7

Тема 2. Виробничі можливості суспільства. Соціальна сутність виробництва

2.1. Суспільне виробництво та його основні фактори

Виробництво – процес взаємодії людей, з використанням сил та речовин природи, а також не природних засобів виробництва, спрямований на створення економічних благ.

Виробництво має суспільний характер тому, що індивід не може працювати окремо від інших людей.

Фактори виробництва – всі елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і нематеріальних благ.

Існують три первинних фактори виробництва: особистий (людина), природний (сили та речовини природи) та акумульований (не природні засоби виробництва).

На їх основі виокремлюються похідні фактори виробництва. Спочатку це були: управлінські здібності, праця та земля. Сьогодні до них відносять:

1) Праця – доцільна діяльність людини, спрямована на створення матеріальних та нематеріальних благ. Здатність людини до праці, сукупність її фізичних та інтелектуальних здібностей, називається робочою силою;

2) Підприємницькі здібності – один із видів складної творчої інтелектуальної діяльності, який полягає у здатності якнайефективніше поєднувати і використовувати інші фактори виробництва. Підприємницькі здібності передбачають здатність до генерування нових ідей, вміння визначити мету і завдання розвитку, організувати роботу колективу. Характерними рисами підприємців є воля, честолюбство, наполегливість, вміння зосередитися на головному.

3) Інформація – знання, що відокремилися від людини, набули самостійної форми існування (винаходи, промислові зразки, комп’ютерні програми, бази даних тощо) і використовуються у виробництві.

4) Капітал – це сукупність усіх створених людьми технічних і матеріальних засобів виробництва, а також грошові нагромадження, які використовуються в процесі виробництва.

5) Земля – всі види природних ресурсів, вся сукупність природних явищ, сил, об’єктів та речовин, які використовуються у виробництві.

Предмети праці – це все, на що спрямована діяльність людини (матеріали, сировина, напівфабрикати тощо).

Засоби праці – це те, за допомогою чого людина діє на предмет праці або створює умови для праці (верстати, робочі машини, інструменти, будівлі, транспортні засоби, програмне забезпечення, бази даних і т. ін.).

Предмети праці + засоби праці = засоби виробництва.

Праця + засоби виробництва = продуктивні сили суспільства.

Виробничі відносини – відносини між людьми, що виникають у процесі суспільного виробництва.

2.2. Сутність, основні типи та стадії відтворення

Відтворення – постійне і безперервне повторення та відновлення суспільного виробництва.

Типи відтворення:

I) За масштабами:

1) Просте (поновлення виробництва у незмінних обсягах);

2) Розширене (відновлення виробництва у зростаючих масштабах);

3) Звужене (поновлення виробництва в обсягах, що є меншими, ніж у попередньому періоді).

II) За джерелами:

1) Екстенсивне (здійснюється через залучення до процесу виробництва додаткових факторів на незмінній технологічній основі);

2) Інтенсивне (відбувається шляхом застосування прогресивних технологій, підвищення кваліфікації робочої сили, впровадження передових методів організації виробництва тощо).

Стадії суспільного відтворення:

1) Виробництво;

2) Розподіл:

- розподіл факторів виробництва між його галузями та сферами,

- визначення і надання учасникам виробництва їх частки у виробленому продукті;

3) Обмін:

- обмін діяльністю та здібностями між працюючими,

- обмін отриманої при розподілі частки на інші продукти;

4) Споживання (використання створених благ для задоволення потреб):

- виробниче споживання (використання факторів виробництва для виготовлення продуктів),

- особисте споживання (використання продуктів для задоволення потреб людини).

Усі ланки суспільного виробництва тісно пов’язані між собою і перебувають у постійному кругообігу:

- виробництво можна розглядати як процес споживання, у ході якого споживаються фактори виробництва;

- розподіл і обмін опосередковують зв’язок між виробництвом і споживанням;

- у фазі споживання відбувається відтворення робочої сили, з’являються нові потреби, що створює стимули для зростання і вдосконалення виробництва. Споживання – завершальна стадія відтворення, під час якої продукт знищується, що стає сигналом до повторення виробництва, початку нового виробничого циклу.