Шкільний вік

Характеризується дальнійшим розвитком психіки, розумової діяльності, концентрації уваги, цілеспрямованості, формування індивідуального характеру.

Молодший шкільний вік

1.     Закінчується морфологічне диференціювання клітин кори головного мозку, особливо рухової ділянки, а також закінчується формування периферичного іннерваційного апарата;

2. Характерною є стійка рівновага процесів збудження та гальмування з деяким переважанням збудження та домінування кори головного мозку над підкірковою ділянкою, її вегетативними функціями;

3. Значно зростає м’язова маса, розвиваються такі рухові якості, як швидкість, спритність, сила, витривалість;

4. Розвивається наполегливість, необхідні трудові навики;

5. Формуються здібності, здатність до тривалої цілеспрямованої діяльності (розумової і фізичної);

6. На цей період припадає максимум ігрової діяльності;

7. Збільшується обсяг уваги та її стійкість.

З моменту, коли дитина пішла в школу, його емоційний розвиток більший, чим раніше, залежить від того досвіду, якого він набуває зовні удома.

 

Старший шкільний вік

Найважчий період психологічного розвитку, формування волі, свідомості, моральності;

Спостерігається високий рівень підкоркової активності;

Переважає генералізована активація емоційного характеру.

Симптоми підліткової кризи

·                    Спостерігається зниження продуктивності і здатності до учбової діяльності навіть в тій області, в якій дитина обдарована.

Регрес виявляється, коли задається творче завдання (наприклад, твір). Діти здатні виконувати так само, як і раніше, тільки механічні завдання.

Це пов’язано з переходом від наочності і знання до розуміння і дедукції (виведення слідства з посилок, висновок). Тобто відбувається перехід на новий, вищий ступінь інтелектуального розвитку. По Піаже, це 4 період розумового розвитку. Це не кількісна характеристика інтелекту, а якісна, яка спричиняє за собою новий спосіб поведінки, новий механізм мислення. На зміну конкретному приходить логічне мислення. Це виявляється в критицизмі і вимозі доказів. Підліток тепер обтяжується конкретним, його починають цікавити філософські питання (проблеми походження свіу, людини). Холоне до малювання і починає любити музику, найабстрактніше з мистецтв.

Відбувається відкриття світу психічного, увага підлітка вперше звертається на інших осіб.

З розвитком мислення наступає інтенсивне самосприйняття, самоспостереження, пізнання світу власних переживань. Розділяється мир внутрішніх переживань і об’єктивна дійсність. У цьому віці багато підлітків ведуть щоденники. Нове мислення надає вплив і на мову, мову. Цю стадію можна порівняти тільки з раннім дитинством, коли розвиток мислення просувається услід за розвитком мови. Мислення в підлітковому віці не одна з функцій у ряді інших, а ключ для решти всіх функцій і процесів. Під впливом мислення закладаються основи особи і світогляду підлітка.

Мислення в поняттях перебудовує і нижчі, раніші функції: сприйняття, пам’ять, увага, практичне мислення (або дієвий інтелект). Крім того, абстрактне мислення є передумовою (але не гарантією) того, що людина досягне вищої стадії етичного розвитку.

·                    Другий симптом кризи - негативізм.

Іноді цю фазу так і називають фазою другого негативізму по аналогії з кризою 3 років. Дитина як би відштовхується від середовища, ворожий, схильний до сварок, порушень дисципліни. Одночасно випробовує внутрішній неспокій, незадоволеність, прагнення до самоти, до самоїзоляциі.

У хлопчиків негативізм виявляється яскравіше і частіше, ніж у дівчаток, і починається пізніше - в 14-16 років. Поведінка підлітка під час кризи не обов’язково має негативний характер. Л.С.Выготский пише про три варіанти поведінки.

·                    Негативізм яскраво виражений у всіх областях життя підлітка

Причому це триває або декілька тижнів, або підлітка надовго випадає з сім’ї, недоступний домовленостям старших, збудливий або, навпаки, тупий. Це важке і гостре протікання спостерігається у 20% підлітків.

·                    Дитина - потенційний негатівіст

Це виявляється лише в деяких життєвих ситуаціях, головним чином як реакція на негативний вплив середовища (сімейні конфлікти, пригноблююче дію шкільної обстановки). Таких дітей більшість, приблизно 60 %.

