Температура тіла

Постійна температура людського тіла підтримується за допомогою утворень, які розташовані в гіпоталамусі. їх називають центром терморегуляції. Цей центр керує біохімічними процесами що забезпечують терморегуляцію, і регулює тепловіддачу. Остання залежить від величини шкірного кровообігу від випаровування води з поверхні шкіри і легень. М'язи скорочуючись, також забезпечують тепло утворення.

Температура, що її вимірюють у прямій кишці «ректально»,найточніше відображають температуру внутрішнього середовища організму. Вона на 0,3 -0,5 С вища ,ніж температура яку вимірюють у паховій або пахвинній ділянці. Ректальна температура тіла дитини відразу після народження перебуває в межах 37, 7 - 38,2С. вона дещо ви що, ніж у матері і свідчить про здатність плода до самостійної тепло продукції. Протягом 2-3 год ця температура через підвищену тепловідачю знижується на 2 - 2,5 С,

досягаючи протягом доби 37 С. надалі вона залишається на кілька дистих градусів вище, ніж температура у дорослих, поступово наближається до неї.

У немовлят регуляція тепловіддачі шляхом зміни шкірного кровообігу і потовиділення дуже не досконала, майже відсутня здатність підвищувати теплотворення внаслідок збільшення м'язової роботи відносно велика

поверхня тіла збільшує тепловідачю. Тому немовля перебуває у

несприятливих умова є що до підтримання постійної температури тіла. Дуже

не вдосконаленої є тремо регуляція у новонароджених, особливо, недоношених дітей, які часто не справляється з коливанням температури

навколишнього середовища, через що вони переохолоджуються або

перегріваються важливо підтримати необхідну температуру в приміщені, де є

новонароджена дитина. Якщо вона не здатна підтримувати нормальну

температуру тіла, її слід помістити в куваез або в інкубатор, - апарат, який

створює в камері певну температуру і вологість повітря. Для немовлят поза

періодом ново народженості характерні менші коливання температури тіла

потягом доби, ніж у дорослих. З віком підвищується здатність дитини

підтримувати температуру свого тіла в нормальних межах (36, - 3,7 С) не

залежно від зміни температури в навколишнього середовища. Не

доскональність терморегуляції у дітей раннього віку не рідко проявляється

також як гіпертермічниї синдром - підвищення температури тіла понад 39,5

С підчас інфекційно запальних захворювань.

Кісткова система

Кістки дитини, порівняно з дорослими, місять більше води і менше мінеральних речовин, м'якші, еластичніші і менш ламкі. Маленькі діти часто переносять значні травми без переломів кісток.

Пропорції дитячого черепа відрізняються від пропорції черепа дорослої людини. У дітей значно переважає мозкова частина. На голові новонародженого розрізняють такі шви:

• Лобний шов (між лобними кістками)

• Вінцевий (між обома лобними і обома тім'яними)

• Стрілкуватий або сагітальний (між тім'яними)

• Лямбдовидний (між обома тім'яними і потиличними кістками)

• Тім'янососковий (між висковою і тім'яною кістками ) Мають місце 4 тім'ячка

Шви черепа остаточно закриваються після 4 років Заднє тім'ячко закривається протягом першого тижня, іноді закриття триває протягом 3 місяців

Стріта закрита переднього тім'ячка у здорових дітей становить 8-18 місяців

Показником правильності розвитку і формування кісткової системи є процес прорізування зубів, що відбувається в 2 етапа: поява молочних зубів і заміна їх постійними. Молочних зубів - 20, постійних - 32

- Перші молочні зуби (медіальні різці) починають прорізуватись у 6-8

місяців, прте у здорових дітей може бути відхилення (4-9 місяців)

- Латеральні різці прорізуються, як правило, у 9-12 місяців •/

- Перші корінні зуби - у 12-15 місяців S

- Ікла-17-20 місяців S

-Другі корінні - у 21-24 місяці

Таким чином, прорізування молочних зубів закінчується у 2-2,5 років Для молочних зубів порядок прорізування схематично можна зобразити за такою

формулою:

