Самостійна робота № 21

^Тема: Число та рід іменників.

_План:

1. Іменники чоловічого роду.

2. Іменники жіночого роду.

3. Іменники середнього роду.

^{Література:}

Н.Д.Бабич "Практика, стилістика і культура української мови" с.110-112

Іменники здебільшого витлумачуються стилістично за категоріями роду, числа і відмінка, іноді окремо розглядаються стилістичні функції власних і загальних іменників, стилістичні особливості варіантних форм певної іменникової лексики тощо.

Особливості вживання назв осіб за професією, посадою, званням Багато назв осіб за професією, посадою, званням є іменниками чоловічого роду і вживаються на позначення чоловіків та жінок: пор. міністр (виступив/виступила), адвокат (зазначив/зазначила), нотаріус (підписав/підписала), прокурор (ознайомив/ознайомила), суддя (оголосив/оголосила), інспектор (перевірив/перевірила), майор (доповів/доповіла) тощо. При цьому узгодження назви професії та дієслова за

статтю (у жіночому роді) відбувається тоді, коли поряд із назвою професії наводиться прізвище: адвокат Кулагіна С.О. зазначила. Важливо пам’ятати,

що у складених назвах прикметник узгоджується з іменником в чоловічому роді: пор. старший лаборант підготував/підготувала, провідний спеціаліст виконав/виконала, молодший сержант провів/провела тощо. Те сааме стосується і займенників: пор. мій адвокат Кулагіна С.О. наполягала. Останнім часом значно збільшилося число назв професій і посад, за якими утворюються паралельні форми чоловічого і жіночого роду: лікар – лікарка, викладач – викладачка, автор – авторка, директор – директорка,дисертант – дисертантка, редактор – редакторка, прем’єр – прем’єрка тощо. У таких парах форма жіночого роду є стилістично обмеженою і не використовується в офіційному мовленні, а є ознакою переважно публіцистичного, художнього та розмовного стилів. Виділений суфікс -к- засвідчує відповідність більшості таких слів літературній мові і дозвіл на використання в усній формі різних функціональних стилів: пор. автор – авторка, професор – професорка у науковому стилі. Натомість суфікси -ш-, -их- обмежують використання відповідних форм жіночого роду лише у просторіччі: пор. деканша, бригадирша, директорша, професорша, двірничих, сторожиха тощо.

Стосовно форм числа іменники поділяються на три групи: 1) іменники,

що мають форму однини і множини: заклад – заклади, стаття – статті, вікно – вікна; 2) іменники, що вживаються тільки в однині: натрій, рідня,студентство, а також власні назви Київ, Прип’ять тощо; 3) іменники, що вживаються тільки у множині: фінанси, витрати, заручини, окуляри, парфуми, а також власні назви Суми, Карпати тощо.

Важливо зазначити, що деякі форми однини і множини не складають

пари, тому що множина не позначає сукупності однорідних предметів: пор.

гріш (монета) – гроші (кошти, а не декілька монет), вибір (процес) – вибори

(процедура), пісок (матеріал) – піски (простір, ландшафт).

Назви речовини (бензин, цемент, бетон і под.), для яких нормативною

є форма однини, можуть вживатися у множині, якщо позначають види, сорти: пор. солі калію, фосфору; екологічно чисті бензини.

Труднощі у виборі форм однини та множини становлять випадки, коли

особі належать однакові предмети: Після закінчення інституту студенти отримують диплом / дипломи про вищу освіту; Із першокурсниками укладено

контракт/контракти. У таких випадках перевага віддається формі однини. Деякі відмінкові форми іменників

В українській мові сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний.

Труднощі у виборі правильної форми становлять:

Родовий відмінок однини іменників ІІ відміни чоловічого роду Існує ряд правил, знання яких дозволяє зробити правильний вибір між закінченнями -а(-я) та -у (-ю) в іменниках зазначеної групи.

Існує ряд активно вживаних в юридичних та наукових текстах слів, форму родового відмінка яких варто запам’ятати: суб’єкта, об’єкта, предмета, документа, екземпляра, примірника, варіанта, графіка, номера, пакета, сертифіката, ступеня, рівня, чинника, диплома, спектра, аноніма / рапорту, пункту, аспекту, контексту.

Деякі іменники можуть мати паралельні форми в родовому відмінку однини: моста і мосту, плода і плоду, стола і столу тощо.

Крім того, вибір закінчення в родовому відмінку однини багатозначних

слів та омонімів залежить від значення слова: пор. терміна (слово) – терміну

(час); магазина (частина зброї) – магазину (крамниця), акта (документ) – акту (дії), фактора (маклер) – фактору (чинник), апарата (пристій) –апарату (установа), дзвона (річ) – дзвону (звук), органа (частина організму) –органу (установа; друковане видання; засіб), оригінала (про людину) –оригіналу (першотвір), папера (документ) – паперу (матеріал), потяга (поїзд) – потягу (почуття), Перекопа (населений пункт) – Перекопу (перешийок).

