Варіант 18

Теоретичні завдання:

1.Методи й прийоми сімейного консультування

2.Особливості консультування плачучих клієнтів

Практичне завдання:

Ситуативна задача

Учениця 3-го класу Іра К. отримала напередодні 1 вересня персональне запрошення директора школи. Адже з лютого місяця вона відмовляється йти до школи… . Минулої зими, коли Ірина прийшла у клас, вона побачила, що її парта чимось забруднена. Вона сказала про

це вчительці. Але вчителька відреагувала так: «Йди на місце, нема про що говорити». Ірина за свою парту сісти відмовилася. Вчительку це розсердило: «Не принцеса — прибереш».

Учениця так і не сіла за парту. Вчителька обурилася і … витерла парту сама. Іра про все розповіла вдома, і мати забрала її зі школи з ультиматумом: дівчинка прийде до школи

тільки після того, як вчительку звільнять за «приниження гідності учениці». Вчительці було внесено догану за некоректність у спілкуванні з ученицею, директор вибачилася перед ученицею та її мамою. Але мати дівчинки не пускає її у школу, порушуючи тим самим Закон

України «Про середню освіту».

1. Дайте психологічний аналіз ситуації.

2. Запропонуйте свій варіант дій консультанта в цій ситуації

1.Методи й прийоми сімейного консультування

Вступ

Основна частина

1. Особливості сімейного консультування

2. Способи організації процесу сімейного консультування

3. Методи і прийоми, використовувані в сімейному консультуванні

4.Основні принципи та правила сімейного консультування

Висновки

Вступ

Сімейна терапія в своєму розвитку пройшла два етапи як і психотерапія в цілому: медичний та психологічний.

З другої половини 20 століття стали інтенсивно розвиватися психологічне консультування і психологічна сімейна терапія, не ставлять медичних цілей і спрямовані на нормалізацію відносин і особистісний ріст членів сім'ї.

Особливо велике значення для розвитку вітчизняної сімейної психотерапії зіграла перша монографія Е.Г. Ейдеміллер з співавтором "Сімейна психотерапія" (1990). У ній автори підсумували досвід багаторічних досліджень методів, процесу та механізмів лікувальної дії сімейної психотерапії при нервово-психічних захворюваннях. Запропонували нові методологічні підходи, послідовно розглядають сім'ю як багаторівневу і багатофункціональну систему. Вони переконливо показали, що у випадках, коли хто-небудь з членів сім'ї страждає на нервово-психічними захворюваннями, порушується цілісне функціонування родини і починають формуватися групові механізми психологічного захисту, часто носять патологічний характер.

Сьогодні розвиток сімейної психотерапії відбувається в тісній взаємодії з іншими галузями психотерапії, насамперед індивідуальної та групової, що цілком закономірно. В останнє десятиліття відбувається інтенсивний розвиток служби сім'ї; виникає широке коло установ і організацій самого різного профілю, які мають за мету сприяння сім'ї, допомога в подоланні її труднощів.

1. Особливості сімейного консультування

Сімейне консультування - це зовсім не обов'язково робота з усіма членами сім'ї одночасно. На різних етапах процесу в різних пропорціях можуть поєднуватися різні способи організації процесу сімейного консультування: спілкування з усією сім'єю, індивідуальне консультування одного з її членів, робота з подружньою парою, робота з нуклеарною сім'єю, тобто з родиною у вузькому сенсі слова (батько - мати - діти), робота з розширеною родиною (вона включає також прабатьків і тих близьких, які впливають на сімейні стосунки: тітки, дядьки та інших); робота з екосистемою або соціальною мережею.

Існує безліч концепцій сімейного консультування: від модифікацій фрейдівської психоаналітичної моделі до позитивної сімейної терапії Н. Пезешкіана. Проте останнім часом практиків віддають перевагу інтегративним підходів, таких як системний і структурний.

Основоположники системного підходу (М. Боуен, С. Мінухін, В. Сатир, К. Вітакер та інші) розглядають сім'ю не просто як об'єднання індивідуальностей, пов'язаних узами спорідненості, а як цілісну систему, де ніхто не страждає поодинці: сімейні конфлікти і кризи надають деструктивний вплив на всіх. Оскільки сім'я - це система, то не так важливо, який з її елементів змінюється. На практиці зміни в поведінці будь-якого з членів сім'ї впливають на неї і інші вхідні в неї підсистеми (інших членів сім'ї) і одночасно відчувають вплив з їх боку.

Надаючи допомогу сім'ї у важкі періоди життя, не має сенсу займатися виявленням психоаналітичних причин конфлікту: набагато важливіше шляхом конкретних цілеспрямованих дій змінити відносини між її членами. При вдало обраній стратегії і тактиці роботи сімейна обстановка поліпшується у міру того, як виконуються рекомендації фахівця. Зміни ведуть до зрушень у механізмі функціонування сім'ї та сприяють зменшенню прояву симптомів психологічного неблагополуччя в одного чи кількох її членів.