Іменем України

"19" січня 2011 р. Шевченківський районний суд м. Києва

В складі головуючого судді Волокітіної Н.Б.

При секретарі Рященко Н.Г.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви для прийняття спадщини та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ

Позивач звернулася до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви для прийняття спадщини та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, яка є тіткою позивача. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно, в тому числі на квартиру АДРЕСА_1. Крім позивача, у померлої ОСОБА_3 інших рідних не має. У встановлений законом шестимісячний строк позивач до нотаріуса не звернулася із заявою про прийняття спадщини в звязку з тим, що проживає в Росії та про смерть ОСОБА_3 дізналася лише 10 квітня 2010 року. Після отриманої звістки про смерть тітки, позивач мала намір подати до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, але нотаріус розяснив позивачу про його право звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви для прийняття спадщини. Спадкова квартира належала спадкодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло. Проте, виявилося, що документи спадкодавцем були втрачені, тому визнати за позивачем право власності на квартиру можливо лише в судовому порядку. 30.06.2010 року в газеті «Урядовий курєр»було опубліковано оголошення про розшук спадкоємців. З цих підстав представник позивача просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні 20.12.2010 року позовні вимоги не визнав та пояснив, що в 2007 році він випадково познайомився з померлою ОСОБА_3 Після знайомства з нею він допомагав їй по господарству. В березні 2008 року ОСОБА_3 склала на нього заповіт, оскільки близьких родичів в неї не було. В день складання заповіту ОСОБА_3 також було видано на його ім.»я доручення для того, щоб він міг займатися поновленням документів на квартиру, які були втрачені. В серпні 2008 року ОСОБА_3 повідомила йому, що в неї є онук ОСОБА_5, але не рідний, у якого на той час було скрутне матеріальне становище і який до неї періодично заходив, тому вона вирішила заповіт скласти на онука. В кінці жовтня 2009 року він дізнався, що ОСОБА_3 померла, після чого він звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом. В нотаріальній конторі він також дізнався, що ОСОБА_3 склала заповіт на іншу особу. Оскільки відповідь на його заяву від нотаріуса не надійшла, він вирішив в подальшому не займатися питанням отримання спадщини.

19.01.2011 року представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову та пояснив, що ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_2 належну їй на праві власності квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини в шестимісячний строк так як це передбачено чинним законодавством. Позивач ОСОБА_1 відповідно до ч.3 ст. 1266 ЦК України являється спадкоємцем за правом представлення, а тому вона не має права на спадкування за померлою ОСОБА_3

Заслухавши пояснення представників сторін та відповідача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, яка є рідною тіткою позивача. Після її смерті залишилося майно, а саме квартира АДРЕСА_1. Родинні звязки позивача з померлою ОСОБА_3 підтверджуються відповідними свідоцтвами про народження, про смерть, про укладення шлюбу, розірвання шлюбу, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.7-15).

На а.с. 50 знаходиться копія свідоцтва про право власності на житло від 27.07.1994 року, з якої вбачається, що вищезазначена квартира належала на праві власності ОСОБА_3

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_1 дізналася про смерть ОСОБА_3 лише 10 квітня 2010 року, оскільки проживає в Росії, що підтверджується копією паспорта громадянина Росії (а.с.17).

Судом було встановлено, що ОСОБА_3 20.03.2008 року склала заповіт, яким заповідала квартиру АДРЕСА_1 та речі домашнього вжитку ОСОБА_2 (а.с.64).

16.02.2010 року ОСОБА_2 звернувся до Першої Київської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини за заповітом (а.с.63).

18.02.2010 року Першою Київською державною нотаріальною конторою була надана відповідь ОСОБА_2 про те, що на підставі його заяви від 16.02.2010 року заведена спадкова справа № 117\2010, а також повідомлено, що йому необхідно до 05.04.2010 року прийти до держнотконтори для подання заяви про прийняття спадщини, або принести заяву, підпис на якій повинен бути нотаріально засвідчений так як попередня заява оформлена неналежним чином та не є фактом для прийняття спадщини (а.с.74).

Як було встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2 після 16.02.2010 року по день ухвалення судом рішення до нотаріальної контори не звертався.

Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру (заповіти\спадкові договори) (а.с.97) після складеного заповіту ОСОБА_3 20.03.2008 року, останньою двічі складалися заповіти 12.12.2008 року та 03.03.2009 року.

Статтею 1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Пунктом 168 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що нотаріус при одержанні заяви про скасування заповіту, а також при наявності нового заповіту, який скасовує чи змінює раніше складений заповіт, робить про це відмітку на примірнику заповіту, що зберігається у справах державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві чи у приватного нотаріуса, і відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та в алфавітній книзі обліку заповітів.

Враховуючи, що після складаного заповіту ОСОБА_3 20.03.2008 року, були складені ще два заповіти, на сьогоднішній день чинним є заповіт від 03.03.2009 року.

Відповідно до листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 30.12.2010 року, нею 03.03.2009 року було посвідчено заповіт ОСОБА_3 на ім.»я ОСОБА_7, відповідно до якого заповідане майно складається з усього майна, належного ОСОБА_3

З оглянутої в судовому засіданні копії спадкової справи вбачається, що ОСОБА_7 не зверталася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини та про цей факт не зазначено в листі приватного нотаріуса ОСОБА_6

Заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини відсутня в спадковій справі, в ній лише є копія довіреності, видана ОСОБА_1 (а.с.75) та копія паспорта на ім.»я ОСОБА_8 (а.с.76), яка є представником позивача та має право представляти її інтереси в будь-яких органах державної влади, в тому числі в нотаріальних конторах. Зазначені документи суд вважає як належними доказами того, що позивач зверталася до нотаріуса з приводу отримання спадщини.

Позивач ОСОБА_1, яка є племінницею померлої ОСОБА_3В, являється спадкоємцем за правом представлення відповідно до ст.. 1266 ЦК України.

Згідно ст.. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ст.. 1272 ч.1 ЦК України).

Відповідно до ст.. 1272 ч.3 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно ст.. 60 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Заперечення відповідача та представника відповідача щодо відсутності у позивача підстав для звернення до нотаріуса з приводу питання прийняття спадщини суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем та представником відповідача не надано належних доказів, які б спростовували доводи позивача.

Суд вважає, що позивач з поважних причин пропустив строк для прийняття спадщини, а тому визначає позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Щодо позовних вимог позивача про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, то вони не підлягають задоволенню, оскільки спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому ст..1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Керуючись ст.. 1254, 1266, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст.. 10, 59, 60, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання нею заяви про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у два місяці.

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня його проголошення.