2. Алгоритм визначення ри-зиків, пов’язаних з недос-татньою компетенцією облікового персоналу

3. Алгоритм визначення ризиків, пов’язаних з недоліками в плануванні та організації обліку й звітності

4. Алгоритм визначення ризиків, пов’язаних з недоотриманням доходів у зв’язку з:

6. Алгоритм визначення ризиків, пов’язаних з порушенням платіжної дисципліни, що не призвели до втрат

5. Алгоритм визначення ризи-ків зростання витрат (втрат)

5.а) нецільове використання коштів;

5. б) незаконне списання майна

9. Алгоритм визначення ри-зиків, пов’язаних з прийняттям рішень щодо розвитку (згортання) діяльності

10. Ризики, пов’язані з недо-стачею фінансового забез-печення, або його затримкою

11. Алгоритм виявлення інших видів ризиків

5. в) списання дебіторської заборгованості

12. Результуюча перевірка всіх ризиків

1. Керуючий алгоритм системи врахування бальної емпіричної оцінки ризиків

4. А) укладання економічно не вигідних угод (догорів)

4. Б) необґрун-тованими (заниженими) цінами на послуги

4. В) необґру-нтованою безоплатною передачею майна (ресурсів) в оренду

4. Г) іншими необґрунто-ваними рішеннями щодо використання ресурсів

5. г) придбання цінностей за завищеними цінами

5. д) покриття необґрунтованих витрат на майно, передане в оренду

5. ж) неправильне нарахування (заниження) вартості оренди

5. з) псування майна та активів, втрата цінних паперів

Рис. 3. Рекомендована структурна організація системи врахування бальної емпіричної оцінки ризиків

Перший програмний модуль (1) виконує функції управління процесом внутрішнього аудиту та координації усіх компонентних модулів (2-12). Алгоритм обчислень показників (коефіцієнтів) ризику обирається після встановлення їх переліку.

Програмний модуль для цього повинен мати відповідний довідник з максимальним переліком можливих ризиків. Цей довідник доцільно формувати не лише з урахуванням існуючих ризиків, а й передбачати в ньому ймовірні ризики, пов’язані, зокрема, зі зміною внутрішнього та зовнішнього середовища (інфляцією, рівнем стабільності суспільства, його глобалізацією тощо).

Тема 4. Аналіз фінансової звітності

1. Джерела аналізу установ державного сектору.

2. Аналіз ресурсів суб’єктів державного сектору:

а) аналіз матеріальних ресурсів;

б) аналіз фінансових ресурсів;

в) аналіз трудових ресурсів.

3. Аналіз фінансової звітності.

Основними завданнями державного аудитора під час здійснення аудиту фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання є такі.

1. Оцінювання рівня управління фінансово-господарською діяльністю суб'єкта господарювання, яка полягає в забезпеченні:

- дотримання вимог законодавства, актів і рішень органів управління суб'єкта господарювання;

- достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності;

- збереження активів;

- досягнення певної мети і завдань або набуття кращого досвіду діяльності інших суб'єктів господарювання з виконання показників економічності, продуктивності і результативності.

2. Виявлення факторів ризику, а також джерел і резервів для підвищення ефективності управління фінансово-господарською діяльністю об'єкта аудиту.

3. Підготовка обґрунтованих пропозицій для підвищення ефективності управління фінансово-господарською діяльністю об'єкта аудиту, усунення наявних порушень, проблем і недоліків та запобігання їм у подальшому.

Джерелами інформації аудиту фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання є:

- нормативно-правові акти, засновницькі та інші документи суб'єкта господарювання;

- розпорядчі документи органу управління суб'єкта господарювання;

- фінансова і статистична звітність суб'єкта господарювання;

- матеріали попередніх контрольних заходів;

- фінансові та бізнес-плани;

- бухгалтерські (первинні і зведені) документи;

- договори та інші документи суб'єкта господарювання.

Важливо наголосити, що поряд з державним аудитом фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання державного сектору економіки, здійснюється державний аудит окремих господарських операцій (далі - операційний аудит) таких суб'єктів. Перелік суб'єктів господарювання, щодо яких проводиться операційний аудит, а також порядок проведення зазначеного аудиту регламентовано "Порядком проведення органами Державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту окремих господарських операцій", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 506 (зі змінами).

