13) Порівняльна характеристика західного та східного підходів до управління якістю

Вивчення закордонного досвіду управління якістю слід побудувати, орієнтуючись на вивчення специфічних особливостей у підходах до управління якістю та на їх зіставлення на прикладі регіонів світу: США, Японії та Західної Європи.

У процесі порівняння різних підходів до управління якістю слід усвідомити, що принципові відмінності між захід ним та східним підходами до управління якістю торкаються різних аспектів.

Порівняльна характеристика підходів до управління якістю

Західний підхід	Східний підхід
1. Якість засновано на прагненні до постійного зниження рівня витрат	1. Якість засновано на низькому рівні дефектів
2. Головна мета — прибуток	2. Головна мета — якість
3. Якість — умова його отримання	3. Прибуток — наслідок високої якості
4. Отримання згоди постачальника на виконання вимог до якості з боку споживача	4. Отримання згоди на вимоги споживачів до якості
5. Загальні ідеї у сфері якості	5. Сувора політика якості до всіх процесів

Зближення рівнів якості, досягнутих різними країнами світу, стало наслідком багатьох причин. Однією з головних є творчий обмін передовим досвідом роботи з поліпшення якості, інтеграції всіх підходів і методів, які людство засвоїло на еволюційному шляху розвитку теорії та практики досягнення високої якості.

40) Обєкти та види стандартизації Об'єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги (далі - продукція), зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність.Метою стандартизації в Україні є забезпечення безпеки для життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля, створення умов для раціонального використання всіх видів національних ресурсів та відповідності об'єктів стандартизації своєму призначенню, сприяння усуненню технічних бар'єрів у торгівлі. Залежно від об'єкта стандартизації, складу, змісту, сфери діяльності та призначення вони поділяються на такі види:

• державні стандарти України - ДСТУ;

• галузеві стандарти України - ГСТУ;

• стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України - СТТУ;

• технічні умови України - ТУУ;

• стандарти підприємств - СТП;

• кодекси усталеної практики.

Державні стандарти України (ДСТУ) - це нормативні документи, які діють на території України і використовуються усіма підприємствами незалежно від форми власності та підпорядкування, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності, міністерствами (відомствами), органами державної виконавчої влади, на діяльність яких поширюється дія стандартів. ДСТУ для будь-якої держави світу є національним стандартом України, який затверджується Держспоживстандартом України.

Галузеві стандарти України (ГСТУ) розробляють на продукцію, послуги в разі відсутності ДСТУ, або за потребою встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів. Вимоги ГСТУ не повинні суперечити обов'язковим вимогам ДСТУ. ГСТУ є обов'язковими для всіх підприємств і організацій даної галузі, а також для підприємств і організацій інших галузей (замовників), які використовують чи застосовують продукцію цієї галузі.

Стандарти науково-технічних та інженерних товариств (спілок) України (СТТУ) розробляють за потребою розповсюдження та впровадження систематизованих, узагальнених результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних у певних галузях знань та сферах професійних інтересів. Вимоги СТТУ не повинні суперечити обов'язковим вимогам ДСТУ та ГСТУ.

Технічні умови (ТУ) - нормативний документ, який розробляють для встановлення вимог, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виробником) і споживачем (замовником) продукції, для якої відсутні державні чи галузеві стандарти (або за потребою конкретизації вимог зазначених документів). ТУ затверджують на продукцію, що перебуває на стадії освоєння і виробляється невеликими партіями. ТУ розробляються на один чи кілька конкретних виробів, матеріалів, речовин, послугу чи групу послуг. Стандарти підприємств (СТП) розробляються на продукцію (процес, роботу, послугу), яку виробляють і застосовують (надають) лише на конкретному підприємстві. СТП не повинні суперечити обов'язковим вимогам ДСТУ та ГСТУ. Об'єктами СТП є складові продукції, технологічне оснащення та інструмент; технологічні процеси; послуги, які надають на певному підприємстві; процеси організації та управління виробництвом. СТП - основний організаційно-методичний документ у діючих на підприємствах системах управління якістю продукції.

