні і допустимі метеорологічні умови на робочому місці.

Оптимальними називають такі параметри мікроклімату, які при тривалій і систематичній дії на людину забезпечують збереження нормального теплового стану організму без напруження механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту і створюють умови для високого рівня працездатності людини.

Допустимими називають такі параметри мікроклімату, які при тривалій і систематичній дії на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, які супроводжуються напруженням механізму терморегуляції , але не виходять за межі фізіологічних можливостей організму людини. При цьому не виникає пошкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття і зниження працездатності.

Мікроклімат виробничих приміщень нормується в залежності від теплових характеристик виробничого приміщення, категорії робіт по важкості і періоду року. При нормуванні мікроклімату календарний рік поділяється тільки на два періоди: холодний – коли середньодобова температура на відкритому повітрі нижча за +10^оС; теплий - коли середньодобова температура на відкритому повітрі становить +10^оС і вище.

Всі роботи за ступенем важкості поділяються на три категорії: легка, середньої важкості і важка. Легкі фізичні роботи поділяються на категорії Iа і Iб.

До категорії Iа належать роботи, які проводяться сидячи і супроводжуються незначним фізичним напруженням, з енерговитратами 90-120ккал/год.

До категорії Iб належать роботи, які проводяться сидячи, стоячи або пов'язані з ходьбою і супроводжуються деяким фізичним напруженням, з енерговитратами 121-150 ккал/год.

Середньої важкості фізичні роботи поділяються на категорії IIа і IIб. До категорії IIа належать роботи, пов'язані з постійною ходьбою, переміщенням дрібних (до 1кг) виробів або предметів в положенні сидячи або стоячи і які вимагають певного фізичного напруження, з енерговитратами від 151 до 200 ккал/год.

До категорії IIб належать роботи, пов'язані з ходьбою, переміщенням і перенесенням вантажів до 10кг і які супроводжуються помірним фізичним напруженням, з затратами енергії 201-250 ккал/год.

До важких фізичних робіт (категорія III) належать роботи, пов'язані з постійними пересуваннями, переміщенням і перенесенням значних(вище 10кг) вантажів і які вимагають великих фізичних зусиль, з енерговитратами 251-300 ккал/год.

Оптимальні та допустимі величини температур, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

Період року	Категорія робіт	Температура оС		Відносна вологість,%			Швидкість руху, м/с
		Оптимальна	Допустима на постійних робочих місцях		Оптимальна	Допустима, не більше ніж		Оптимальна, не більше ніж	Допустима
Холод ний	Iа	22-24	21-25		40-60	75		0,1
	Iб	21-23	20-24		40-60	75		0,1
	IIа	18-20	17-23		40-60	75		0,2
	IIб	17-19	15-21		40-60	75		0,2
	III	16-18	13-19		40-60	75		0,3
теплий	Iа	23-25	22-28		40-60	55(при 28 оС)		0,1	0,1-0,2
	Iб	22-24	21-28		40-60	60(при 27 оС)		0,2	0,1-0,3
	IIа	21-23	18-27		40-60	65(при 26 оС)		0,3	0,2-0,4
	IIб	20-22	16-27		40-60	70(при 25 оС)		0,3	0,2-0,5
	III	18-20	15-26		40-60	75(при 24оС)		0,4	0,2-0,6

З таблиці видно, що оптимальна температура в холодний період року 16-24 ^оС; в теплий період року 18-25 ^оС. Допустима температура на постійних робочих місцях в холодний період року 13-25 ^оС, в теплий 15-28 ^оС.

Оптимальна відносна вологість 40-60%, допустима не більше 75%.

Рухливість повітря оптимальна 0,1-0,4м/с; допустима не більше 0,6 м/с.