Примітки до «риторики»

КНИЖКА СЬОМА

 ¹ Василій I Македонський (813 — 886 рр.) — перший візантійський імператор з македонської династії в 867 — 886 рр.

 ² Розд. II Ліонський собор у 1274 р., на якому підписано унію, і православна церква визнала верховну владу папи римського й вчення про те, що дух святий походить від отця і сина.

 ³ Флорентійський собор у 1439 р., на якому знову підписано унію. Критиці флорентійської унії Прокопович присятив окрему працю.

 ⁴ Інокентій III — папа римський у 1198 — 1216 рр.

 ⁶ Йдеться про четвертий хрестовий похід у 1202 — 1204 рр., у якому брали участь французи та італійці під керівництвом короля Фландрії Бальдвіна і графа Монтферрату Боніфатія. Організатором походу був папа Інокентій III. Учасники походу за намовою венецького дожа Дандоло не пішли на Єрусалим, а здобули м. Зару в Далмації, тоді пішли було на Константинопіль, щоб посадити на трон скинутого там імператора Ісаака. Коли ж Ісаак не виконав своїх обіцянок, учасники походу здобули вдруге Константинопіль і на руїнах Східної імперії заснували Латинську, яка проіснувала до 1261 р.

 ⁶ Фессалоніки (сьогодні Салоніки) — приморське місто в Македонії.

 ⁷ Микита Хоніат або Акомінат (пом. в 1220 р.) — візантійський історик, автор «Хроніки 1118 — 1216 р.».

 ⁸ Авессалом (бібл.) — син ізраїльського царя Давида, який виступив проти свого батька, і в битві з військом Давида зазнавши поразки, почав тікати на мулі, але почепився за гілля дуба і повис, а мул утік. Полководець Давида Иоав убив Авессалома трьома стрілами (Друга книжка царств, 13 — 18).

 ⁹ Після перемоги під Аускуле в Апулії у 279 р., яка коштувала великих втрат (звідси «Піррова перемога»), Пірр послав до Рима послів з пропозицією укласти мир.

 ¹⁰ Див. Ціцерон, Про старість, 6, 16; Брут, 61.

 ¹¹ Сціпіони — римський рід, з якого походили видатні римські полководці: Публій Корнелій Сціпіон Африканський\503\ Старший (пом. в 183 р. до н. е.); Публій Корнелій Сціпіон Африканський Молодший Нумантійський (185 — 129 рр до н. е.). Обидва учасники Пунійських війн.

 ¹² Луцій Тарквіній Коллатин належав до римської царської династії Тарквініїв, з якої походив останій римський цар Тарквіній Гордий. Безчинства Тарквініїв викликали повстання, яке закінчилося вигнанням з Рима Тарквініїв і упадком царської влади. Вигнали також невинного Луція Тарквінія Коллатина, таким ненависним було ім’я Тарквініїв.

Примітки до «риторики»

КНИЖКА ВОСЬМА

 ¹ Ксеркс — шах Персії у 485 — 465 рр. до н. е., який у 480 р., перейшовши Геллеспонт, вирушив на Грецію.

 ² Понт — давня назва Чорного моря.

 ³ Мається на увазі «Панегірик на честь Траяна».

 ⁴ Майорагій або Маджораджо, Марантоно (народ. 1514 р.) — італійський гуманіст і поет, автор твору «Антипарадокси».

 ⁵ Атлас — гори в північно-західній Африці,

 ⁶ Див. Горацій, Оди, III, 6, 46.

 ⁷ Анахорети — християнські пустельники, які поклали початок чернецтву.

 ⁸ Авсоній, Децім Магн (бл. 310 — 395 рр. н. е.) — римський поет, вчитель граматики і риторики, вихователь імператора Граціана (367 — 383 рр. н. е.).

 ⁹ Плакідія — мати римського імператора Валентиніана III; управляла імперією замість малолітнього сина, який у 6 років був призначений Гонорієм на імператорський трон.

 ¹⁰ Пульхерія (405 — 453 рр. н. е.) — дочка римського імператора Аркадія.

 ¹¹ Роз. Феодосій Великий.

 ¹² Євстахій (IV ст. н. е.) — антіохійський єпископ, противник аріанства.

 ¹³ Див. про це «Природничу історію» (VII, 85) Плінія Старшого. «Іліада» Гомера, написана на пергаменті, поміщалась у горісі», — каже Ціцерон».

 ¹⁴ Нерва, Марк Кокцей — римський імператор у 96 — 98 рр. н. е.

 ¹⁵ Паррасій (перша пол. IV ст. до н. е.) — афінський художник, родом з Ефеса. ¹⁸ Роз. Філіпп II.

 ¹⁷ Олінф — місто на македонському побережжі, зруйноване в 348 р. до н. е. Філіппом II Македонським.

 ¹⁸ Прометей (міф.) — син Япета і Клімени, один з титанів, який вкрав вогонь у Зевса і дав людям, за що був прикутий до скелі на Кавказі, де щоденно орел клював йому печінку.

 ¹⁹ Валерій Максім (І ст. н. е.) — римський письменник.

 ²⁰ Епамінонд (418 — 362 рр. до н. е.) — фіванський полководець, переможець спартанців під Левктрами і Мантінеєю.

 ²¹ Весталка — жриця Вести (міф), римської богині домашнього вогнища, покровителька держави.

 ²² Синекдоха — троп, який полягає у вживанні слова часткового значення замість загального і навпаки (напр. дах — замість хата).

 ²³ Філіпп — лікар Александра Македонського, \504\

 ²⁴ Флор, Луцій Анней (II ст. н. е.) — римський історик.

 ²⁵ Палатинський горб — один з семи горбів Рима.

 ²⁶ Тібр — ріка в Італії.

 ²⁷ Тігран — цар Вірменії у 96 — 56 рр. до н. е., зять Мітрідата Понтійського, переможений Лукуллом і Помпеєм.