Управління якістю

Розділ 3. Міжнародний досвід управління якістю

Література:

Ключові слова: конкурентоспроможність, сукупні виробничі витрати, раціональний статистичний контроль, цикл життя виробу, тотальне управління якістю, політика 100% рівня якості, нуль дефектів, парадигми щодо якості, верхня і нижня межа якості, радикальна тотальна перебудова, „шість сигм”, програма бездефектності

3.1. Історія виникнення та розвитку управління якістю в різних країнах

В забезпеченні конкурентоспроможності продукції вже в 80-ті роки ХХ ст. вимоги до якості стали визначальними. Більше 80% покупців купуючи продукцію на світовому ринку надавали перевагу якості а не вартості. Досвід показав: об’єктивно необхідно, щоб витрати на якість складали не менше 15-25% сукупних виробничих витрат.

З якістю продукції пов’язані можливості кредитування, інвестицій, надання пільг. В ряді країн Європи діють закони, згідно з якими одні товари зовсім не допускаються на ринок без сертифіката якості, що підтверджують відповідність вимогам стандартів міжнародної організації з стандартизації - ISO, інші, не сертифіковані товари, повинні реалізуватися вдвічі дешевше.

Організаційно-економічні і технічні проблеми, пов’язані з якістю, давно стали предметом дослідження, а шляхи їх вирішення перетворились в галузь науки.

Проблемами якості та управління якістю займалися багато зарубіжних і вітчизняних вчених, зокрема А.Фейдженбаум, Е.У.Демінг, Д.М.Джуран, В.Шухарт, Г.Додж, К.Ішікава, К.Мюллер. У сучасній літературі досить велика кількість авторів висвітлює проблеми теоретичних положень щодо якості, розглядає етапність у розвитку концепцій. До них, наприклад, можна віднести таких вчених, як М.Бард, С.Д.Ільєнкова, В.Ю.Огвоздін, С.К.Фомічов та багато ін. Проте й досі існують деякі протиріччя щодо сутності концепції якості та етапів їх розвитку.

Історичний шлях виникнення та розвитку систем управління якістю у світі, можна відтворити у такій послідовності:

• Після Другої світової війни в глобальній економіці було закріплене лідерство США.

• В 1953 р. англійські спеціалісти провели детальне дослідження організації виробництва в США.

• Американські підприємства використовували вибірковий приймальний контроль, зокрема 98% продукції вважали допустимим. Браковані вироби за вимогами споживача замінювали безкоштовно.

• З науково-технічним розвитком і підйомом економіки країн Європи, виникненням «японського чуда» передові підприємства перестали задовольнятися реєстрацією і заміною дефектних виробів.

• Почалось формування комплексних систем управління якістю. У 80-х роках „велика війна” являє собою не військові дії, а промислову війну, і трофеями цієї війни є споживачі в усьому світі.

• Результати зусиль американських корпорацій, направлених на вдосконалення своєї роботи, допомогли повернути віру споживачів в американську продукцію.

Так, ряд американських авторів спостерігаючи за розвитком системного управління якістю підкреслюють значимість двох факторів: активного розвитку американської економіки та неочікуваний прорив японської економіки у 60-х роках минулого століття.

Останнім часом сформувалися нові парадигми щодо якості: «якість, як філософія», та «якість, як стратегія». Для розуміння філософського сенсу якості необхідно прослідкувати обґрунтування цієї категорії та її розвитку в часі. З метою опанування нової парадигми якості, як стратегії треба не тільки розуміти сутність декількох сучасних концепцій якості, але розуміти логіку їх розвитку, особливості кожної концепції, мотиви та факти змін.

Якість, як поняття та як властивість окремого товару була відомою людству ще з давнини. Навіть поняття «система якості» та «стандарти якості» не належать сучасності. Наприклад, Менціус [ ] визнавав за необхідність створення систем якості та впровадження стандартів ще в 500 році до н.е.(!).

Управління якістю сформувалось, як науковий напрям, за ствердженням А.Фейдгенбаума, тільки в 20-х роках ХХ століття. Будь-який науковий напрям має базуватись на відповідній концепції, що являє собою систему ідей, принципів, уявлень щодо розуміння досліджуваних явищ і процесів.

Історичний розвиток систем управління якістю базується на еволюції концепцій якості. В економічній літературі зустрічаються різноманітні та не завжди перевірені часом і суттю назви етапів щодо розвитку та становлення концепцій якості. Критичний аналіз деяких робіт зарубіжних і вітчизняних авторів [ ] дозволив виокремити декілька умовних етапів еволюції концепцій якості.

Перший етап. Кінець ХІХ століття (зростання масового виробництва). Перевірка якості. Вона виникла з метою виявлення відповідності продукції існуючим вимогам за допомогою методу вилучення неякісних виробів.

