5. Р. Дарендорф і л. Козер : початок конфліктології

Послідовниками Маркса і Зиммеля і сучасними "класиками" конфликто-логии вважаються німецький соціолог Р. Дарендорф і американський учений Л. Ко-зер, ідеї яких стали концептуальною основою сучасної парадигми конф-ликта.

На думку Дж. Тернера, вони продовжують розвивати два основних направле-ния, заданих "родоначальниками", : Дарендорф представляє діалектичну тео-рию конфлікту в традиції діалектичного підходу Маркса, а Козер - конфликт-ный функціоналізм, що розвиває ідеї Зиммеля.

Найбільш видним сучасним соціологом, що дотримується диалектиче-ской теорії конфлікту, є Ральф Дарендорф. По Дарендорфу, соціальний конфлікт завжди був і буде властивий будь-якому суспільству через неминуче разли-чия інтересів. Проте в постіндустріальному суспільстві, дослідженням якого і займався Дарендорф, "основне протиріччя соціальних систем переміщається, на його думку, з економічної площини, з сфери стосунків власності в область стосунків панування-підпорядкування, і основний конфлікт виявляється свя-зан з перерозподілом влади. В той же час динаміка його виникнення по суті повторює логіку міркувань Маркса про діалектику розвитку конфлик-та : об'єктивна протилежність інтересів сторін, усвідомлення цієї противопо-ложности, виникнення соціальних організацій і т. д. Дарендорф детально раз-бирает умови виникнення конфліктів, чинники, що визначають їх гостроту, реальні і можливі наслідки і т. д. Роботи Дарендорфа по праву дозволяють розглядати його як одного з сучасних класиків конфліктології. В той же час, на думку критиків, поняття "конфлікт", разом з такими основними для Дарендорфа поняттями, як "насильство", "панування і підпорядкування" і "діалектика", використовується ним риторично (Тернер, 1985, с. 159). (Слід сказати, це распрост-раненный докір, конфликтологам, що адресується.) Дарендорф намагається застосувати свої міркування до широкого круга соціальних конфліктів; у його текстах "конф-ликт між підприємцями і профспілками" є сусідами з конфліктом "меж-ду Сходом і Заходом" (Дарендорф, 1994, с. 144), у зв'язку з чим він (там же) отме-чает: "В цьому місці повинен стати повністю ясним сенс узятого за основу широ-кого визначення конфлікту. Форма зіткнення, яка в буденній мові на-зывается "конфліктом" (втім, як і так звана "класова боротьба"), ока-зывается тут тільки однією формою ширшого феномену конфлікту, а имен-но формою крайньої або значною насильственности (і, можливо, також ин-тенсивности)".

Успіх Л. Козера - в спробах не протиставити теорію конфлікту струк-турному функціоналізму, а "вписати" конфлікт в ідеї громадського порядку. Хоча його перші роботи і пройняті протестом проти дискримінації конфлик-та як явища, що нехтує традиційними функціоналістськими построени-ями, згодом він досить обережно поміщає конфлікт у свою схему уст-ройства суспільства.

Л. КОЗЕР : ОБРАЗ СУСПІЛЬСТВА

1. Соціальний світ можна розглядати як систему по-різному взаимосвя-занных частин.

2. У будь-якій соціальній системі по-різному взаємозв'язаних частин обнару-живаются відсутність рівноваги, напруженість, конфліктні інтереси.

3. Процеси, що протікають в складових частинах системи і між ними, за определен-ных умов сприяють збереженню, зміні, зростанню або зменшенню інтеграції і "адаптивності" системи.

4 Можна також уявити собі, що багато процесів, які, як завжди считает-ся, руйнують систему (наприклад, насильство, розбіжності, відхилення і конфлікти), за певних умов зміцнюють основи інтеграції системи, а також її "при-способляемость" до навколишніх умов (цит. по: Тернер, 1985, с. 164).

Визначення конфлікту, належне Л. Козеру, є одним з наибо-лее поширених в західній науці: "Соціальний конфлікт може бути опре-делен як боротьба із-за цінностей або претензій на статус, владу або обмежені ресурси, в якій цілями конфліктуючих сторін є не лише досягнення бажаного, але також і нейтралізація, завдання збитку або усунення соперни-ка" (Coser, 1968, р. 232). Воно прикладене і реально використовується стосовно широкого діапазону конфліктних явищ - від міждержавних до межлич-ностных. Як істотні для подальшого розгляду моменти цього визначення відмітимо, по-перше, зведення конфлікту до однієї з форм боротьби, а по-друге, негативний характер цілей, пов'язаних з дією на супротивну сторону, найбільш м'якою з яких є його нейтралізація.

З усіх "класиків" конфліктології Козер розвиває найбільш многоаспект-ный і усеосяжний погляд на конфлікти: він пише про умови і чинники воз-никновения конфліктів, їх гостроту, тривалість і функції. Саме останні зайняли пріоритетне місце в теоретичній системі Козера, давши основу обозна-чению усієї його концепції як "конфліктного функціоналізму".

Розвиваючи і уточнюючи ідеї Зиммеля, Козер неабиякою мірою змінив погляд на-уки на конфлікти. На його думку, визнання конфлікту як невід'ємна характеристика соціальних стосунків ніяк не суперечить завданню обеспече-ния стабільності і стійкості існуючої соціальної системи. Інтереси Козера фокусуються не стільки навколо аналізу джерел конфлікту і його воз-никновения в соціальних системах, скільки на його функціях. Його перша велика робота, присвячена конфліктам, так і називалася "Функції соціального конф-ликта" (1956). Ця книга воістину зіграла історичну роль в оформленні і долях конфліктології, а розвиток Козером ідей Зиммеля про позитивних функци-ях конфлікту по праву розглядається як одне з вищих досягнень конфлик-тологии.

Висновок. Заслуги "другого покоління" класиків конфліктології не обмежуються розвитком ідей К. Маркса і Г. Зиммеля і описом нових аспектів конфліктної феноменології. Саме роботи Р. Дарендорфа і Л. Козера створили можливість наукового вивчення конфліктів передусім за рахунок строгішого визначення проблемних полів їх дослідження. Поняття конфлікту починає відділятися від поняття боротьби, придбаває певніший зміст і конкретніший опис. Конфлікт перестає бути абстрактним (як в описах "першого поко-ления") явищем, він знаходить конкретну феноменологію і конкретні рамки свого існування в соціальному просторі. Ідеї про позитивні функції конфлікту виступають проти дискримінації явища конфлікту і його однознач-ной трактування як явища шкідливого, що небезпечного, такого, що свідчить про "патологію", "хворобу" соціального організму. Вони підготували грунт для затвердження основ-ных принципів сучасної конфліктології - визнання конфліктів як закономірна і природна характеристика соціальних стосунків, возможнос-ти протікання конфліктів в різноманітних, у тому числі і конструктивних фор-мах, а також затвердження принципової можливості управління конфліктами.