·                    Негативних явищ немає зовсім у 20 % дітей.

На цій підставі можна припустити, що негативізм наслідок недоліків педагогічного підходу . Етнографічні дослідження також показують, що є народи, де підлітки не переживають кризи.

Ознаки статики:

І ознака – тримання голови (3 місяці)

ІІ ознака – здатність самостійно сидіти (6-7 місяців)

ІІІ ознака – здатність самостійно стояти (9-10 місяців)

ІV ознака – здатність самостійно ходити (11-14 місяців)

S.2. Оцінка психічного розвитку дітей

Загальний рівень нервово-психічного розвитку відображає ступінь дозрівання центральної нервової системи. Своєчасне виявлення відхилень у розвитку й поведінці дитини має важливе значення, оскільки дозволяє на ранніх етапах провести необхідну корекцію.

Діагностика порушень психічного розвитку дітей включає вивчення сімейного анамнезу, анамнезу пренатального розвитку, перебігу пологів, періоду новонародженості і подальшого розвитку в різні вікові періоди, а також об'єктивного неврологічного і психологічного обстеження.

Для оцінки нервово-психічного розвитку дітей використовують тести і методи, що грунтуються на показниках розвитку.

Вперше тестовий метод оцінки та діагностики нервово-психічного розвитку дітей було запропоновано в 1905 р. французьким психологом Альфредом Біне (Binet А.) у співробітництві з психіатром, доктором Т.Сімоном (Simon Th.).

Психічний розвиток вимірюють і зображають числовим значенням, яке називається коефіцієнтом психічного (чи розумового) розвитку («коефіцієнтом інтелігентності») і позначається IQ або QI (за першими буквами aHra.intelligence quotient).

 В сучасній клінічній педіатрії для діагностики нервово-психічного розвитку дітей використовують показники розвитку з кількісною оцінкою результатів обстеження (В.Манова-Томова, 1978).

Послiдовнiсть дiй при оцiнцi  нервово-психiчного розвитку можна представити наступним чином:

1. Визначення календарного  (хронологiчного) вiку дитини.

2. Виявлення умiнь даної дитини з урахуванням головних показникiв  розвитку, характерних для даного вiкового перiоду,

3.Зiставлення виявленого рiвня нервово-психiчного  розвитку  дитини  з показниками розвитку дiтей даного вiку, визначення психiчного вiку дитини та коефiцiєнту розвитку (QD).

4. Виявлення вiдхилень у нервово-психiчному розвитку дитини  порiвняно з показниками для дiтей даного вiку та формулювання висновкiв.

Коефiцiєнт  розвитку (QD) є iнтегральною оцiнкою рiвня  нервово-психiчного  розвитку  дитини. Визначається через календарний (хронологiчний) i психiчний вiк  дитини  аналогiчно способу визначення коефiцiєнта розумового розвитку (IQ) за шкалами Станфорд-Біне (Stanford-Binet Intelligence Scale, 1972) та Д. Векслера (D.Wechsler, 1965):

                                               ВПР        

                                  QD = ------------ * 100

                                                КВ

де ВПР - вiк психiчного розвитку; КВ - календарний (хронологiчний)  вiк  дитини.

Календарний (хронологiчний) вiк - це реальний вiк дитини на  момент  обстеження, який визначається рiзницею мiж датами народження i обстеження. На першому  роцi життя вiн визначається тижнями, а у дiтей старше 1 року - в мiсяцях, причому залишок 15 i бiльше днiв береться за 1 мiсяць. Вiк психiчного розвитку  вiдображає рiвень психiчного розвитку дитини i визначається  здатнiстю  при дослiдженнi виконувати певнi навички, характернi для даного вiкового перiоду. Загальний психiчний вiк є середньою арифметичною величиною вмiнь  i  навичок дитини  по  кожному  показниковi  головних  лiнiй розвитку. 

Шкала оцінки рівня нервово-психічного розвитку дитини

Величина QD	Рівень розвитку
130 i бiльше	Дуже високий розвиток
120-129	Високий розвиток
111-120	Нормальний високий розвиток
90-110	Середнiй нормальний розвиток
80-89	Слабкий нормальний розвиток
70-79	Межовi випадки
69 i менше	Дебiльнiсть

Video 1

Video 2

Video 3