3. Політична еліта і лідерство в Україні.

Виникнення і глибоке обґрунтування елітарних теорій в Україні пов'язане з іменами Дмитра Данцова і Вячеслава Липинського, які ви­знаючи необхідність політичної еліти для України, створили власні під­ходи до її розуміння, виходячи з ідеї побудови української держави.

Д.Донцов у своїй теорії еліт розрізняє «ініціативну меншість» (еліту) і «пасивного чинника нації» (народ), еліта формує певну ідею, робить її доступною для мас, мобілізує їх на її реалізацію. Донцов, як і Ніцша, вважав, що лише "сильна людина" може здійснити державотвор­чу і національну ідею. Критерієм оцінки провідної верстви повинна бу­ти, на його думку, націотворча діяльність, для досягнення національної державності можливі будь-які засоби і дії політичної еліти.

В.Липинський передумовою провідної ролі національної аристок­ратії вважав прагнення останньої до влади, готовності боротися за неї, що можливо у суспільстві за наявності «сильної, організованої і високо-вартної інтелігенції». Державу, на його думку, можна побудувати лише «розумним і витривалим хотінням та зусиллям меншості. Але меншості не такої, яка править іменем народної більшості і не несе за свої діла ніякої відповідальності» , а такої, що є авторитетом серед народу і по­винна об'єднувати найкращих і найактивніших членів усіх класів, твори­ти матеріальні та духовні цінності, які є власністю всього суспільства. Причини поразок українських національно-визвольних змагань Д.Донцов і В.Липинський пояснювали саме відсутністю української національної політичної еліти.

Осмислення елітарності українського суспільства займає важливе місце в сучасній вітчизняній політичній науці. Комуністичний режим знищив не тільки національні прошарки, але і соціальний грунт для від­творення національної еліти, здатної по сучасному мислити і діяти. Роль еліти в тоталітарному суспільстві виконувала номенклатура, риси якої значною мірою не відповідали сучасній елітарній моделі. Політична елі­та в Україні на початку державного відродження складалася в основно­му з колишньої номенклатури і за змістом діяльності була ідеологічною, проповідуючи необхідність реформ не займалась їх втіленням. На думку українського політолога В.Полохала, в сучасній Україні, за умов первіс­ного нагромадження капіталу вузьким колом осіб, часто пов'язаних з старою номенклатурою, образ влади у суспільній свідомості поєднуєть­ся не з словом "еліта", а зі словом "мафія". Отже, в Україні можна гово­рити не про еліту, а про так звану "псевдо еліту"- явище притаманне то­талітарним і неотолітарним політичним системам, їй притаманні воля до панування, незначною мірою підкріплена піклуванням про інтереси сус­пільства, майбутнє України. Що стосується контр еліти, то для неї харак­терні невиразність інтересів і слабкість політичної волі . Найбільш кон­структивна її частина прагне протиставити себе панівній еліті, зосере­джуючи свою роботу на створенні нових громадсько-політичних об'єд­нань, незалежних політичних інституцій. .

Теоретичного дослідження феномену політичного лідерства в пе­ріод тоталітаризму в Україні не існувало. Проголошення незалежності, сучасні процеси державотворення, вимагають всебічного вивчення фе­номену політичного лідерства, і тому політичне лідерство опинилось в центрі уваги політичної науки. Становлення інституту політичного лі­дерства в Україні має специфічний характер, перехід від тоталітарної моделі політичної влади відбувається водночас з національним відро­дженням, суперечливими процесами національного державотворення. Важливими чинниками цього процесу є поліетнічна структура населен­ня, регіональні відмінності в політичних орієнтаціях, соціальні пробле­ми, відсутність політичної структуризованості суспільства. Ці умові ви­сувають потребу загальнонаціонального лідера, яким об'єктивно може бути президент — глава держави, який опирається на кваліфіковану ко­манду однодумців, сучасну політичну партію. Демократизація і децент­ралізація політичних сил в Україні розширила поняття лідерства. До політичних лідерів відносять не тільки тих хто займає офіційні керівні посади в державі, але і популярних та впливових учасників політичного життя, лідерів впливових партій, регіональних політичних керівників, яким притаманне новаторство, незалежна позиція.

Загалом процес формування національної еліти і лідерства сучас­ного демократичного типу в Україні тільки розпочинається, так як фор­мування національної еліти і лідерства можливе лише за умов існування незалежної держави.