Тема 7. Поняття законності і право порядку. Правопорушення та юридична відповідальність.

Семінар 3

План.

1. Правомірна поведінка: поняття та її види.

2. Правопорушення: поняття, ознаки.

3. Види правопорушень.

4. Склад правопорушення, зміст його елементів.

5. Поняття, мета, принципи юридичної відповідальності.

Види юридичної відповідальності

Правомірна поведінка

Правомірна поведінка – це суспільно необхідна, бажана і допустима під кутом зору інтересів громадянського суспільства поведінка індивідуальних і колективних суб’єктів, що виявляється у здійсненні норм права, гарантується та охороняється державою.

До ознак правомірної поведінки відносяться: об’єктивна можливість і необхідність, бажаність і допустимість, відповідність інтересам громадянського суспільства, гарантованість і охорона державою, відповідність поведінки нормам права.

Правомірну поведінку суб’єктів можна диференціювати за різними критеріями:

1) за складниками юридичних фактів – юридичні вчинки й індивідуальні акти;

2) за формою реалізації права – додержання, виконання, використання, правозастосування;

3) за змістом правовідносин – здійснення суб’єктивних прав, свобод, юридичних обов’язків, законних інтересів;

4) за формою вияву назовні – дія та бездіяльність;

5) за способом детермінації – активна і пасивна;

6) за способом формування в нормативних актах – прямо і побічно передбачена правовими нормами.

Правомірна поведінка: поняття, ознаки та види

Правова поведінка - це усвідомлена поведінка суб’єктів права, яка відповідає правовим приписам, є суспільно-корисною і гарантується державою.

Ця поведінка формується із урахуванням правової культури в суспільстві та на її основі, шляхом належного забезпечення правового статусу особи, забезпечується високим рівнем знань чинних норма­тивно-правових актів.

Правова поведінка може бути:

• звичаєвою;

• маргінальною (заснованою на мотивах страху перед відпо­відальністю);

• конформістською (пристосувальною);

• соціально-активною, яка у свою чергу поділяється на об’єк­тивно-необхідну (виконання трудових обов’язків, дотри­мання правил дорожнього руху), бажаною для суспільства (участь у виборах, одруження), соціально-допустимою (страйк, розлучення).

Залежно від суб’єктів правомірна поведінка може бути діяльністю фізичних та юридичних осіб, соціальних спільнот; за сферою суспільних відносин- економічна, політична, соціальна; формою виявлення- діяльна, бездіяльна; за фіксованістю у законодавстві- врегульована і не врегульо­вана правом; за ставленням держави до неї- схвалювана, заохочувальна, допустима.

Правопорушення: поняття, ознаки та види.

Склад правопорушення

Правопорушення - це будь-яке протиправне суспільно небез­печне, каране, винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатного суб’єкта, що завдає шкоди суспільству, державі, людині і тягне юри­дичну відповідальність.

Правопорушення: поняття, причини і види

Протиправною поведінкою вважається поведінка, що характеризується порушенням норм права. Одним з видів такої поведінки є правопорушення. Кожне правопорушення конкретне, оскільки його чинить конкретний індивідуальний або колективний суб’єкт у певний час, у певному місці. Правопорушення характеризується конкретно визначеними ознаками, до яких належить:

1) суспільна небезпечність діяння (дія чи бездіяльність), що спричиняє шкідливі наслідки чи загрожує спричиненням таких наслідків;

2) протиправність діяння;

3) винність особи, яка скоїла протиправне діяння;

4) деліктоздатність суб’єкта правопорушення;

5) покарання і стягнення.

Правопорушення – це юридичний факт, який має місце за наявності всіх вищеназваних ознак.

Види правопорушень – це класифікаційні групи правопорушень за різними підставами. Залежно від ступеня суспільної небезпечності розрізняють злочини і проступки.

Злочин – це вид правопорушення, що передбачається кримінальним законом, тобто суспільно небезпечні, кримінально протиправні, винні дії чи бездіяльність фізичної осудної особи, яка досягла певного віку, що посягають на суспільний чи державний устрій країни, її політичну чи економічну систему, власність, особу, громадянські, економічні, політичні та інші права й свободи особи.

Проступки класифікуються:

1) адміністративні проступки – це такі, що посягають на державний чи громадський порядок, власність, права і свободи осіб, на встановлений порядок управління;

2) дисциплінарні проступки – це такі, що посягають на дисципліну праці, військову, державну, навчальну та інші види дисципліни;

3) цивільно-правові проступки – це шкідливе, протиправне, винне порушення деліктоздатною особою врегульованих нормами цивільного права майнових і пов’язаних з ними немайнових особистих відносин.

Причини правопорушень – це комплекс явищ об’єктивного й суб’єктивного характеру, що здатні детермінувати протиправну поведінку суб’єктів права.