Забезпечується основа Інтенсивної Терапії

– інтенсивний нагляд за хворим

Для спостереження за хворим застосовується 4 виду інтенсивного нагляду:

• візуальне,

• моніторне,

• лабораторне,

• комбіноване.

Візуальне спостереження – є важливим і доступне.

Необхідно оцінювати колір шкірних покровів і видимих слизових оболонок, положення хворого, його дихальна активність, вираз обличчя, наявність або відсутність свідомості, слідкувати за станом дренажів, катетерів, зондів.

До візуального контролю можна віднести зміни показників пульсу, дихання, АТ, температури тіла.

Отримані показники медсестра вносить в карту інтенсивного спостереження. Періодичність змін і їх фіксування встановлює лікар індивідуально для кожного хворого.

Моніторне спостереження – це автоматичний догляд за ЕКГ, частотою серцевих скорочень і дихання, температурою тіла, АТ, ВТ, біоелектричною активністю мозку.

Перевагою такого спостереження оперативність, одночасне отримання інформації про багатьох параметрів.

Негативними сторонами є складність застосування такої апаратури, можливість виходу її із строю і висока вартість.

Лабораторне спостереження – виконування ряду досліджень, таких, як визначення Нв, Нt, ОЦК і плазми, показників згортання крові, електролітів крові, загального білку, остаточного азоту, креатиніну, деяких отрут та інш.

Комбіноване спостереження – яке поєднує у собі всі вище перелічені види інтенсивного спостереження, є найбільш повним і широко застосовується.

У відділенні ІТ ліжка функціональні, установлюються так, щоб можна було з усіх боків підійти до хворого. Головна спинка відсутня (для необхідності реанімаційних дій).

Встановлюють у ліжка необхідну апаратуру і штативи для подання

3

кисню, для закріплення систем для інфузійної терапії, закріплення склянок для збору відділення із шлунка, плевральної порожнини, жовчних шляхів, сечового міхура та інш.

В післяопераційному періоді в організмі хворого завжди виникають реактивні зміни і різні відхилення від норми стани.

• Підвищення температури.

• Зміни в крові (збільшення кількості лейкоцитів, підвищення ШОЕ).

• Порушення водного обміну з розвитком обезводнення, що виражається в наявності спраги, сухості в роті. Для корекції обезводнення призначають п/ш або в/в рідини.

• Гіпоглікемія. Нерідко після операції спостерігається зниження кількості цукру у крові, яке характеризується з’явленням слабкості, пітливості, сонливості і почуття голоду. В тяжких випадках можливі дрож, судороги і адже втрата свідомості. Для попередження цього ускладнення після значних операцій призначають п/ш або в/в краплинно або струмино розчин глюкози.

• Порушення білкового обміну. Після операції порушується білковий обмін в тому чи іншому ступені, так як при кровотечах, нагноювальних процесах та інш. відбувається втрата білка, а поступлення його з їжею обмежено. Тому в післяопераційному періоді широко застосовується переливання крові і препаратів білкового живлення (амінокровін, гідролізати та інш.).

• Порушення КЛС (кислотно-лугового стану). Часто розвивається післяопераційний ацидоз, пов'язаний з наркозом і змінами в харчуванні. Клінічно він проявляється головними болями, нудотою, блювотою, безсонням, а в тяжких випадках наступає кома. Міри при ацидозі: введення глюкози, переливання крові, кровозамінних рідин (гемодез, сода 4%).

• Порушення вітамінного балансу, так як післяопераційний період протікає з порушенням обміну речовин, а також і вітамінів. Тому після операції необхідно вводити вітаміни, особливо С і групи В.

4

14.Інфільтрати, нагноєння рани		Наявність некротичних тканин, інфекція, грубі грануляції		Зняття швів, розведення країв рани, дренування, призначення антибіотиків, протеолітичних ферментів, УВЧ, УФО
15. Розходження операційної рани і евентерація		Різке зниження процесів регенерації, авітаміноз, виснаження		Затримка зняття швів. При розходженні – повторні шви
УСКЛАДНЕННЯ ЗІ СТОРОНИ ОРГАНІВ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ
16. Відрижка, блювота, метеоризм		Порушення прохідності, парези в зв’язку з операціями на ШКТ, травматичність операції		Трансназальним зондом відсосування і повторні промивання шлунка, відновлення моторної функції кишкового тракту введенням п/ш стимуляторів перистальтики: прозерин та інш.
17. Порушення прохідності шлунково-кишкового тракту		Механічні причини: набряк анастомозу, дефекти накладення анастомозів, защемлення петель кишок в брижі. Динамічні: атонія, парез, спазм кишок.		Відновлення тонусу кишечнику, виявлення причин, патогенетична терапія
18. Перитоніти		Прободна виразка шлунка, панкреатит, гострий апендицит, запалення придатків матки, розходження швів		Операція, антибіотики, дренування черевної порожнини, релапаротомія, дезінтоксикаційна терапія, перитонеальний діаліз, лаваж черевної порожнини
8. Тромбоз вен	Уповільнення кровотоку, підвищення зсідання крові, порушення обміну речовин, наявність тромбозів в анамнезі		Профілактика: раннє вставан-ня, активна ЛФК, боротьба з обезводненням, при підвище-ному згортанні крові – антико-агулянти, при варикозному розширенням вен – еластичне бинтування нижніх кінцівок
9.Тромбоембо-лія легеневої артерії	Швидка смерть від зупинки дихання і серця		в/в гепарин, фібринолізин в 500 мл фіз. розчину. ШВЛ + зовнішній масаж серця, дефібриляція серця
10. Гіпертонічний криз	Гіпертонічна хвороба, сильний біль		Обмеження перелитої рідини, сольових розчинів, спазмолі-тики, гангліоблокатори, обезболюючі, діуретики. Лікування: препарати, які знижують АТ : спазмолітики, гангліоблокатори, наркотичні анальгетики, діуретики: ла-зикс, нітрогліцерин під язик
11. Бронхіти і застійні пневмонії	Порушення вентиляції легень		Дихальна гімнастика, антибіотики, сульфаніламіди, інгаляції, вібромасаж
12. Плеврити і післяопераційні пневмонії	Поверхневе дихання, накопичення слизу у бронхах, болі, які обмежують дихання, метеоризм, блювота		Дихальна гімнастика, антибіо-тики, обхаркуючи засоби, боротьба з метеоризмом, оксигенотерапія, пункція плеври, дренування та інш.
УСКЛАДНЕННЯ ЗІ СТОРОНИ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОЇ РАНИ
13.Кровотеча, гематома		Зісковзування лігатури, кровотеча із паренхіматоз­­них органів, кровотеча із перев’язаних судин, порушення згортання крові		Переливання крові, введення хлориду кальцію, плазми, амінокапронової кислоти 5%, в/м вікасол та інш., тампонада, повторна операція, при гематомах – пункція

В період пробудження після наркозу хворий, до якого свідомість повернулась не повністю, може піднятися і сісти, що може нашкодити післяопераційній рані.

Крім того, може виникнути блювота і блювотні маси попавши в дихальні шляхи, визивають задуху або аспіраційну пневмонію.

При паралітичному стані шлунка необхідно його промивання. Рекомендується ввести в шлунок через ніс зонд для постійної аспірації шлункового вмісту.

При виникненні блювоти треба повернути голову хворого на лівий бік, поставити ниркоподібний тазик. Після блювоти слід очистити у хворого порожнину рота і дати прополоскати його.