2. Фотосинтез, газообмін, транспорт речовин

Повідомлення учнів.

3. Випаровування води

Випаровування води (транспірація) – це процес виведення з рослини води у вигляді пари. Воду випаровують усі частини рослин, але найінтенсивніше листки. Основне значення транспірації полягає у охолодженні рослини. Поглинаючи сонячні промені у процесі фотосинтезу, рослина дуже нагрівається, так як основна частина енергії переходить у теплову і лише незначна частина розходиться безпосередньо на фотосинтез.

При сповільненні транспірації рослина починає перегріватися, і на листках з’являються бурі плями, викликані загибеллю листка внаслідок підвищення температури.

Існує деякий зв’язок між процесом транспірації і поглинанням вуглекислоти, тому що випаровування води і поглинання вуглекислого газу відбуваються через одні і ті ж продихи.

Процес випаровування води сприяє переміщенню різних речовин від коренів до листків і точок росту, що має дуже велике значення у життєдіяльності рослини в цілому.

Розрізняють два види транспірації:

- продихову – крізь продихові щілини;

- кутикулярну – крізь поверхню кутикули, що вкриває епідерміс.

Кутикулярна значно менша за продихову, але молоді листки рослин мають високу інтенсивність саме кутикулярної транспірації. У дослідах з березою було доведено, що у молодих листках кутикулярна становила – 51 %, а продихова – 49 %. У більш старіших листках тієї ж самої рослини кутикулярна становила – 15 %, а продихова – 85 %.

Таким чином, у молодому віці рослина має інтенсивну кутикулярну транспірацію, яка з віком зменшується. У цьому випадку спостерігається прояв біогенетичного закону, що підтверджує водне походження рослин планети. Тобто коли рослини ще не мали захисних пристосувань проти висихання. Природно, що молоді листки особливо потребують водопостачання і дуже чутливі до недостачі води в грунті.

4. Демонстрування досліду, що підтверджує випаровування води.

В еликий листок пеларгонії поміщають у колбу, не відрізаючи його від стебла. Колбу закріплюють у штативі й залишають на світлі. Згодом на стінках колби зявлять краплинки води, які виділяться через продихи у листку.

5. Ріст пагона

Ріст – кількісне збільшення розмірів, об’єму та маси новоутворених клітин, органів і всього організму.

Верхівковий ріст — ріст, що відбувається за рахунок діяльності твірних тканин, які розташовані на верхівках органів рослини (наприклад, пагона або кореня).

Вставний ріст — ріст, що відбувається за рахунок діяльності твірних тканин, які розташовані біля основи міжвузлів пагона.

Під час росту рослина проходить певні етапи розвитку — від молодої рослини до старої. Вік життя окремої особини обмежений. Найдовше на Землі ростуть секвої та дуби, їх вік набагато перевищує вік тварин.

У рослин під час росту й розвитку постійно з’являються нові й відмирають старі органи. Поява деяких із них може залежати від умов навколишнього середовища.

Рослини ростуть упродовж усього свого життя, тобто мають необмежений ріст.

Процеси росту та розвитку регулюються фітогормонами. Фітогормони — це органічні речовини, які виробляються тканинами рослин і в незначних кількостях діють як регулятори й координатори процесів росту й розвитку рослини.