План

Вступ

1. Історія міста Олександрія

2. Сучасний стан міста

3. Культура і культурне життя міста Вступ

Олександрія - місто обласного підпорядкування, розташоване на берегах річки Інгулець та його притоки - річки Березівка. Через місто проходить залізнична колія Знам'янка - П'ятихатки. Поблизу знаходиться станція Користівка, яка з'єднує залізничні станції Знам'янка - Кременчук. Важливе значення має автошлях Київ -Дніпропетровськ.

В Олександрії проживає біля 100 тисяч жителів, місто здавна знаходилось і знаходиться на вигідних торгових шляхах. Звучна назва Олександрія остаточно закріпилась за нашим поселенням в кінці 18 століття. Багато на земній кулі міст з подібною назвою, на всіх континентах світу і в багатьох країнах є свої Олександрії, але жителі нашого міста люблять свій край і своє рідне місто, для нас воно найкраще.

Сучасна Олександрія - це промислове місто, в якому значну роль відіграють такі галузі промисловості, як машинобудівельна, електротехнічна, поліграфічна, харчова та підприємства легкої промисловості.

Історія Олександрійщини - це славні сторінки трудових і бойових традицій всього населення нашого краю. Мандруючи сторінками видання, читач зможе здійснити подорож в далеке минуле, а від нього - в сьогодення і, нарешті, направити свій погляд в майбутнє. В святій тиші, в напруженій роботі, в звуках тяжких боїв пролітали століття, залишаючи тяжкі, довго не заживаючі рани. Чередою пройшли через місто видатні працівники, діячі освіти і культури, завойовники і руйнівники. Часто вони боролися, як їм здавалося, за краще життя, але фактично вони боролися самі з собою, засліплені надіями про справедливість своєї боротьби.

Ми повинні знати в яких умовах виникло наше місто, які визначні події відбувалися в минулому. Розуміння тенденцій розвитку дасть можливість краще зрозуміти сьогоднішні умови нашого існування. Вони складні і суперечливі. В цьому калейдоскопі різноманітних інтересів проходить наше життя.

1. Історія міста Олександрія

Історія міста починається з тих часів, коли Південь сучасної України був ареною боротьби Золотої Орди, Литовської та Польської держав, Російської імперії, Кримської орди. На місці сучасної Олександрії козаки, які протистояли цим силам, формували зимівники і варти.

Перша згадка про поселення з'явилася в 1746 році. Це був козацький зи­мівник Усівка, який заснував на лівому березі Інгульця запорозький козак Вус. З початком Сербської колонізації (1754) зимівник перетворився у військове укріплення Шанець Бечея, назва якого нагадувала сербам рідні місця.

У книзі В. М. Кабузан «Заселение Новороссии. 1719-1858 гг.» вказано, що після чергового перепису 1752 року серед 51-го поселення, що вже існували в 40-50-х рр. XIII ст., була й Усівка. У графі «Дата заснування» стоїть 1746 рік, а в 1752 році в Усівці налічувалося 109 дворів. З утворенням у 1784 році Катеринославського намісництва в його складі формувався Олександрійський повіт з центром у поселенні Беча і з перейменуванням його в Олександрію. У 1759 році збудована перша православна церква імені Святителя Хрис­това Миколая.

Початок XIX ст. для жителів краю ознаменувався тим, що за поданням губернатора Херсона 14 березня 1806 року ви­дано указ про створення Олександрійського повіту в складі Херсонської губернії. У 1806 році Олександрійський повіт складався з п'яти волостей. Основними заняттями олексан­дрійських міщан та жителів повіту в першій половині та се­редині XIX ст. були: землеробство, городництво та вирощу­вання баштанних культур.

Герб міста російського періоду затверджений 7 листопада 1847 р. У верхній частині пересіченого золотом і зеленню щита герб херсонський: чорний двоголовий коронований орел, що тримає у правій лапі лаврову гілку, а в лівій полум'я, на його груди покладений у блакитному щитку золотий хрест із чотирма променями у верхній частині й маленькому перекладі внизу. У нижній частині - три серпи, спрямовані до центру щита своїми клинками і рукоятками звернені: два - до верхніх кутів, а третій - до основи щита.

Звільнення від кріпацтва та ряд інших реформ стимулюва­ли розвиток господарства Олександрійського повіту. Збіль­шується кількість переробних підприємств.

Економічному розвитку міста та повіту в другій половині XIX ст. сприяло будівництво та введення в дію залізничних ліній. У 1905-1906 роках у повіті працювало 12 винокурних заводів.

Перші навчальні заклади в цьому краю з'явилися в 1816 році. Це були повітове та парафіяльне училища. Існували дві гімназії: жіноча - з 1873 року та чоловіча - з 1910 року.

У 1866 році до послуг населення повіту був один лікар та два служителя. У місті працювала лише одна лікарня на кілька ліжок. У 1901 році було збудовано приміщення лікарні на 100 ліжок.

У 80-х роках XIX ст. в Олександрії з'явився театр. У місті народився і починав творчу діяльність відомий співак та ком­позитор Леонід Усачов.

У першому десятилітті XX ст. з'явився в місті кінотеатр «Колізей».

Крім театральної газети, з 1909 року виходили «Известия Александрийского земства». На початку століття в місті було кілька друкарень.