V. Узагальнення та систематизація знань.

А) Запитання до учнів

1. У чому полягають особливості будови водоростей?

2. Чи можуть водорості вести прикріплений спосіб життя?

3. Що ти знаєш про місце життя водоростей?

4. Для чого водоростям потрібна пульсуюча вакуоля?

Б) Перегляд та обговорення презентації «Різноманітність водоростей».

Vі. Домашнє завдання

1. Опрацювати матеріал підручника відповідно до теми уроку.

2. Виконати завдання з теми уроку в робочому зошиті.

Урок № 45

Тема. Мохи. Лабораторне дослідження № 12 «Будова моху».

Мета: Сформувати знання учнів про вищі спорові рослини; ознайомити з будовою та процесами життєдіяльності мохоподібних; охарактеризувати особливості мохів, як найменших за розмірами рослин лісу; розвивати уміння порівнювати рослини між собою та робити відповідні висновки, уміння логічно мислити, розвивати спостережливість, увагу, пам’ять; виховувати бережливе ставлення до оточуючого середовища і особливо до рослин лісу – мохів, проводити екологічне виховання.

Обладнання і матеріали: схеми, таблиці, малюнки будови мохів, гербарні екземпляри мохоподібних, лупа, мікроскоп, препарувальний набір, постійний мікропрепарат «Спорангій зозулиного льону» (повздовжній переріз).

Базові поняття: бріологія, однодомна рослина, дводомна рослина, маршанція, сфагнум, зозулин льон, політрих, ризоїди.

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Питання для бесіди

1. Коли на Землі з’явилися перші наземні рослини?

2. Які фактори слабко діють на рослини у воді й сильно діють на суходолі?

3. Що таке спорофіт?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Сьогодні ми повинні вивчити особливості життєдіяльності і розмноження мохів. Дізнаємося, чому вчені вважають, що мохи першими з’явилися на Землі, чому їх називають “сліпою” гілкою розвитку рослинного світу.

ІV. Вивчення нового матеріалу

Де краплина є води –

Там ти можеш мох знайти:

На болоті, в горах, в лісі,

На колоді і на стрісі.

Де вологи є запас

Скрізь ростуть мохи у нас.

Наука, що вивчає мохи називається бріологією. До мохоподібних належить близько 25 тис видів.

Яким способом удалося цим тендітним і невеликим рослинкам пережити усі природні катаклізми? Напевне, це саме тому, що мохоподібні досить невибагливі до різних умов життя, отримали просту будову. Особливості зовнішньої будови мохів розглянемо на прикладі представника зелених мохів — зозулиного льону. Його тіло володіє нерозгалужене прямостояче стебло, укрите дрібними листками. Саме стебло не володіє провідною тканиною, саме тому воду і поживні речовини мох убирає із атмосфери усією поверхнею тіла. В нижній частині стебла формуються коренеподібні вирости — ризоїди, котрими зозулин льон лиш прикріплюється до ґрунту.

За посушливих умов повітря мохоподібні здатні висихати, а далі в вологому середовищі відновлювати власну життєдіяльність. Вони мають здатність до фотосинтезу й при невеликій кількості світла. Також зустрічаються мохи, що мешкають навіть в темряві печер і т.п.

Особливості розмноження мохоподібних. Різноманітні м'які подушки моху, котрі ми бачимо в себе під ногами у лісі, оксамитові килимки, що вкривають камені і стіни будинків, складаються із деяких рослинок. На верхівках тоненьких зелених стебел моху утворюються чоловічі і, звичайно, жіночі статеві органи. У них формуються статеві клітини, чи гамети. Саме тому зелені фотосинтезуючі рослини моху і являються його статевим поколінням, тобто гаметофітом. Дане покоління переважає в життєвому циклі мохоподібних. Розглянемо процес розмноження мохів на прикладі зозулиного льону.

Зозулин льон — рослина дводомна, це означає, що на одній рослині утворюються жіночі статеві органи (так званий жіночий гаметофіт), на іншій — чоловічі статеві органи (тобто чоловічий гаметофіт).

Для того, аби чоловіча гамета (тобто сперматозоїд) потрапила у жіночу гамету (яйцеклітину) й відбувся безпосередньо процес запліднення, потрібна наявність вологи (наприклад, краплі дощу, роси). Зі заплідненої яйцеклітини, тобто зиготи — на верхівці рослинного стебла розвивається нестатеве покоління, яке називається спорофіт. Мешкає спорофіт на гаметофіті, прикріплюючись до нього спеціальною присосною — гаусторією.

Спорофіт складається із ніжки й циліндричної коробочки. Коробочка — це спорангій (що походить від слів «спори» і грец. «ангійон» — «посудина» або «вмістилище») — володіє особливу тканину, із клітин котрої формуються спори. Розповсюджуються вони вітром, водою, інколи комахами, птахами.

Потрапляючи в сприятливі умови, спора починає проростати в протонему, котра досить подібна на водорість і володіє вид зеленої нитки чи пластинки й розташований до фотосинтезу. із деяких клітин протонеми виростає зовсім новий гаметофіт.

Окрім того, мохи здатні розмножуватися вегетативно з допомогою досить великої кількості вегетативних бруньок, які формуються на протонемі. із них формуються дорослі пагони, саме тому мохи проростають не одинокими рослинами, а створюють суцільні дернинки. Також до вегетативного розмноження мохів відноситься розмноження частинками дернинок, які здатні переноситися вітром, водою на чималі відстані. Інколи вегетативне розмноження мохів являється головним. Таким чином, природа подбала про продовження роду даних рослин

Основна маса мохоподібних зосереджена у вологих місцях північної півкулі, у районах із помірним і холодним кліматом, особливо в тундрі, на болотах.