10. Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Такий список – одна із суттєвих частин роботи, що віддзеркалює самостійну творчу працю її автора і демонструє ступінь фундаментальності проведеного дослідження.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті, або в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. При складанні списку використаних джерел можливо дотримуватися і такого порядку:

‑ закони та інструктивні матеріали міністерств і відомств;

‑ інші джерела: монографії, навчальна література, брошури, статті тощо;

‑ матеріали базової установи (підприємства, організації).

При цьому закони і інструкції розміщують в списку джерел у хронологічному порядку, а інші джерела – в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.

Список повинен мати наскрізну нумерацію. При написанні дипломних робіт рекомендовано подавати літературу, окрім законодавчо-нормативних актів, не старішу, ніж за останні п’ять років.

Бібліографічний опис подається мовою джерела. Бібліографічні описи джерел наводять відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Приклади оформлення списку використаних джерел подано у додатку І.

11. Правила оформлення додатків

Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних сторінках. Кожен додаток починають з нової сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої букви друкується слово “Додаток ___” і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Ґ, Є, І, Ї, Й, Щ, Ч, Ь.

Приклад:

Додаток А

Методика розрахунку показників фінансового стану підприємства

Єдиний додаток позначається як додаток А. Якщо ж у роботі запропонована досить значна кількість додатків, їх можна нумерувати (наприклад: Додаток А.1; Додаток В.7, …)

Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) – перша формула додатка А.

Якщо у додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, їх також нумерують, наприклад: Рис. А.1, Таблиця А.1, формула (В.1).

Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок.

Якщо в роботі використовується документ, що має самостійне значення і оформлюється згідно з вимогами до документу даного виду, його копію вміщують у пояснюючу записку без змін в оригіналі. Перед копією документу вміщують аркуш, на якому посередині друкують слово “Додаток __” і його назву (за наявності), у верхньому куті аркуша проставляють порядковий номер сторінки. Сторінки копії документу нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію.

12. Типові помилки в тексті дипломної роботи

У тексті роботи слід розрізняти символи «-», «–», «―». Дефіс («-») використовується всередині слів, між першою та останньою сторінками у переліку посилань. Коротке тире («–») без пробілів з боків використовується при визначенні діапазону коливань величин («5,0–6,5 см»), при визначенні проміжку часу («червень–вересень», «2010–2012 рр.»), у деяких місцях тексту. В усіх інших випадках коротке тире відбивається пробілами з обох боків. Довге тире (скановане) («―») у наукових роботах не використовується.

Слід звертати увагу на написання лапок: „__”, “__” або «__». Скановані лапки типу "___" та ″___″ при написанні роботи не використовувати.

Як символ апострофа використовують «’», а не «`», «'», «´», «‘» або «″».

Слід розрізняти символи «г» та «ґ».

В усіх розрахунках, статистичних таблицях і діаграмах слід давати одиниці виміру. Між значенням величини та одиницею її виміру повинен стояти пропуск (12 мм, 54,2 %).

Перед роздруковуванням тексту слід перевірити, щоб на початок рядка не переносились:

– одиниці вимірювання, якщо значення величини знаходиться в кінці попереднього рядка;

– прізвище (ініціали), якщо ініціали (прізвище) залишились на попередньому рядку (якщо імена й по батькові подаються повністю, то прізвища можна переносити);

– символ «–» всередині речення, тире треба зробити останнім символом на попередньому рядку;

– латинська видова назва, якщо скорочена до одного символу родова назва залишилась у кінці попереднього рядка;

– граматичні закінчення порядкових числівників, написаних цифрами (2-й, 4-го та ін.).

Для цього у необхідних випадках доцільно користуватись символом „нерозривний пробіл”, який викликається на клавіатурі комп’ютера одночасним натисканням «Ctrl», «Shift» та «пробіл».

Якщо на останньому рядку абзацу розташовано менше 6 символів, рядок виглядає неповним. У таких випадках шрифт передостаннього рядка слід «ущільнити» на 0,1 пункта (меню Microsoft Word «Формат» → «Шрифт» → «Інтервал» → «Ущільнений»).

У тексті доцільно використовувати загальноприйняті скорочення: р. – рік, рр. – роки, р-н – район, обл. – область (адміністративна). Форма скорочення слова чи словосполучення повинна бути однаковою по всій роботі.

Кількісні числівники записуються цифрами, якщо вони є багатозначними, і словами, якщо вони однозначні; наприклад: десять автомобілів (не 10 автомобілів). Якщо при числівнику даються в скороченому позначенні одиниці вимірювання, то такий числівник завжди записується цифрами; наприклад: 28 кг, 5 л і т.п. Після скорочень одиниць міри, довжини, маси, обсягу крапка не ставиться. При перерахуванні однорідних величин скорочене позначення одиниці вимірювання ставиться тільки після останнього числа.

Порядкові числівники пишуться словами: сьомий, двадцять п’ятий, сто сорок перший. Порядкові числівники, позначені арабськими цифрами, не мають відмінкових закінчень, якщо вони стоять після іменника, до якого відносяться, наприклад: у розділі 2, на рис. 9, у таблиці 6, і мають відмінкові закінчення, якщо вони стоять перед іменником, наприклад: 3-й раунд.

Записані римськими цифрами порядкові числівники відмінкових закінчень не мають; наприклад: IV курс, XX століття (не ХХ-е століття).

Кількість дрібних недоліків і помилок у тексті роботи свідчить не стільки про низький рівень грамотності студента, скільки про брак часу на редагування, що стало наслідком невірно спланованого календарного плану або невиконання останнього, тобто про невідповідність роботи кваліфікаційному рівню бакалавра.

Всі помилки і описки необхідно виправити. Кількість виправлень повинна бути мінімальною: на одній сторінці не більше двох виправлень від руки чорним чорнилом.