3.2. Послідовність розвитку методів до управління якістю продукції в світі

М ожна прослідкувати еволюційний розвиток в галузі якості, що підтверджує безперервне вдосконалення тієї діяльності, яку називають управлінням якістю рис.3.1.

Рис.3.1. Еволюція розвитку якості

Для ремісного виробництва був характерним випуск порівняно вузького асортименту виробів, мало різноманітного, а в той же час дуже визначеного, змінного від замовлення до замовлення якості і типажу. За якість продукції відповідав сам ремісник. Він контролював якість шляхом підгонки, наладки. Отже, він працював на споживача.

Гонитва за прибутком робить необхідним здешевлення виробництва. Одна з найважливіших перед посилань такого здешевлення був перехід до масового виробництва. Останнє в свою чергу вимагає однорідності, ідентичності, взаємозамінності як використовуваної сировини, так і виробленої продукції.

З’являється необхідність у створенні Технічних умов на продукцію, роль яких вперше стає суттєвою, приблизно в кінці ХVІІІ ст. В 20-ті роки ХІХ ст. почалось впровадження в масове виробництво контрольно-вимірювальних приладів. В тому ж столітті виникає професія контролера, а потім і відділи контролю.

Збільшення масовості виробництва призвело до подальшого розподілення технологічних процесів і післяопераційної їх автоматизації. Це прогресивне явище пов’язане з необхідністю збільшення контрольних операцій. Виникає необхідність зменшення витрат на контроль. Вже в період, передуючий другій світовій війні, увагу закордонних, а в першу чергу американських, промисловиків було направлено на пошук шляхів здешевлення контролю. Існувало три основних підходи до проблеми:

1. Заміна повного 100% контролю вибірковим для його здешевлення.

2. Ліквідація спеціальних відділів з контролю якості, «якість справа кожного».

3. Ліквідація і зміна системи, при якій виріб спочатку повністю виробляється, а потім бракується.

Друга ідея не знайшла широкого поширення, хоча в деяких капіталістичних країнах і сьогодні є ряд фірм, де не існує спеціальних відділів контролю якістю продукції. Однак більшість виробників та дослідників визнають, що «там, де якість є ділом кожного, воно частіше всього стає нічиїм ділом». Ця теорія призвела лише до реорганізації служб якості.

Перший і третій підходи до вирішення питання в наслідку були злиті і призвели до створення статистичного вибіркового контролю і до зміни усієї концепції контролю якості.

Ще в 20-тих роках минулого століття в телефонній промисловості США були використані статистичні методи, що основувались на прогнозуванні майбутніх характеристик виробів, за даними контролю. Методам контролю виробничих операцій починають надавати таке ж значення, як і кінцевому контролю. У кінці 20-х років в США розробляються плани відбору проб, що основуються на законах теорії неймовірності, і спеціальні таблиці Доджа – Ромінга, які до цього часу використовуються в американській і європейській промисловості для перевірки якості продукції під час приймання. Однак скільки не будь широке розповсюдження в Американській промисловості статистичні методи отримали лише під час другої світової війни. Саме в цей період, не дивлячись на усе, ще обмежену сферу використання, ясно виявилися ті переваги статистичного контролю, що сприяли його подальшому широкому використанню. Статистичний контроль це спостереження за ходом технологічного процесу, що здійснюється з допомогою контролю тих чи інших параметрів якості виробів в процесі їх виробництва. Цей вид контролю дозволяв прогнозувати якість продукції, своєчасно втручатися в хід виробництва, відрегулювати його і не дозволити виникнення бракованих виробів під час виконання тієї чи іншої операції.

Після другої світової війни нові методи контролю якості поступово поширюються в американській промисловості і на підприємствах, що випускають невійськову продукцію. В цей же час, правда, в значно менших масштабах починається використання статистичного контролю в Англії, ФРГ, потім у Франції і дещо пізніше в Швеції і Італії [ ].

