1. Хід роботи

   0. 6.1. Розгляньте будову трансформатора. Визначте первинну обмотку (клема з написом: 36 В або 42 В) і вторинну обмотку.

   1. 6.2. Накресліть електричну схему трансформатора.

   2. 6.3. Приєднайте трансформатор до мережі змінної напруги (36 В або 42 В) замкніть коло.

   3. 6.4. Перемкніть ампервольтомметр на вимірювання змінної напруги (границя 50 В і виміряйте напругу на первинній обмотці U₁).

   4. 6.7. Виміряйте напругу на вторинній обмотці U₂. Результати вимірювань запишіть у таблицю2 .1.

   5. 6.8. Обчисліть коефіцієнт трансформації k. Результати обчислень запишіть у таблицю 2.1.

Таблиця 2.1

№ досліду	U1, B	U2, B	k
1 2

0. 6.9. Обчисліть відносну похибку вимірювань за формулою: де U₁ і U₂ - абсолютні похибки вимірювань напруг.

1. 6.10. На основі результатів усіх дослідів зробіть висновок.

Рис.6.1

7. Контрольні питання

   0. 7.1. На якому явищі заснована робота трансформатору? Розкажіть принцип роботи трансформатору.

   1. 7.2. З якою метою для передачі електричної енергії використовують трансформатор? Відповідь обґрунтуйте.

   2. 7.3. Хто є винахідником трансформатора?

   3. 7.4. ЗНАЙДІТЬ ВСІ ПРАВИЛЬНІ ВІДПОВІДІ:

• А) Для підвищувального трансформатора >

• Б) Для знижувального трансформатора >

• В) Для підвищувального трансформатора k  1

• Г) Для знижувального трансформатора k  1

0. 7.5. У трансформаторі, який знижує напругу від 36 В до 5 В:

• А) Знижується тільки постійна напруга

• Б) Кількість витків у вторинній обмотці більша, ніж у первинній

• В) Використовується явище електромагнітної індукції

Для передачі електроенергії на велику відстань напругу підвищують за допомогою трансформатора до декількох сотень тисяч вольт. Це роблять для:

• А) Збільшення сили струму в лінії електропередач

• Б) Зменшення опору лінії електропередач

• В) Зменшення втрат електроенергії при передачі

7. ЗВІТ ПОВИНЕН МІСТИТИ

1. Номер і тему лабораторної роботи.

2. Мету лабораторної роботи.

3. Результати вимірів і розрахунків.

4. Висновок.

7. ЛІТЕРАТУРА

1. Жданов Л.С., Жданов Г.Л. Фізика для середніх спеціальних навчальних закладів.

2. «Сборник задач и вопросов по физике» под редакцией Гладковой Р.А.

7. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Розв’язати задачі №20.49 [Л.2].

Лабораторна робота №3 Спостереження інтерференції та дифракції світла.

1. МЕТА: навчитись спостерігати та аналізувати інтерференційні картини на тонких плівках та дифракційні картини від різних перешкод та отворів

2.ЗАВДАННЯ

1. Спостереження інтерференційної картини в скляних пластинках та мильних плівках.

2. Спостереження дифракційної картини, одержаної на вузькій щілині, отворі та капроні.

3. ОБЛАДНАННЯ: дві скляні пластинки, мильний розчин, дротяна рамка,світофільтр, електрична лампа, джерело струму, провідники, екран зі щілиною, капронові клаптики, тонка голка, папір, кольорові олівці.

4. ВКАЗІВКИ НА ТЕОРЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ:

1. Інтерференція світла

2. Дифракція світла

5. ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Явище інтерференції полягає у перерозподілі світлового потоку у просторі при накладанні когерентних хвиль. Когерентними називаються хвилі, які мають однакову частоту і сталу у часі різницю фаз.

Розглянемо накладання хвиль від двох точкових джерел S ₁ та S₂, які випромінюють монохроматичне світло однакової частоти (рис. 1).

Зафіксуємо у просторі довільну точку спостереження – т.Р. Для того щоб потрапити у т.Р

Рисунок 1

світло від джерела S ₁ проходить шлях l₁, а від джерела S₂ - шлях l₂. Величина:

(1)

називається різницею ходу променів, а величина

(2)

називається оптичною різницею ходу, де n - абсолютний показник заломлення середовища, в якому розповсюджується світло.

