1. Види розмноження рослин

Розмноженням називається процес відтворення подібних собі організмів, що забезпечує неперервність життя всіх видів на нашій планеті.

Розрізняють наступні форми розмноження, які здійснюються відповідними клітинами або органами:

• статеве – здійснюється гаметами, тобто спеціальними статевими клітинами,

• нестатеве – здійснюється спорами або ж окремими частинами організму,

2. Нестатеве розмноження рослин

Н естатеве розмноження являється типом розмноження, що здійснюється з участю нестатевих рослинних клітин лише одного певного організму.

Всі нащадки, що виникли з цих клітин, являються подібними до батьківських, в результаті чого спадкова інформація передається без будь-яких змін. Нестатевий тип розмноження обмежує видову різноманітність ознак нових утворених особин, однак може за досить короткий час здійснити утворення достатньо великої кількості нащадків рослини.

Нестатеве розмноження проходить за участю нестатевих рослинних клітин. У рослин розрізняють наступні види такого нестатевого розмноження:

• спороутворення;

• поділ клітини навпіл;

• вегетативне розмноження.

С пороутворення – це тип розмноження завдяки утворенню спеціальних клітин, так званих спор, з яких потім виникає нове покоління. Сама спора – це спеціальна клітина, що вкрита захисною і досить міцною оболонкою.

Поділ клітини навпіл – це тип розмноження, що відбувається шляхом утворення з однієї, так званої, материнської клітини двох інших — дочірніх, що, однак, не завжди подібні одна на іншу.

Вегетативне розмноження – це коли новий організм бере свій початок зі звичайних клітин тіла рослини. У рослин саме цей вид найбільш поширеніший.

3. Вегетативне розмноження рослин

Я к уже було сказано вегетативне розмноження відбувається за участю окремих органів рослини і відповідно до цього виділяють ряд його видів:

За допомогою кореневища. Прикладом такого розмноження може бути ірис. Оскільки на ньому містяться бруньки, вони дають початок новим надземним паросткам. Через деякий час старіючі кореневища відмирають. А окремі пагони поділяються й таким чином стають самостійними рослинами.

Б ульбами чи їх частинами. Бульбами можна розмножувати картоплю. Коли бульб недостатньо, то можна розводити картоплю бруньками. Такий спосіб застосовується найширше для вирощування розсади картоплі.

Цибулинами – цибуля, часник, тюльпани, нарциси і т.п.

Н адземними пагонами (вусами). Таким чином розмножується, наприклад, лісова суниця. При цьому вуса розростаються в різні боки. Якщо уважно придивитися, то на кожному вусику містяться бруньки, саме вони дають початок молодим рослинам. Завдяки розмноження вусами, суниця на галявинах покриває великі ділянки, де кущики проростають один від одного близько.

Р озмноження відводками. Нижні гілки дерев і чагарників часто практично «лежать» на грунті. Після торкання зволоженої землі, відбувається укорінення гілок таких рослин, як смородина, аґрус в результаті чого з'являються нові пагони.

Розмноження черешками. Ч ерешок являє собою частину однорічного пагона, кореня або листа. Також можна спостерігати як з’являються додаткові корені на черешках верби та яблуні, у тому випадку коли дані черешки помістити в воду. Далі їх можна посадити в землю, тим чином буде розвиватися молода самостійна рослина. Також такий спосіб розмноження рослин черешками використовують для розмноження смородини, винограду, верби, троянди, тополі та деяких кімнатних рослин.

Розмноження кореневими нащадками. У багатьох рослин утворення бруньок відбувається також на коренях. Такі бруньки можуть слугувати початком молодих рослин, вони називаються кореневими нащадками. З загальновідомих рослин, які розмножуються кореневими нащадками можна назвати осику і горобину. Так біля пня дерева осики може з’явитися близько 60–70 кореневих нащадків, в результаті чого місце вирубаного лісу з осики досить швидко заповнюється молодими деревами.