Базисом для управління якістю є система Ф.Тейлора. Саме він створив наукову концепцію і звернув увагу на необхідність обліку варіативності виробничого процесу і оцінив важливість її контролю. Система Тейлора містила поняття верхньої і нижньої межі якості, поля допуску, запроваджувала такі вимірювальні інструменти, як шаблони і калібри, а також обґрунтовувала необхідність незалежної посади інспектора з якості, різноманітну систему штрафів для бракоробів, форм і методів впливу на якість продукції.

Другий етап. Початок ХХ століття (індустріальна революція та початок конвеєрного виробництва).Технічний контроль якості на інспекційному рівні. Метою цієї концепції був насамперед контроль виробленої продукції, а також запобігання поставкам дефектної продукції споживачам через виявлення та вилучення неякісних виробів за допомогою трьох головних механізмів:

а) технічне нормування якості конструкторами та технологами;

б) контроль за дотриманням норм відділами технічного контролю;

в) адміністративне і економічне примушення.

Третій етап. 20-ті роки ХХ століття. Статистичний контроль якості (Statistical Quality Control) і необхідні методи та процедури вибірки. Теоретичну базу було сформовано В.Шухартом, Г.Доджем та Г.Ромінгом. Метою статистичного контролю є контроль якості продукції під час її виробництва, а також запобігання виробам, що не відповідають певним вимогам. Процеси мають контролювати виробничі та проектні підрозділи. Ще одним методологічним аспектом концепції статистичного контролю якості є процедура вибірки одиниць контролю, що спрямована на зменшення вартості перевірки. З’явилися контрольні карти, вибіркові методи контролю якості продукції та регулювання технологічних процесів. Статистичні методи контролю були поширені, як у цивільному, так і у військовому виробництві.

Четвертий етап. 30-40 роки ХХ століття. Забезпечення якості в процесі виробництва (Quality Assurance). За роки другої світової війни суттєво підвищилися вимоги до якості продукції, на підприємствах почали випускати перші збірники вимог щодо забезпечення якості.

П’ятий етап. 50-ті роки (прискорення науково-технічного прогресу). Постійне вдосконалення або система впровадження безупинного поліпшення (Continues Improvement Implementation System). Новаторську концепцію американського вченого Е.Демінга спочатку було прийнято в Японії, де вона здобула неабияку популярність за назвою «кайзен». З’являються поняття «проектування якості» та «часові характеристики якості». Спочатку ці методи управління якістю були зосереджені в галузі виробництва приладів для військових і космічних цілей, а потім коло застосування цих методів було значно розширене. У 1951 році в Японії було затверджено національну премію Демінга та Практичну премію Демінга за досягнення у галузі якості.

Шостий етап. Середина 50-х років. Система контролю якості. (Quality Control Systems). Фундаментальною концепцією більшості систем управління якістю стає ланцюг якості «постачальник - клієнт».

1955 рік. Росія. На Саратовському авіаційному заводі розроблено систему бездефектного виготовлення продукції та її задачі з першого пред’явлення (БВП). Ця система може вважатися прообразом сучасної системи «нуль дефектів».

1957 рік. Росія. Авіаційний завод у м. Горькому. Розроблено систему «Якість, надійність, ресурс з перших виробів» (ЯКНАРЗПВ).

Сьомий етап. Початок 60-х років. Комплексне (системне, тотальне)забезпечення якості. (Quality Assurance Systems), концепція тотального управління якістю (Total Quality Control – TQC). Концепції були розроблені американськими вченими А.Фейгенбаумом, ДЖ.Джураном, Е.Демінгом, Ф.Кросбі та ін.

А.Фейгенбаум уперше обґрунтував систему всебічного управління якістю продукції. Практичну реалізацію в повному обсязі ця система отримала в Японії в рамках системи „канбан”. Система всебічного управління якістю заснована на так званих циклах Демінга, що складається з чотирьох етапів: планування, виробництво, контроль, вдосконалення продукції. Об’єктом цієї системи є весь життєвий цикл продукції, що означає системний підхід до всіх етапів життєвого циклу: вивчення вимог ринка, доставка готової продукції споживачу та її технічне обслуговування в процесі експлуатації.

На початку 60-х років у США виходять перші збірники документів вимог щодо забезпечення якості на машинобудівних і воєнних підприємствах. У 1962 році в Японії виникли перші «гуртки якості», почали розробляти стандарти на системи управління якістю.

Система TQC мала в Японії великий акцент на статистичні методи, тому японці підкреслювали, що вони використовують концепцію TQSC, де буква S означає Statistical (статистичний).

СРСР. 1961 рік. Україна. Львівський завод телеграфної апаратури. Розроблено систему бездефектної праці (СБП). 1964 рік. Росія. Ярославський моторний завод. Розроблено систему НОРМ (наукова організація робіт щодо підвищення моторесурсу), яка була впроваджена протягом усього життєвого циклу продукції.

Восьмий етап. Середина 60-70 роки. Якість, як стратегія. Якість сама по собі, а також методи його забезпечення – це застарілі поняття. Проте «якість, як стратегія» - це нова парадигма, що виникла в Японії та була визнана істотною конкурентною перевагою на заході лише в 70-х роках.

