4. Митна система в інфраструктурі бізнесу

Розширення зовнішньоекономічної діяльності в бізнесі висуває на пер­ший план такий елемент інфраструктури, як митниця, яка є державною установою, що контролює перевіз товарів через кордон й стягує спеціальні мита й збори.

Серед завдань митниці на перше місце законодавці поставили фіскаль­ну функцію, поклавши на митні органи обов'язок, визначати вартість това­ру, країну походження й залежно від цього стягувати платежі, до яких від­носять одинадцять:

1) мито;

2) податок на додану вартість;

3) акцизи;

4) збори за видачу й поновлення ліцензій;

5) збори за видачу й поновлення кваліфікаційного атестата фахівця з митного оформлення;

6) збори за митне оформлення;

7) збори за зберігання товарів;

8) збори за митний супровід товарів;

9) плата за інформування й консультування;

10) плата за ухвалення попереднього рішення;

11) плата за участь у митних аукціонах.

Мито являє собою збір з товарів:

- що вивозяться з держави (вивізне мито);

- що провозяться через державу (транзитне мито);

- ввезених через кордон (ввізне мито).

Розмір мита (у відсотках до ціни товару) установлює митний тариф, який є переліком товарів, що підлягають обкладанню митом.

Розрізняють наступні види ставок мит:

- адвалорні, обчислювальні у відсотках від митної вартості;

- специфічні, обчислювальні у встановленому розмірі за одиницю това­ру, що обкладається;

- комбіновані, що представляють собою комбінацію перших двох.

Ставки експортного мита встановлюються виходячи з різниці світо­вих і внутрішніх цін з такими розрахунками, щоб стимулювати вироб­ництво товарів, що поставляються на експорт. Ціни на експортні товари, що відвантажуються, повинні бути не нижче світових.

Митний Кодекс допускає здійснення експортно-імпортних операцій у наступних режимах: випуск для вільного обігу; реімпорт; транзит; опера­ції на митному складі; безмитна торгівля; переробка; тимчасовий ввіз (ви­віз); операції у вільній митній зоні; операції на вільному складі; експорт; реекспорт; знищення; відмова на користь держави.

Реімпортом називають митний режим, при якому вітчизняні товари, вивезені відповідно до митного режи­му експорту, ввозяться назад без стягнення мит, ПДВ, акцизів, а також без застосування до цих товарів заходів економічної політики (квотування, лі­цензування та інших обмежень на ввіз або вивіз).

Транзит припускає переміщення товарів під митним контролем між двома українськими митними органами, а також через територію іноземної держави. При цьому не стягують митні платежі та не застосовують заходи економічної політики. На транзит треба одержати дозвіл митниці, а в деяких випадках дозвіл видають після сплати митних платежів на депозит митниці.

Безмитна торгівля являє собою режим, за якого товари реалізуються під митним контролем без стягнення мит, податків і застосування заходів економічної політики. Магазини безмитної торгівлі повинні розташову­ватися за лінією митного контролю в міжнародних аеропортах, морських портах і т.п. Володіти ними можуть лише громадяни України, що одержали в Державному митному контролі ліцензію терміном на три роки.

Режим переробки розпадається на три різновиди. Під переробкою на митній території розуміють режим, при якому іноземні товари використо­вуються для переробки без застосування заходів економічної політики та з поверненням ввізного мита і податків за умови вивозу продуктів переробки в режимі експорту. Переробка поза митною територією полягає в тому, що виготовлені товари вивозяться за кордон для переробки без застосування до них заходів економічної політики та з повним або частковим звільнен­ням від мит і податків за умови, що продукти переробки будуть випущені у вільний обіг. Переробка товарів під митним контролем передбачає пере­робку іноземних товарів без застосування заходів економічної політики й стягнення ввізних мит і податків з наступним випуском їх у вільний обіг або приміщенням під інший митний режим. Термін переробки обмежено 6 місяцями.

Тимчасовий ввіз (вивіз) допускає використання товарів на території (за її межами) з повним або частковим звільненням від митних платежів і без застосування заходів економічної політики. Режим тимчасового ввозу (вивозу) заявляють при ввозі (вивозі) обладнання, наприклад для вироб­ництва унікальних або несерійних замовлень, коли підприємцеві невигідно закуповувати таке устаткування у власність. Строки тимчасового ввозу не можуть бути більше 2 ро­ків, але Державний митний контроль має право подовжувати їх.

Крім фіскальної, на митницю покладена правоохоронна функція, зокре­ма боротьба з контрабандою й незаконними валютними операціями, ввозом і вивозом ядерної, хімічної, біологічної та іншої зброї масової поразки, пси­хотропних речовин.