Основною метою операційного аудиту є сприяння забезпеченню суб'єктами господарювання законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів та/або майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку, складання достовірної фінансової звітності.

Операційний аудит здійснюється шляхом виконання таких завдань:

1) проведення моніторингу окремих господарських операцій, які здійснені суб'єктами господарювання або заплановані до здійснення;

2) розроблення програми, яка затверджується керівником органу служби, та подається для ознайомлення керівникові суб'єкта господарювання;

3) перевірка здійснення ризикових операцій щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів та/або майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності;

4) підготовка для подання керівникові суб'єкта господарювання, органу управління та, у разі потреби, Фонду державного майна пропозицій щодо ефективного використання державних чи комунальних коштів та/або майна, усунення недоліків і порушень, виявлених за результатами моніторингу господарських операцій та/або перевірки;

5) оцінка стану усунення керівником суб'єкта господарювання недоліків і порушень, виявлених за результатами моніторингу господарських операцій та/або перевірки;

6) аналіз річної фінансової звітності суб'єкта господарювання; оцінка врахування пропозицій, внесених керівникові суб'єкта господарювання протягом звітного року за результатами моніторингу господарських операцій та/або перевірки;

7) розроблення проекту аудиторського звіту із зазначенням висновків і пропозицій.

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0332-06

http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2431

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку економіки прийняття ефективних управлінських рішень на підприємстві неможливе без всебічного дослідження умов і процесів його господарювання, яке забезпечується якісним, системним, комплексним аналізом усіх показників фінансово-господарської діяльності підприємства.

Метою фінансового аналізу господарської діяльності є прогнозування подальшого розвитку підприємства, вироблення рекомендацій для прийняття управлінських рішень, підвищення конкурентоспроможності, отримання максимального прибутку тощо. Актуальність завдань, що пов’язані з прогнозуванням фінансового стану державних підприємств, посилюються нестабільністю фінансового середовища України. Назріла необхідність у систематизації методичних підходів до проведення фінансового аналізу в умовах непередбачуваності та підвищення ризиків ведення фінансової діяльності.

Методологічним підходам до аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств присвячено праці  І.Балабанова [1], І.Бланка [2], А. Даниленка, В.Івахненка [3], В. Родіонової, Р. Сайфуліна, Г. Савицької, М. Чумаченка, А. Шеремета [4] та ін. Необхідно зазначити, що питання систематизації та вибору методів обрахунку показників фінансового стану підприємства, визначення доцільності використання існуючих у світовій практиці методик аналізу для вітчизняних підприємств, ідентифікації факторів впливу на показники фінансово-господарської діяльності і необхідності уніфікації стандартних підходів до аналізу потребують подальших досліджень. У більшості аналітиків не має бачення комплексного аналізу фінансового стану підприємств. Тому існує потреба в уніфікації методик аналізу форм фінансової звітності, що дозволить підвищити інформаційне-аналітичне забезпечення фінансово-господарської діяльності підприємств.

Метою дослідження є визначення методичних підходів до аналізу фінансово-господарської діяльності державних підприємств та їх оцінка.

Виклад основного матеріалу. Результативність фінансового аналізу та прийняття управлінських рішень залежить від якості інформації, організації фінансового та інформаційного менеджменту на підприємстві. Фінансовий аналіз  –  це процес, що базується на вивченні показників про фінансовий стан підприємства і результати його діяльності в минулому з метою оцінки умов і результатів діяльності у майбутньому.

Важливе значення для отримання достовірних результатів належить фінансовій інформації. Основними вимогами до інформації, яка використовується у фінансовому аналізі, є значимість, повнота, актуальність,  зрозумілість. Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту. Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, є відкритою, а планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, система їх оцінки та регулювання фінансової діяльності є закритою. Показники, що сформовані з внутрішніх джерел інформації, поділяються на дві основні групи: показники фінансового обліку та управлінського обліку підприємства.

Розрізняють зовнішній та внутрішній фінансовий аналіз. Внутрішній фінансовий аналіз, який здійснюють менеджери підприємства, ґрунтується як на фінансовій звітності, що оприлюднюється, так і на первинній бухгалтерській документації, яка дає можливість отримати досить точні оцінки фінансового стану підприємства. Такий аналіз має комплексний характер, орієнтований на прийняття управлінських рішень, а результати його, як правило, мають конфіденційний характер.