Кодекси усталеної практики розробляють на устаткування, конструкції, технічні системи, які різняться конструктивним виконанням. В кодексах усталеної практики зазначають правила та методи розв'язування завдань щодо координації робіт зі стандартизації та метрології, а також реалізації певних вимог технічних регламентів чи стандартів.

45) Особливості міжнародної та європейської стандартизації До цілей європейської стандартизації відносяться:узгодженість національних стандартів у країнах-учасницях ЄС; єдине прийняття країнами-учасницями ЄС міжнародних стандартів;розробка єдиних європейських стандартів в областях, де не прийняті міжнародні стандарти. Питання стандартизації в рамках ЄС вирішуються рівноправними європейськими організаціями зі стандартизації, які відрізняються галузями діяльності: CEN (Comite europeen de normalisation) - Європейський комітет з стандартизації; CENELEC (Comite europeen de normalisation en electro-technique) - Європейський комітет з стандартизації в електротехніці. Робота по стандартизації в CEN багато в чому грунтується на результатах, досягнутих в ISO, або доповнює їх. Крім європейських стандартів, CEN також розглядає і приймає документи з гармонізації і попередні стандарти. Документи з гармонізації є найбільш простою формою усунення технічних бар'єрів у торгівлі між цими країнами. Вони відрізняються від європейських стандартів тим, що відображають суть адміністративних і правових норм, які можуть заважати розвитку торговельних відносин. Ці документи розрізняються також процедурою їх прийняття членами CEN. Головне їх призначення - забезпечення однаковості застосування міжнародних стандартів (ISO) в країнах ЄС. Попередні стандарти розробляються у випадках, коли рівень інновацій високий, швидко змінюються технології, можливо швидку зміну показників і вимог, а також коли необхідний тривалий період для узгодження та прийняття стандартів. Такі стандарти мають обмежений термін дії - до трьох років. Найбільш високі рівні стандартизації - міжнародний і європейський. Вони спрямовані на вирішення глобальних завдань: усунення технічних бар'єрів в торгівлі; полегшення взаємного обміну передовими технологіями; міждержавне економічне співробітництво. У той же час завдання європейської стандартизації сфокусовані на досягнення конкретних цілей, пов'язаних з об'єднанням Європи.

27) Аналіз підходів до обліку й витрат на якість у межах організаціїКерівні вказівки з економічних аспектів діяльності в сфері якості наведені в стандарті ISO 9004. Вказівки стандарту торкаються підходів до збору, надання і аналізу фінансових даних щодо діяльності в сфері якості. Вибір підходу до управління економікою якості залежить від поставлених задач в сфері якості і особливостей системи фінансової звітності. Стандартом ISO 9004 рекомендуються три підходи:• управління витратами на якість (в стандарті –– підхід з погляду витрат на якість);• управління вартістю низької якості (в стандарті –– підхід з погляду збитків унаслідок незадовільної якості);• управління витратами на процеси (в стандарті –– підхід з погляду витрат на процеси).Ці три підходи, як вказано стандарті ISO 9004, можуть бути використані не тільки в чистому вигляді, але і в різних поєднаннях. Не виключено вживання інших підходів або можливих комбінацій. В кожному з трьох підходів розглядаються дві основні фінансові групи: витрати на управління якістю і збитки через низьку якість. Розглянемо особливості кожного з підходів.

Управління витратами на якість

Підхід полягає в калькуляції витрат на поліпшення і контроль якості і збитків через допущені дефекти, відмови, переробки. Перераховані збитки відносяться до категорії витрат на дефекти. В результаті збільшення витрат на поліпшення і контроль якості зменшуються витрати на виправлення дефектів, і навпаки. При управлінні витратами на якість визначається економічний ефект передбачуваних витрат на якість, як зменшення загальних витрат за рахунок зменшення збитків, заподіяних дефектами

Управління вартістю низької якості

Управління вартістю низької якості здійснюється за схемою "від зворотного" в порівнянні з управлінням витратами на якість. Цикл управління вартістю низької якості: калькуляція вартості низької якості à встановлення причин невідповідностей, що виникли à класифікація причин невідповідностей за величиною заподіяного збитку à встановлення пріоритетів серед причин невідповідностей à усунення причин невідповідностей згідно встановленої черговості à подальша калькуляція вартості низької якості.

