Нормативні акти та спеціальна література

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року. //Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-44. - Ст. 356.

Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року. //Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 3-4. - ст. 27.

Про власність. Закон України від 7 лютого 1991 року. //Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 20. - Ст. 249.

Про господарські товариства. Закон України від 19 вересня 1991 року. //Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 49. - Ст. 682.

Про форми власності на землю. Закон України від 30 січня 1992 року. //Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 18. - Ст. 225 (втратив чинність).

Земельний кодекс України в редакції від 13 березня 1992 року. //Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 25. - Ст. 354.

Про сільськогосподарську кооперацію. Закон України від 17 липня 1997 року. //Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 39. - Ст. 261.

Про місцеве самоврядування в Україні. Закон України від 21 травня 1997 року. //Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 24. - Ст. 170.

Постанова Кабінету Міністрів України № 1060 від 5 вересня 1996 року.

ГОСТ 17.5.1.05-80. Охрана природы. Термины и определения. М., 1980.

Маркс К. К критике политической экономии. М., 1978.

Андрейцев В.И. Земельная реформа: Приватизация. Экология. Право. К., 1997.

Бринчук М.М. Экологическое право. М., 1998.

Каракаш И.И. Народное достояние или право собственности на природные ресурсы. Материалы «круглого стола». //Юридический вестник, 1999, № 1.

Каракаш И.И. Право собственности на землю и право землепользования в Украине. Научно-практическое издание. – К.: «Истина», 2004.

Разметаев С.В. Право собственности на природные ресурсы в Украине. Харьков, 1995.

Чубуков Г.В., Погребной А.А. Земельная недвижимость: сделки, правовое регулирование. Учебное пособие. М., 1997.

Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях. Харьков, 1998.

1 Слід зазначити, що у відносинах власності на землю категорія привласнення не зовсім адекватно відображає їх зміст. Воно є зручним для майнових відносин власності тому, що можна привласнювати предмети, речі, результати труда і т. д. Привласнювати можна також те, що від’ємне від землі, але саму землю привласнювати (присвоювати) неможливо. ЇЇ можна освоювати, відвойовувати, захоплювати, і на цій основі привласнювати її природні багатства, використовувати корисні ресурси тощо. Однак, приймаючи до уваги широке визначення власності як привласнення, відносини власності на землю також прийнято розглядати через категорію привласнення (присвоєння).

1 Див.: Маркс К. К критике политической экономии. М., 1978, с. 198.

1 Див.: Про власність. Закон України від 7 лютого 1991 року. //Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 20. - Ст. 249.

2 Див.: Бринчук М.М. Экологическое право. М., 1998, с. 164-169.

3 Див.: Каракаш И.И. Народное достояние или право собственности на природные ресурсы. Материалы «круглого стола». //Юридический вестник, 1999, № 1, с. 84- 85.

1 Див.: Разметаев С.В. Право собственности на природные ресурсы в Украине. Харьков, 1995, с. 4.

1 Див.: Чубуков Г.В., Погребной А.А. Земельная недвижимость: сделки, правовое регулирование. Учебное пособие. М., 1997, с. 11.

1 Див.: ГОСТ 17.5.1.05-80. Охрана природы. Термины и определения. М., 1980, с. 7.

1 Див.: Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях. Харьков, 1998, с. 9-25.

1 Див.: Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 18. - Ст. 225.

2 Див.: Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 25. - Ст. 354.

1 Див.: Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 49. - Ст. 682.

2 Див.: Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 39. - Ст. 261.

1 Див.: Про поетапну передачу у комунальну власність об’єктів соціальної інфраструктури, житлового фонду сільськогосподарських, перероблюючи та обслуговуючих підприємств, установ і організацій агропромислового комплексу заснованих на колективній та інших формах недержавної власності. Постанова Кабінету Міністрів України № 1060 від 5 вересня 1996 року.

2 Слід мати на увазі, що комунальна земельна власність не є тотожною колективній форми власності на землю, яка передбачалася ст.. 5 попереднього Земельного кодексу. Тому комунальна власність на землю не замінила собою колективну земельну власність.

1 Див.: Про місцеве самоврядування в Україні. Закон України від 21 травня 1997 року. //Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 24. - Ст. 170.

1 Див.: Андрейцев В.И. Земельная реформа: Приватизация. Экология. Право. К., 1997. С. 54-55.

1 Згідно ст. 4 попереднього Земельного кодексу, органи представницької державної влади - Верховна Рада України, Верховна Рада Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні та сільські ради, визнавалися суб’єктами права державної власності на відповідні землі та могли делегувати свої повноваження органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

1 На здіснення правомочностей власності відносно земельних та інших природних ресурсів районними та обласними радами вказує і Закон «Про місцеве самоврядування в Україні». Так, за ст. 43 цього Закону, виключно на пленарних засіданнях районними та обласними радами вирішуються питання: про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об’єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад та перебувають в управлінні районних і обласних рад, а також придбання таких об’єктів у встановленому законом порядку; про регулювання земельних відносин; про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів відповідно районного та обласного значення, а також про скасування такого дозволу; про організацію територій і об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; про внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об’єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність; про надання згоди на передачу об’єктів з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ і міст та прийняття рішень про передачу об’єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст, що перебувають в управлінні районних і обласних рад, у державну власність тощо.