Зовнішній фінансовий аналіз здійснюють за потреби визначення надійності партнера з бізнесу, ринкових позицій конкурентів, стійкості банків, за посередництвом яких здійснюються фінансові операції тощо. Такий фінансовий аналіз ґрунтується, зазвичай, на даних фінансової звітності, які наведено у річних фінансових звітах, інформації рейтингових агентств, інших джерел. Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є орієнтація його лише на зовнішню звітність підприємства і, як наслідок, − обмеженість завдань аналізу, наявність типових методик розрахунків і максимальна відкритість результатів аналізу.

Сьогодні особливого значення набуває аналіз показників фінансово-господарської діяльності підприємств. Його здійснюють за різними методиками, що ускладнює його проведення та співставлення результатів.

До основних документів, які регулюють проведення фінансового аналізу державних підприємств, належать:

- Методичні рекомендації Міністерства економіки України щодо оцінки ефективності управління державним майном.

- Методичні рекомендації щодо перевірки стану та ефективності виконання суб’єктами управління функцій з управління об’єктами державної власності;

- Критерії оцінки ефективності управління корпоративними правами держави, визначені Фондом державного майна України (наказ від 24.06.2004 № 1241).

- Методичні рекомендації застосування критеріїв визначення ефективності управління об’єктами державної власності, затверджені Міністерством економіки України (наказ від 20.09.2007 № 314).

- Методика аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 14.02.2006 № 170.

У наведених нормативно-правових актах розрізняють кілька видів аналізу діяльності підприємств державного сектору економіки, а саме: аналіз результатів фінансово-господарської діяльності, аналіз за критеріями оцінки ефективності управління об’єктами державної власності, аналіз ефективності здійснення управлінських функцій суб’єктами управління (проводиться на підставі критеріїв, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2007 № 832).

Проаналізуємо більш детально методику визначення ефективності управління об’єктами державної власності. Згідно з рекомендаціями Міністерства економічного розвитку та торгівлі (МЕРТ) України щодо застосування критеріїв визначення ефективності управління об’єктами державної власності, затверджених наказом «Про затвердження Методичних рекомендацій застосування критеріїв визначення ефективності управління об’єктами державної власності» від 15.03.2013 № 253, контроль за виконанням функцій з управління об’єктами державної власності здійснюється шляхом проведення єдиного моніторингу ефективності управління об’єктами державної власності щодо: оцінки ефективності управління; показників фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання; стану виконання суб’єктами господарювання фінансових планів та їх платоспроможності; додержання законності щодо використання та збереження державного майна;виконання суб’єктами управління обов’язків відповідно до законодавства.

Цим наказом визначено групи показників, які застосовуються для оцінки результатів фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання: соціально-економічні показники; показники фінансово-господарської діяльності та виконання фінансових планів; показники стану активів, зносу основних засобів; коефіцієнти фінансової стійкості, покриття, платоспроможності.

Оцінка результатів фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання здійснюється суб’єктами управління на підставі певних критеріїв.

Для розрахунку оцінки результатів фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання застосовуються 12 обов’язкових критеріїв. До критеріїв оцінки результатів фінансово-господарської діяльності відносять: відсутність (або зменшення) заборгованості з виплати заробітної плати; темп зміни розміру середньомісячної заробітної плати; виконання фінансового плану за показниками: чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистого прибутку (збитку); частини чистого прибутку, що відраховується до державного бюджету (для державних підприємств); частини чистого прибутку, що відраховується до фонду на виплату дивідендів, нарахованих на акції (частки), що належать державі в статутному капіталі господарських товариств (для господарських товариств); капітальних інвестицій; ступінь зносу основних засобів; зміна розміру чистого прибутку (збитку); коефіцієнт покриття; коефіцієнт фінансової стійкості; коефіцієнт платоспроможності; результати аудиторського висновку (ураховується лише за результатами звітного року). Загалом до окремого суб’єкта господарювання можуть застосовуватися не більше ніж 14 критеріїв (показників).

Оцінка результатів фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання може мати такі значення: ефективна діяльність; задовільна діяльність; неефективна діяльність. Оцінка результатів фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання, як правило, здійснюється за бальною системою (табл. 1).

 

Таблиця 1.