- •Сутність тимчасового поділу каналів.
- •2. Система передачі із врк.
- •3. Теорема Котельникова.
- •4. Переваги цифрових систем передачі
- •5. Перехідні перешкоди в системах передачі із врк.
- •6. Принцип формування цифрового групового сигналу.
- •7. Дискретизація сигналу за часом.
- •8. Перетворення аім1 в аім2.
- •9. Квантування сигналу за рівнем.
- •10 Квантування рівномірне й нерівномірне.
- •11 Лінійне кодування.
- •12 Лінійний кодер порозрядного зважування.
- •13 Нелінійне кодування.
- •14. Алгоритм роботи нелінійного кодера
- •15 Структурна схема нелінійного кодера.
- •16. Диференціальна імпульсно-кодова модуляція.
- •17. Дельта-модуляція.
- •18 Структурна схема дельта-модулятора.
6. Принцип формування цифрового групового сигналу.
Принцип побудови системи передачі з ІКМ пояснюється рис 6.1
Рисунок 6.1
Повідомлення u1(t), u2(t).... и (t) від 1, 2, ... N абонентів через фільтри нижніх частот Ф надходять на канальні амплітудно-імпульсні модулятори АІМ (ключі). За допомогою АІМ модуляторів здійснюється дискретизація переданих сигналів у часі й формування групового АІМ сигналу (Гр АІМ пер). Управляють роботою АІМ послідовності керуючих канальних імпульсів УКИ1-УКИ, що надходять від генераторного встаткування передачі (ГОпер) На АІМ модулятори каналів канальні імпульси подаються по черзі, при цьому тривалість кожного імпульсу становить приблизно 125/2N мкс, а період проходження - 125 мкс. Груповий АІМ сигнал надходить на пристрій, що кодує, - кодер, що одночасно з кодуванням здійснює операцію квантування за рівнем.
Сигнали керування й взаємодії СУВ, передані по телефонних каналах для керування приладами станцій АТС, надходять у передавач СУВ (Пер СУВ), де вони дискретизуются імпульсними послідовностями СУВ, що випливають від ГОпср. У результаті формується груповий сигнал передачі СУВ (Гр СУВ). У пристрої об'єднання (УО) групові сигнали або, як їх часто називають, цифрові потоки, що випливають від кодера, передавача СУВ (Пер СУВ), а також передавача синхросигналів (Пер СС), поєднуються, формуючи так званий ІКМ сигнал. Тут формується діаграма тимчасових циклів системи, що визначає порядок проходження циклів у сверхцикле й кодових груп у циклі передачі (рис 6.2). Пояснимо побудову діаграми тимчасового циклу більш докладно.
Цикли Ц], Ц2, ЦS , кожен тривалістю 125 мкс, поєднуються в так називані зверхцикли, що випливають один за одним Об'єднання циклів у зверхцикли необхідно для одержання потрібного числа каналів передачі СУВ, які організуються, як правило, на певних імпульсних позиціях або в певному канальному інтервалі циклу передачі. Звичайно за один цикл передають СУВ одного або двох каналів, тоді для передачі СУВ всіх каналів буде потрібно N або N/2— циклів, об'єднаних у зверхцикл. Кожен цикл зверхцикла (нагадаємо, що циклом називається набір двійкових сигналів всіх каналів, узятих по одному разі) складається з N канальних інтервалів (КИ) КИ1, КИ2,… КИ, куди можуть входити й додаткові канальні інтервали, необхідні для передачі сигналів синхронізації (СС), каналів передачі СУВ й інших допоміжних сигналів. Кожен КИ являє собою m-розрядну кодову групу, у розрядах Р1,Р2,...PМ, що, передаються двійкові символи (імпульси або пробіли), що представляють собою закодовану у двійковому коді передану інформацію відповідного каналу Як видно, діаграма тимчасового циклу визначає часовий режим роботи системи передачі з ІКМ, тому вона є важливою її характеристикою.
Рисунок 6.2
Швидкість передачі групового ІКМ сигналу визначається тактовою частотою системи fт = m ∙ N ∙ fд, де т — розрядність кодової групи, N — число каналів у системі, включаючи канальні інтервали для передачі синхросигналів СС, СУВ й інших службових сигналів, fд - частота дискретизації каналу ТЧ. Необхідна швидкість н послідовність роботи передавальних пристроїв системи передачі забезпечується генератором, що задає, ГЗ і пристроями Гопер.
Сформований ІКМ сигнал являє собою набір однополярних двійкових символів
