Тема: Політико-ідеологічна криза системи.

План.

1. Суспільно-політичне життя.

2. Конституція 1978р.

1. У політичній сфері брежнєвське керівництво намагалося зберегти існуючий режим, не втратити спадкоємність з владними інститутами попередніх десятиріч. Характерними рисами реалізації цього курсу були:

1) Підміна справжнього народовладдя формальним представником трудівників у радах, обмеження їхньої реальної влади.

З одного боку, ніби демонструючи торжество народовладдя і демократії, невпинно зростала кількість народних обранців у владних структурах: в 1985 р. до Верховної Ради УРСР було обрано 650 депутатів, до місцевих рад 520 тис., а з іншого – вибори проходили без альтернативно, на основі завчасно підготовлених списків.

2) Зростання масштабів бюрократичного апарату, узурпація значної частини законодавчих функцій виконавчою владою.

Щорічно апарат управління країни збільшувався на 300-500 тис. осіб, сягнувши у 1980-х рр. 18 млн. Численний виконавчий апарат нарощує випуск інструкцій наказів. Лише в управлінні господарством їх було 200тис. Досить часто ці документи суперечили один одному.

3) Зведення нанівець самостійності громадських організацій.

Профспілки, комсомол, суспільні організації знаходилися під пильним контролем КПРС.

4) Зростання гласності.

Якщо в 1960 р. у республіці виходило 3280 газет, то 1985 р. – лише 1799.

5) Фактичне перетворення КПРС на стрижень державної структури і зосередження у її руках усієї повноти ради.

1963-1972 рр. – Петро Шелест – автономія.

1972-1989 рр. – Володимир Щербицький – орієнтація на Москву.

П. Шелест активно підтримував хрущовські реформи, особливо створення раднаркомів, виношував плани більшої незалежності республіканських структур у господарчих питаннях. У 1972р. П. Шелест „тихо без шелесту” усувався зі своєї посади. Як йому сказав Л.Брежнєв: „Потримався за владу, дай іншим потриматися”. Замість нього першим секретарем ЦК КПУ стає земляк Брежнєва В. Щербицький. Його „команда” не змогла зупинити наростання негативних тенденцій у житті України.

2. 7 жовтня 1977 р. прийняли нову Конституцію СРСР, а 20 квітня 1978 р. Верховна Рада УРСР затвердила нову Конституцію республіки. До цих документів було внесено положення, згідно з якими компартія є „керівною і спрямовуючою силою суспільства, ядром її політичної системи.”

КПУ виросла майже вдвічі. Старіло партійне керівництво, старіла і сама партія (у 1986 р. 38% КПУ становили люди 50 років). Звідціля сформувався відповідний стиль керівництва – дуже обережний, уповільнений, орієнтований не стільки на вирішення проблем, як на те, щоб не порушити власної рівноваги. Партійну верхівку у цей час відділяє від народу глибоке провалля.

Тема: Україна у період стабілізації радянської системи і загострення її соціально-економічної та політичної кризи

(1965-1985рр)

План.

1. Спроби реформування економіки.

2. Політико-ідеологічна криза радянської системи.

Згортання демократії.

3. Дисидентський рух в Україні.

1. Після усунення М. Хрущова суть курсу нового керівництва визначається єдиним словом - „стабілізація.

1965 р. - почалася економічна реформа.

У сільському господарстві передбачалося:

1. Підвищення закупівельних цін.

2. Встановлення твердих планів закупівлі сільськогосподарської продукції. За здану продукцію понад план встановлювалася надбавка 50% закупівельної ціни.

Реформа в промисловості передбачала:

1. Переведення підприємств на госпрозрахунок.

2. Оцінка діяльності підприємств не по валовій, а по реалізованій продукції.

3. Створення на підприємствах фондів матеріального стимулювання.

За восьму п’ятирічку (1966-1970рр), яку економісти називали, «золотою», загальний обсяг промислового виробництва зріс в 1,5 рази, а національний доход – на 30%. Але на початку 70-х рр. реформа зазнала краху.

Причини провалу економічної реформи:

1.Реформа не торкалася основ адміністративно-командної системи, мала некомплексний характер, не змінювала інвестиційної політики.

2. Партійно-державний апарат не міг і не хотів відмовитися від звичних методів управління економікою. Наростає криза в економіці.

Кризові явища в економіці:

1. Зниження приросту промислового виробництва.

2. Значна собівартість товарів, погіршення якості продукції.

3. Технічне відставання від розвинутих країн, низька продуктивність праці.

4. Падіння виробництва в сільському господарстві, масовий від’їзд

сільського населення в міста, що загострило дефіцит робочої сили в сільському господарстві.

5. Гострий дефіцит якісних товарів народного споживання, продовольства та послуг.

6. Безгосподарність, розкрадання матеріальних цінностей і грошових коштів.

7. Поява і розростання тіньової економіки.

8. Недбале ставлення до праці, державної власності, пияцтво на виробництві, масовий випуск бракованої продукції.

2. В епоху Брежнєва відбулася реанімація сталінізму:

- порушувалися громадянські права і свободи;

- демократична активність людей визнавалася за інакомислення;

- здійснювалися незаконні репресії, при збереженні в суспільстві атмосфери „помірного” страху.

Стали пропагувати гасла про зближення і злиття нації, про утворення нової історичної спільності – радянського народу. На практиці це означало тотальне зросійщення України. Спроба українського керівництва діяти без вказівок із Москви розцінювалося як націоналізм і нещадно каралося.

П. Шелест → В. Щербицький.

Конституція СРСР 1977 р. (ст. 6) і Конституція УРСР 1978 р, в яких говорилося про розширення прав і свобод радянських громадян, демократизацію суспільства, розходилися з реальним життям. Конституція фактично узаконила безмежну владу Компартії, оголосивши її ядром політичної системи суспільства.