7	5	6	3	2	2	3	6	5	7
7	5	6	4	1	1	4	6	5	7

У 5-8 років прорізуються перші постійні зуби - великі корінні (моляри), а з 7-8 років (інколи 6-7 років) починається заміна молочних зубів постійними, яка відбувається в тому самому порядку, що й прорізування

М'язова система

М'язові волокна у дітей товщі, ніж у дорослих. У новонароджених м'язова маса становить 24% маси тіла, тоді як у дорослих близько 42%. М'язи ростуть інтенсивніше за інші органи. Ріст м'язової маси відбувається майже повність внаслідок потовщення, а не збільшення кількості м'язових волокон, до того ж найбільш інтенсивно в період статевого дозрівання.

У новонароджених дітей спостерігається фізіологічне підвищення м'язового тонусу згиначів, яке утримується до 3 місяців на верхніх кінцівках і до 3-4 місяців на нижніх

АФО органів дихання

До верхніх відділів органів дихання належить: ніс, порожнина носа з навколо носовими пазухами, носова частина глотки, гортань

До нижніх - трахея, бронхи, легені

Зовнішній ніс: відносно невеликий, з вузькими носовими ходами. У новонароджених і дітей перших місяців життя носового ходу немає, він формується тільки до 4 років.

Слизова оболонка порожнини носа вкрита миготливим епітелієм, ніжна, багата на кровоносні судини. Навіть невелика гіперемія спричинює у маленької дитини звужування носових ходів, утруднюючи носове дихання і ссання грудей.

Приносові пазухи (решітчаста і верхньощелепна) у немовлят розвинені слабко, а лобової і клиновидної немає.

Глотка: у дитини раннього віку відносно вузька і мала. Слухова труба, яка з'єднує носову частину з барабанною порожниною, коротка і широка, має більш горизонтальний напрям, ніж у дорослого, що сприяє інфекції з носової частини глотки до порожнини середнього вуха.

У глотці є глоткове лімфатичне кільце, яке у новонародженого виражене слабко.

Гортаньб у дітей раннього віку має лійкоподібну форму і відносно довша, ніж у дітей старшого віку. Просвіт її вузький, хрящі піддатливі, слизова оболонка ніжна, багата на кровоносні судини. Голосова щілина вузька і коротка, через що звуження її (стеноз) спостерігається навіть при незначному запаленні слизової оболонки гортані.

Трахея: протягом перших місяців життя має лійкоподібну форму, вузький просвіт. Хрящі її м'які і піддатливі. Трахея фіксована слабко, слизова оболонка ніжна, багата на кровоносні судини. Вона має невелику кількість слизових залоз, що пояснює її сухість. Це сприяє розвитку в ній запальних процесів і виникненню стенозу.

Бронхи: вузькі, хрящі її м'які. М'язові та еластичні волокна розвинені слабко, слизова оболонка багата на судини, суха. Правий бронх займає майже вертикальне положення, є ніби продовженням трахеї. Лівий відходить під кутом 45°.

Легені: їх закладання починається з 4-го тижня ембріонального розвитку у вигляді стінки кишки з поступовим поділом її на дві частини і появою зачатків бронхів. Три частки правої легені і дві частки лівої з'являються на 2-му місяці внутрішньоутробного розвитку. Основною структурною одиницею у дитини є ацинус.

Кровоносні і лімфатичні судини, капіляри, нервові сплетіння знаходяться в проміжній тканині яка щільно прилягає безпосередньо до альвеол. В утробному і ранньому віці в ній переважає пухка сполучна тканина, еластичний каркас розвинений слабко. Цим можна пояснити схильність дітей раннього віку до ателектазів (спадання альвеол), особливо в задньонижніх відділах легень, які погано вентилюються. Легені мають часткову та сегментарну будову. В правій легені є 10 бронхолегеневих сегментів, у лівій - 9. Між частками легень є щілини, які виділяють частки сегментів легені. В правій легені - 2 щілини, в лівій - 1.

Корінь легені: - це великі бронхи і судини, багато лімфатичних вузлів, які зв'язані з іншими лімфатичними вузлами легені і легко збільшуються при запальних процесах