Саме ці пари слів допоможуть запам’ятати принцип, що узагальнює

наведені вище правила:

У словах, що виражають конкретні або чітко окреслені поняття, в родовому відмінку однини, як правило, пишеться закінчення -а (-я), і навпаки, у

словах, що виражають абстрактні або збірні поняття – закінчення -у (-ю).

Родовий відмінок множини

Поширеною помилкою є сплутування закінчень чоловічого і жіночого роду, що можна пояснити впливом російської мови: пор. рос. автомобилей, уровней – укр. автомобілів, рівнів. Слід пам’ятати, що в словах чоловічого і середнього роду в родовому відмінку множини пишеться закінчення -ів, а в словах жіночого роду – -ей (звичайно, йдеться про випадки, де така помилка вірогідна): пор. рівнів, ступенів, продажів, суддів, життів, платтів та подорожей, галузей, областей, статей, але матерів, бабів, розкошів, грошей, гостей, коней.

Крім того, трудність може становити вибір однієї з паралельних форм у

таких групах іменників:

- І відміна (війна – воєн/війн, губа – губ/губів, легеня – легень/легенів, брижа – бриж/брижів, паня – пань/пані, плахта _______– плахт/плахот/плахіт);

- ІІ відміна (раз – раз/разів, день – днів/день, тато – тат/татів, кіловат – кіловат/кіловатів, партизан – партизан/партизанів, серце – сердець/серць, плече – плечей/пліч, вухо – вух/ушей, весілля – весіллів/весіль, відкриття –відкриттів/відкрить, укриття – укриттів/укрить, покриття – покриттів/покрить);

- іменники, що мають форму множини (граблі – граблів/грабель, шаровари – шароварів/шаровар, кальсони – кальсонів/кальсон).

Обидві форми в наведених прикладах є літературною нормою, хоча можуть мати різну частотність вживання (виділена жирним шрифтом форма є рідше вживаною).

Варто запам’ятати правильні форми родового відмінка множини деяких іменників: апельсини, -ів; болгари, -ар; вірмени, -ен; гальма, гальм; грами, -ів; житла, -тел; кеди, кед; перо, пер; корективи, -ів; панчохи, -чіх; підошва, -шов; поверхня, -хонь; солдат, -ів; подвір’я.

Давальний відмінок однини іменників ІІ відміни

У цій формі існують паралельні закінчення – -у (-ю) та -ові, -еві (-єві):

батьку – батькові, товаришу – товаришеві, водію – водієві, небу –небові, сонцю – сонцеві.

Паралельність означає правильність в одному відмінку обох закінчень.

Однак і в цих словах вибір між паралельними закінченнями може бути не

спонтанним, а свідомим, зумовленим контекстом.

Для більш точного вираження думки, у разі омонімічних форм родового і давального відмінків, у давальному відмінку слід вибрати закінчення -ові, -еві: пор. зауваження комітету (чого? чи чому?), але зауваження комітетові (тільки чому?).

У назвах істот перевага віддається закінченню -ові, -еві: директорові, викладачеві, Іванові. У тому числі це стосується слів середнього роду, що означають персоніфіковані поняття або прізвища: пор. вітру – Вітрові.

Якщо у тексті є підряд декілька іменників чоловічого роду в давальному відмінку, то закінчення рекомендується чергувати, причому починаючи з форми -ові, -еві: пор. оформлюючи адресат повідомлення, слід записати Начальникові Донецького юридичного інституту полковнику міліції.

Орудний відмінок множини

Варто запам’ятати паралельні форми орудного відмінка множини у таких словах: сльоза – сльозами/слізьми, крила – крилами/крильми гості –гостями/гістьми, колеса – колесами/колісьми, кості – костями/кістьми, двері – дверима/дверми, ворота – воротами/ворітьми, гроші – грошима/грішми та ін.

Місцевий відмінок

У ряді іменників можливі паралельні форми в місцевому відмінку однини: у Владивостоку / у Владивостоці, на мосту / на мості, у звуку / у звуці, по столу / по столі, у правопису / у правописі, у рову / у рові.

Місцевий відмінок множини всіх іменників має закінчення -ах (-ях).

Поширеною помилкою в утворенні цієї форми є закінчення -ам, притаманне російській мові: пор. рос. по звездам – укр. (по, у, на) зірках; рос. По областям – укр. (по, у, на) областях. Це зауваження стосується також усіх

прийменників, які утворюють форму місцевого відмінка (у, в, на, при, по).