Тема 1 Основні ознаки живого. Рівні організації життя. Елементний склад організмів. Неорганічні сполуки в організмах

План

1. Основні ознаки живого.

2. Рівні організації життя: молекулярний, клітинний, організмовий, популяційно-видовий, екосистемний, біосферний.

3. Класифікація хімічних елементів за їхнім вмістом в організмах.

4. Наслідки надлишкового надходження в організм людини хімічних елементів.

5. Поняття про ендемічні хвороби.

6. Роль води, солей та інших неорганічних сполук в організмі.

7. Гідрофільні сполуки. Гідрофобні сполуки

Завдання: джерела мікроелементів; фізичні і хімічні властивості води (у вигляді таблиці); водний і кислотно-лужний баланс; тестові завдання.

1. Основні ознаки і властивості живого

Живі організми мають ознаки і властивості, які відсутні у більшості неживих систем. Переважна більшість із них окремо трапляються й у неживих системах. Однак, лише разом узяті, вони характеризують особливу форму руху матерії – життя.

• Єдність хімічного складу. 98% їхнього хімічного складу живих організмів припадає на чотири елементи: Карбон, Гідроген, Оксиген, Нітроген (органогенні елементи). У складі живих організмів переважають органічні сполуки.

• Дискретність і цілісність. Будь-яка жива система складається з окремих, але взаємозалежних і взаємодіючих частин, що утворюють структурно-функціональну єдність, тому вона являє собою єдине ціле.

• Обмін речовин і перетворення енергії. Жива система являє собою відкриту систему, оскільки через неї проходять потоки речовин та енергії. Живі організми мають здатність отримувати, перетворювати й використовувати енергію навколишнього середовища – у формі органічних речовин, або у вигляді енергії сонячного випромінювання. У результаті своєї життєдіяльності вони повертають у зовнішнє середовище продукти розпаду і перетворену енергію у вигляді тепла.

• Саморегуляція. Здатність живих організмів підтримувати сталість свого хімічного складу в нескінченно мінливих умовах середовища існування.

• Самовідтворення. Оскільки життя окремого організму як біологічної системи обмежене певним часом, існування кожного виду забезпечується розмноженням окремих особин. Основа – процес реплікації ДНК на основі матричного принципу.

• Конваріантна редуплікація. Можливість спадкової передачі дискретних відхилень від вихідного стану, тобто генетичних змін (явище мінливості).

• Здатність до росту та індивідуального розвитку. Ріст – збільшення маси і розмірів особини (до певної межі). Розвиток – якісні зміни.

• Подразливість. Ця властивість пов’язана з передачею інформації із зовнішнього середовища живим організмам і виявляється в їхніх реакціях на зовнішні впливи.

• Пристосованість до середовища існування. Адаптація – особливість будови, функцій і поведінки організму, яка відповідає його способу життя і здатності до відтворення у певних умовах середовища.

• Здатність до історичного розвитку (філогенезу). Історичний розвиток супроводжується утворення нових видів, їх пристосуванням до середовища і прогресивним ускладненням життя шляхом природного добору.

• Енергозалежність. Живі тіла є відкритими для надходження енергії, тобто стійкі лише за умови безперервного доступу до них енергії і матерії ззовні.