Завдання 5 Перевірка зовнішнього виду та фізико-механічних показників покрівельних рулонних матеріалів.

Перевірка зовнішнього вигляду

Упакування і маркування перевіряють візуально на відповідність ГОСТ 2551 «Матеріали рулонні покрівельні і гідроізоляційні. Упаковка, маркіровка, зберігання і транспортування».

Спочатку перевіряють чи обгорнутий рулон папером, мінімальна ширина не менше 500мм а у випадку обгортання картонкою ширина не менше 300 мм.

На кожному рулонному матеріалу повинна бути наклеєна етикетка. Маркування рулонів може бути виконана штампом безпосередньо на пакувальному папері без наклеювання спеціальних етикеток. Відбиток штампу повинен бути чітким і розбірливим.

На етикетці (штампі) повинно бути вказано:

- найменування підприємства-виробника;

- призначення матеріалу;

- номер партії і рік виготовлення;

- позначення стандарту на матеріал;

- роздрібна ціна рулону;

В нижній частині етикетки повинна бути дані наступні вказівки:

Для рулонних матеріалів на картонній основі і скло основі а також для фольгоізола:

- «Рулони зберігати і транспортувати тільки у вертикальному стані»;

Для без основних матеріалів:

- «Рулони зберігати і транспортувати тільки в горизонтальному стані».

Рівність торців рулонів визначають перевірним косинцем 90⁰, 2-го класу точності за ГОСТ 3749 або іншими металевим вимірювальним інструментом, що забезпечить ту саму похибку вимірювання.

Рівномірність розподілу посипки, наявність або відсутність злипання, дір, тріщин, розривів та складок, а також кількість полотен у рулоні встановлюються візуальним оглядом розгорнутого на всю довжину полотна рулону, а при довжині рулону більше 15 м – на довжині не менше 10 м.

Кількість полотен у рулоні завдовжки більше 15 м визначають при намотуванні.

Довжину надривів на кромках (краях) полотна вимірюють металевою лінійкою за ГОСТ 427 або іншим вимірювальним інструментом, що забезпечує таку саму похибку вимірювання.

Визначення лінійних розмірів і площ

Лінійні розміри (ширину і довжину) полотна матеріалу у рулоні вимірюють металевою лінійкою за ГОСТ427 і металевою рулеткою 2-го класу точності за ГОСТ 7502 або іншим металевим вимірювальним інструментом, що забезпечує ту саму похибку вимірювань, а товщину – індикаторним ручним товщиноміром з межею вимірювання до 10 мм і ціною поділки 0,01 мм за ГОСТ 11358 або іншим товщиноміром, що забезпечує ту саму похибку вимірювань.

Довжину полотна матеріалу у рулоні вимірюють по краю полотна, у ширину – на відстані не менше 1 м від краю полотна.

Результати округляють до 0,1 м (для довжини полотна матеріалу) і до 1 мм (для ширини полотна матеріалу).

Товщину матеріалу вимірюють на трьох зразках розмірами 100х50 мм посередині кожного зразка. Результат округлюють до 0,01 мм.

Площа полотна рулону обчислюється за результатами вимірювань довжини і ширини. Результат округлюється до 0,1 м².

Визначення розривної сили при розтягуванні, умовної міцності, умовної напруги, відносного подовження і відносного залишкового подовження

Розривна машина для випробувань, робоча частина шкали сило вимірювача в мажах вимірювання 0-1000 Н з ціною поділки не більше 2 Н.

Випробування основних, що наплавляються і не наплавляються, бітумних і бітумно-полімерних матеріалів проводиться на трьох зразках-стрічках розмірами 220х50 мм, вирізані у поздовжньому напрямку.

Порядок проведення випробувань:

Зразок розміщують у захвати розривної машини за установчими мітками так, щоб поздовжні осі захватів і поздовжня вісь зразка збігались між собою і з напрямком руху рухомого захвату. Для визначення розривної сили, умовної міцності, умовної напруги і відносного подовження фіксують силу і відстань між захватами у момент розриву або максимального значення сили (L2). За наявності у машині шкали деформації фіксують подовження зразка. У випадку розриву зразка поза робочою ділянкою або на її межі результати випробувань не враховують і проводять повноті випробування.

Для визначення відносного залишкового подовження частини розірваного зразка, звільнені із захватів машини, розміщують на горизонтальній поверхні і через 120±2 с після розриву вимірюють відстань, яка обмежує робочу ділянку двох складених разом (без зазору) за місцем розриву частин зразка (L3).

Умовну міцність у мегапаскалях розраховують за формулою 4.1

Бр =

(4.1)

де р – розривна сила, Н

b- ширина зразка, м

h₀ = середнє значення товщини зразка на робочій ділянці, м

Результат округлюють до 0,1 МПа

Відносне подовження (Є), обчислюють за наступною формулою 4.2:

(4.2)

де L₁ – відстань між установчими мітками, мм

L₂ – відстань між захватами у момент розриву або максимального значення сили, мм.

Результат округлюють до 1%.

Відносне залишкове подовження (Є зал), % за формулою 4.3:

(4.3)

де L – довжина робочої ділянки зразка до випробування, мм

1_з – довжина робочої ділянки зразка (двох складених разом частин розірваного зразка), мм.

Результат округлюють до 1%.

Теплостійкість: випробування проводять на трьох зразках розмірами 100х50 мм, вирізані у поздовжньому напрямку.

Сушильний шафу нагрівають до температури, вказаної у НД на продукцію конкретного виду.

Зразок матеріалу підвішують у вертикальному положенні на відстані не менше 50 мм від стінок шафи.

Зразок витримують у сушильному шафі на протязі вказаного у НД. Потім зразки виймають із шафи, охолоджують і візуально оглядають.

Вважають, що зразок витримав випробування на теплостійкість, якщо на його поверхні відсутні здутини і сліди переміщення покривної суміші.

Визначення маси 1 м² матеріалу

Випробування проводять на трьох зразках розмірами 100х100 мм. Масу 1 м² матеріалу, в г, установлюють на основі зважування зразків і обчислюють за формулою 4.4:

М = m*100,

(4.4)

де m – маса зразка, г

100 – коефіцієнт приведення площі зразка до 1 м².

Результат округлюють до 1 г.

Визначення повноти просочування:

Для визначення повноти просочування поперечну стрічку матеріалу розривають у п’яти місцях таким чином, щоб оголився внутрішній шар основи. Вважають, що матеріал витримав випробування, якщо при візуальному огляді не виявлено світлих прошарувань не просоченої основи і сторонніх включень