Якщо на оптичній різниці ходу Δ вміститься ціла кількість довжин хвиль, тобто якщо буде виконуватись умова

, (3)

де , то в довільну точку спостереження - Р. хвилі від джерел S ₁ та S₂ прийдуть в одній фазі і при накладанні посилять одна одну, так що в точці Р. виникне максимум інтенсивності світла. Тому умова (3) називається умовою інтерференційного максимуму.

Якщо на оптичній різниці ходу Δ вміститься напівціла кількість довжин хвиль, тобто якщо буде виконуватись умова

, (4)

де , то в довільну точку спостереження - Р. хвилі від джерел S ₁ та S ₂ прийдуть у протилежних фазах і при накладанні послаблять одна одну, так що в точці Р. виникне мінімум інтенсивності світла. Тому умова (4) називається умовою інтерференційного мінімуму.

В початковому вузькому сенсі дифракція це є огинання хвилями перешкод, у сучасному, більш широкому – будь-яке відхилення від законів геометричної оптики при розповсюдженні хвиль. Дифракцією називають сукупність явищ при розповсюдженні світла в середовищі з різкими неоднорідностями, такими як маленький круглий отвір, вузька щілина, дифракційна решітка тощо. В звичайних умовах дифракцію світла спостерігають у вигляді нерізкої розмитої границі тіні освітленого предмета.

Між явищами інтерференції та дифракції немає принципової фізичної різниці. Обидва ці явища полягають у перерозподілі світлового потоку при суперпозиції (накладанні) когерентних хвиль. Але при суперпозиції хвиль від точкових джерел говорять про інтерференцію, а при суперпозиції хвиль від джерел, які мають певні кінцеві розміри говорять про дифракцію.

Явища дифракції зазвичай класифікують в залежності від відстаней між джерелом i точкою спостереження (екраном) та перешкодою, що розташована на шляху світла. Якщо ці відстані великі (нескінченно великі) то говорять про дифракцію в паралельних променях – дифракцію Фраунгофера. У протилежному випадку говорять про дифракцію в непаралельних променях – дифракцію Френеля.

Простим для розрахунку та практично важливим випадком дифракції є дифракція на довгій прямокутній щілині. Світлове поле за щілиною знайдеться за принципом Гюйгенса-Френеля, який полягає в наступному: кожна точка хвильового фронту є джерелом вторинних хвиль, притому інтенсивність світла у довільній точці простору можна розглядати як результат інтерференції вторинних хвиль, які випромінюються нескінченно малими ділянками хвильової поверхні.

При застосуванні принципу Гюйгенса-Френеля на випадок щілини, будемо розглядати інтенсивність світла у довільній точці спостереження як результат інтерференції когерентних вторинних хвиль, що випромінюються різними ділянками хвильового фронту на щілині.

Нехай на щілину шириною нормально падає плоска монохроматична хвиля довжиною . Розглянемо інтерференційну картину на екрані, який розташований на відстані L >> b від щілини – ця умова є умовою дифракції Фраунгофера (рис. 2)

Рисунок 2

Інтерференційна картина буде являти собою чергування на екрані світлих (max), та темних (min) смуг. Умова дифракційного мінімуму в цьому випадку має вигляд

, (5)

де - кут дифракції; - порядок дифракційного мінімуму;

А умова дифракційного максимуму виглядає

, (6)

де - порядок дифракційного максимуму;

Умова (5) означає: різниця ходу між хвилями, що випромінюються крайніми точками щілини, повинна містити ціле число хвиль

, (7)

В той же час з геометрі задачі маємо:

. (8)

Одержаний результат легко пояснити без будь-яких розрахунків. Припустимо, з початку, що і формула (2.1) приймає вигляд

. (9)

Розділимо щілину на дві рівні частини. Тоді хвилі від цих частин щілини прийдуть в певну точку спостереження, для якої виконується умова , в протилежних фазах i погасять одна одну при інтерференції – утвориться min інтенсивності 1-го порядку. Якщо ж виконується умова (5), то щілину треба розділити на 2k ділянок однакової ширини. Хвилі від ділянок з непарними номерами прийдуть в певну точку спостереження в фазах, протилежних фазам хвиль, що прийшли від частин з парними номерами.