Дев’ятий етап. Початок 70-х років (підвищення ролі охорони праці та безпеки експлуатації продукції). Система юридичної відповідальності за якість продукції. Розроблено перелік обов’язків щодо виробників, дистриб’юторів, посередників, продавців та інших осіб відносно компенсації збитків споживачів (матеріальних і моральних), що були отримані внаслідок купівлі неякісних товарів і отримання послуг.

СРСР. Україна 1972 – 1973 роки. Продовжується етап формування комплексних систем якості. На деяких підприємствах Львівської області розроблено комплексну систему управління якістю продукції (КС УЯП), яка базувалася на елементах систем СПБ, БВП, НОРМ, ЯКНАРЗПВ та досвіді інших підприємств з управління якістю.

Десятий етап. 80-ті роки. Всебічне (тотальне, загальне) управління якістю.(Total Quality Management – TQM). Якщо TQC – це управління якістю з метою виконання встановлених вимог, то TQM – це ще й управління цілями та власне вимогами, а також забезпечення якості. Останнє трактується як система заходів, що повинна викликати у споживача впевненість у якості продукції.

Одинадцятий етап. Починається з 90-х років і триває до наших часів. Універсальне управління якістю. Це зовсім нова управлінська парадигма. Як зазначено далі, вона базується на тому, що менеджмент якості, який охоплює всі галузі управління підприємством, послідовно розповсюджується також на різні види суспільної діяльності, такі, як медицина, освіта, наука, комунікацію і т.д. Тому можливо, і необхідно управляти суспільним життям, використовуючи підходи та методи, які вже апробовані в сфері матеріального виробництва, незначно трансформуючи та пристосовуючи їх до нових об’єктів впливу. Необхідно підкреслити, що в умовах глобалізації вимоги до якості продукції трактуються однозначно: якість виробленої продукції повинна бути настільки високого рівня, щоб вироби будь-якого підприємства у світі користувалися довірою глобального споживача.

Дванадцятий етап. Кінець ХХ – початок ХХІ століття можна охарактеризувати появою нової концепції – TIM (Total Improvement Management – загальне управління удосконалювання компаній), що містить комплексний підхід до покращення якості продукції та робочої сили, надійності, технічних характеристик продукції та показників діяльності.

Для зручності дані щодо етапів розвитку концепції з якості наведено в таблиці (додаток А).

Кожна з вищеназваних концепцій зробила свій внесок у процес формування конкурентоспроможності сучасного підприємства. Проте в сучасній економічній літературі [ ] все частіше з’являються статті, автори яких відверто вказують на те, що жодна з широко розрекламованих концепцій не виправдала сподівань, що на них покладалися. Зокрема, на думку автора [ ] , не принесли належного результату такі підходи, як контроль якості та всебічне управління якістю, бездефектне виробництво, загальний менеджмент на основі якості, перебудова виробничих процесів. Зазнає невдач надзвичайно розрекламована методологія «шість сигм». Головною причиною невдач вищеназваних концепцій є те, що вони являють собою розрізнені спроби дій з метою покращення стану організацій у той час, коли організації потребували радикальної тотальної перебудови.

У доповіді на 58 конгресі Американського товариства якості, що відбувся в 2004 році в Торонто, один із найвизначніших фахівців у сфері якості Дж. Харінгтон сказав: «Сьогодні недостатньо, щоб компанія була просто гарною. У сучасному конкурентному світі вона повинна бути найкращою, а для цього їй варто приділяти увагу всім своїм складовим, домагаючись оптимального використання і підвищуючи ефективність усіх ресурсів, які вона має. В умовах сучасної запеклої конкуренції тільки кращі з найкращих здатні привернути увагу споживачів».

Отже, сьогодні формується тринадцятий етап розвитку концепцій якості – концепція організаційної досконалості, що охоплює керування процесами, проектами, змінами структури організації, застосуванням інформаційних технологій, ресурсами і знаннями з метою підвищення ефективності компаній.

Таким чином, можна зробити наступні висновки:

• до необхідності управління якістю на всіх етапах життєвого циклу виробництва в СРСР та інших країнах світу вчені та фахівці дійшли одночасно;

• інколи теоретичні розробки концепцій та їх реалізація на практиці (БВП) в СРСР випереджали передову світову думку;

• вітчизняні наробітки та світовий досвід мають реальну змогу допомогти нашій країні у встановленні надійної конкурентоспроможності світового рівня.

Слід зазначити, що жодна з існуючих до цього часу концепцій якості не є панацеєю та не дає стовідсоткової гарантії досягнення конкурентних переваг підприємством на глобалізованому ринку; зараз вже не актуально розглядати окрему концепцію якості як гарантію виживання підприємства на ринку. Необхідно парадигми щодо якості («якість як філософія» та «якість, як стратегія») розглядати лише в контексті нової концепції системного вдосконалення підприємства.