Підхід, заснований на визначенні збитків в результаті незадовільної якості, найбільш ефективний у вже побудованій і функціонуючій системі якості. За допомогою підходу можна виявити неефективні види діяльності і визначити заходи щодо внутрішнього удосконалення системи.

Управління витратами на процеси

Діяльність будь-якої організації може бути змодельована з погляду сукупності зовнішніх і внутрішніх процесів організації. В такій моделі управління організацією може бути розглянуте як управління процесами в організації. Прикладами процесів є технологічні, управління, підготовки персоналу, процеси інформаційного забезпечення і ін.

Підхід ефективний у функціонуючій системі якості при реалізації системи TQM (в циклі "пошук процесів, які могли б бути поліпшені планове удосконалення процесів, самооцінка"). Така форма фінансової звітності застосовується при реалізації програми постійного поліпшення якості і допомагає управляти програмами капіталовкладень в поліпшення і забезпечення якості.

57) Призначення системи державної сертифікації УКРСЕПРОУ Україні діє Українська державна система сертифікації продукції - Система сертифікації УКРСЕПРО.Сертифікація в Системі передбачає підтвердження третьою стороною показників, характеристик і властивостей продукції, процесів і послуг на підставі випробувань, атестації виробництва та сертифікації систем якості. Право на проведення робіт із сертифікації продукції, послуг надається виключно лабораторіям (центрам) будь-якої форми власності та аудиторам, що акредитовані в Системі та занесені до її Реєстру.Спільне керівництво Системою сертифікації УКРСЕПРО здійснюється Національним органом України по сертифікації - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності.Система сертифікації УКРСЕПРО призначена для проведення обов'язкової сертифікації продукції, проте, правила Системи можуть застосовуватися для проведення добровільної сертифікації.Обов'язкова сертифікація проводиться на відповідність вимог нормативних документів, встановлених законодавчими актами України або нормативними документами, включеними в затверджений Перелік продукції, належній обов'язковій сертифікації в Україні.Добровільна сертифікація в Системі сертифікації УКРСЕПРО проводиться в порядку, встановленому договором між заявником (виготівником або постачальником) і органом сертифікації.Сертифікація продукції, що імпортується, і продукції вітчизняного виробництва проводиться по одних і тих же процедурах.Право проведення робіт по обов'язковій сертифікації продукції надається органам по сертифікації, випробувальним лабораторіям (центрам) і аудиторам, які включені в Реєстр Системи сертифікації УКРСЕПРО.Роботи по сертифікації в Системі сертифікації УКРСЕПРО проводяться відповідно до порядку (правилами) проведення сертифікації продукції, затвердженого національного органу по сертифікації. Основні вимоги до порядку проведення сертифікації продукції встановлені в ДСТУ 3413. На сертифіковану продукцію видається сертифікат відповідності і за угодою між заявником і органом сертифікації може наноситися знак відповідності. Технічні вимоги до знаку відповідності і порядку його застосування встановлені ДСТУ 2296.Визнання результатів робіт за оцінкою відповідності, проведених органами по сертифікації і випробувальними лабораторіями інших держав здійснюється на основі багатобічних і двосторонніх угод про взаємну визнанні результатів сертифікації. Свідоцтвом визнання зарубіжних сертифікатів є свідоцтва про визнання або сертифікати відповідності, видані в Системі УКРСЕПРО. Процедура визнання результатів сертифікації продукції, що імпортується, встановлена ДСТУ 3417.Система передбачає конфіденційність інформації про результати робіт по сертифікації.