У 1959р. в СРСР було опубліковано звіт бригади англійських спеціалістів, що вивчали на самому початку 50-х років організацію контролю промисловості США. Відмічався опис процесів регулювання якості продукції в американській промисловості того часу, де узагальнено нові, для того періоду, тенденції в розвитку проблеми. Як правило, помічає В.В.Головинський, в передмові до російського видання звіту, було б помилкою сподіватися, що на усіх заводах США регулювання якістю розуміється таким же чином. Викладене поняття якості відображало не більш ніж превуалюючі на передових заводах США тенденції. Матеріали звіту викликали більше ніж значний інтерес в інших країнах. Ряд регіональних і міжнародних організацій приклали зусилля для розповсюдження цієї концепції на європейському континенті.

Вже на початку 50-х років принципи, що лежали в основі попереджувального міжопераційного контролю, намагалися поширити на підприємство і фірму в цілому. Регулювання якості в цей період, і особливо до початку 60-х років, усе частіше ставало важливою функцією організації виробництва і управління. Використання математико-статистичних методів поступово стає лише одним, причому не завжди вирішальним, із ознак системи регулювання якістю. В промисловості розвинутих країн інтенсивно здійснювався перехід від традиційної системи технічного контролю, що носив наслідковий характер, до нової – попереджуючої регулювання якістю продукції на усіх етапах її виробництва і збуту. Статистичне регулювання якістю (Statistical Quality Control) поступився місцем повному контролю якості (Total Quality Control).

В ажливою рисою всеохоплюючого контролю якості є те, що система мала стати функцією управління, яка в усякому випадку по задуму повинна була охоплювати усі ділянки діяльності від проектування продукції до обслуговування споживача. Вона охоплює усі види діяльності всередині підприємства, включаючи не лише розробку конструкції, Технічних умов, дослідження виробництва, організацію збуту і т.п., але і технічний контроль. Особливістю розгляданої програми є те, що вона виходила за межі підприємства і виключала аналіз вимог ринку, способів продажу, транспортування, зберігання, обслуговування виробів. Комплексність і нерозривність такої системи підкреслюється її зображенням у вигляді спіралі чи кільця якості (рис.3.2. і 3.3.).

Рис.3.2. Спіраль якості . Умовні позначення:

1 – пошук; 2 – вдосконалення; 3 – розробка; 4 – технічні умови; 5 – планування виробництва; 6 – закупівля; 7 – продавець; 8 – контрольно – вимірювальна апаратура; 9 – виробництво; 10 – контроль процесу виробництва; 11 – перевірка; 12 – випробування; 13 – збут; 14 – оптовий продаж; 15 – роздрібний продаж; 16 – використання; 17 – утримання; 18, 19 – обслуговування; 20 – дослідження (пошук)

В капіталістичних країнах 60-х років особливу увагу приділяли саме перед - і після виробничим стадіям. Важливою особливістю системи повного контролю була визнана необхідність організації діяльності по забезпеченню якості. Сюди належало і створення спецслужб якості, визначення їх підпорядкування і взаємовідносин з усіма іншими відділами підприємства, роль кожного з яких в забезпеченні якості повинна була бути встановлена. Служба якості мала бути координаційним центром усієї системи, поширеної так само і на продавця і на споживача.

Система завжди основувалася на отриманні і використанні інформації від усіх ланок кільця (циклу) чи крапок спіралі якості. Наявність чіткої системи зворотного зв’язку дозволяла, опрацювавши отримані свідчення, негайно передати рекомендації відповідним зацікавленим ланкам.

Досягнення поставлених цілей забезпечувала розробка суворих і обґрунтованих методів їх виконання. Заздалегідь встановлювався спосіб проведення досліджень, методи перевірки технічної документації, розроблялася система взаємовідносин з постачальником, визначалися способи контролю, методи вимірювань, порядок обліку і т.д. Характерною особливістю системи – широке використання методів математичної статистики під час забезпечення якості на всіх етапах і на всіх ділянках діяльності підприємства. Математико-статистичні методи не замінювали комплексного контролю, а були лише одним з його інструментів.

Неодмінним елементом системи були заходи з підготовки персоналу і його стимулювання, інформація кожного працівника про його роль в підвищенні якості.

Одночасно визнавалася необхідність систематичного спостереження за виробничими витратами за збитками від браку і випуску виробів більш низької якості, ніж передбачалося. Важливе значення надається співвідношенню якості виробів і його ціни.

Комплексний підхід до проблеми якості вимагав сумісної роботи різних спеціалістів для вирішення технічних, методичних, економічних, математичних, організаційних, психологічних та інших завдань.

Отже, система включала в себе постановку цілей, методів їх здійснення, координацію зусиль по їх досягненню, контроль їх виконання на всіх етапах і налаштована на попередження появи продукції з відхиленнями від заданого рівня якості. Обов’язковий принцип зворотного зв’язку дозволяв постійно вдосконалювати систему і використовувані нею методи.

Запровадження в життя програм бездефектності давали найбільший ефект у тих випадках, коли на підприємстві діяли сучасні організаційні системи контролю якості, охоплюючи усі ділянки діяльності. В свою чергу програма бездефектності розширювала можливості системи комплексного контро для якості, поновивши знову, вже в нових умовах, відповідальність працівника за якість продукції.

Перші інформаційні статті про системи комплексного регулювання якістю з’явились в країнах соціалізму на початку 60-х років. Однак і до цього часу основні ідеї системи в тій чи іншій мірі знаходять вжиття в промисловості Чехословаччини. Так наприклад, положення про ВТК містило вимоги контролю перед виробничого етапу, використання для цих цілей математико-статистичних методів.

Однак, як відмічалося в пресі ЧССР, під час реорганізації чехословацької промисловості в 1959 році більша частина підприємств відмовилась від цього шляху розвитку.

Лише в 1964 році з’явилися підприємства, що в дослідному порядку намагалися замінити існуючу організацію технічного контролю системою комплексного управління якістю. Д. Джуран відмічав, що за приблизними розрахунками в США 15% «неякісних» виробів з’являються на виробничому етапі, біля 80% «неякісних» виробів зумовлено поганою роботою перед виробничих елементів і останнє іде за рахунок поганої роботи після виробничих елементів (пакування, експедиції, введення в експлуатацію, сервіс і т.п.).

В кінці 60-х р. в ЧССР, як і в інших соціалістичних країнах, приймалися заходи з впровадження наукової системи управління якістю. Вагому роль у вирішенні проблем якості відігравало Чехословацьке науково-технічне товариство, де існувало дві комісії з якості. Ці комісії, частково займалися організацією семінарів з проблем контролю якості. В 1965 році в їх роботі приймав участь Д.Джуран. Він вважав, що наука з контролю якості в ЧССР не розвинута в такій мірі, в якій розвинуті технічні дисципліни.

На підставі відомостей, отриманих з ряду галузей промисловості в США та інших країнах, слідує, що лише 20% браку відбувалися з вини робітників. Останні 80% відбувалися із-за недостатнього забезпечення виробництва контролем з боку майстрів та інших відповідальних осіб.

Мала бути забезпечена достатня точність вимірів, для чого необхідне відповідне обладнання; результати вимірів мають оброблятися сучасними методами і використовуватися (зворотній зв’язок) під час розробки заходів з дотримання чи вдосконалення якості.

В такій же мірі, в якій необхідно мати достатні знання для посади директора підприємства, говорив Д.Джуран, потребується підготовка для працівника з перевірки якості.

Д.Джуран вважав необхідним ширше використання математико-статистичних методів для технічної підготовки виробництва, контролю матеріалів під час введення їх у виробництво, забезпечення якості і надійності виробів.

Слід зазначити, що для нашої держави порушені проблеми і сьогодні лишаються актуальними, такими що не втратили новизни для нашої економіки та підприємництва, а також розвитку суспільства в цілому.