1. Сучасна політика оплати праці.

Інтереси власника підприємства та робітника в частині оплати праці є протилежними, оскільки перший зацікавлений в її мінімізації, а другий – в якомога більшому розмірі, тому в оплату праці втручається держава, яка врегульовує інтереси сторін.

Сучасна державна політика оплати праці – це комплекс адміністративних, законодавчих та контролюючих впливів держави на оплату праці. Практично реалізується через механізм її регулювання. Механізм державного регулювання оплати праці здійснюється через встановлення:

- мінімальної заробітної плати;

- державних норм і гарантій оплати праці (за роботу в надурочний час, святкові та вихідні дні);

- умов визначення частини доходу, що спрямовується на оплату праці;

- міжгалузевих співвідношень в оплаті праці;

- умов і розмірів оплати праці в бюджетних організаціях та установах;

- максимальних розмірів посадових окладів керівників державних підприємств;

- рівня оподаткування підприємств і доходів працівників;

Держава забезпечує також функціонування соціального захисту з допомогою:

- бюджетного фінансування освіти, культури, закладів охорони здоров'я тощо;

- участі у формуванні фондів соціального страхування (пенсійного, медичної допомоги та ін.);

- дотування цін на товари (послуги), що перебувають під державним контролем

- запровадження допомоги сім'ям з низькими доходами;

- застосування різних форм компенсації підвищення цін та обмеженої індексації;

- забезпечення функціонування дійової системи працевлаштування та допомоги безробітним.

Використання конкретних важелів механізму державного регулювання оплати праці залежить від впливу різноманітних чинників: економічного розвитку країни, продуктивності праці, середньої заробітної плати тощо.

2. Поняття та функції заробітної плати.

Оплата праці — це будь-який заробіток, обчислений, як правило, у грошовому виразі, що його за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.

Оплата праці складається з основної заробітної плати й додаткової оплати праці. Основна заробітна плата працівника залежить від результатів його праці й визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками й доплатами. Рівень додаткової оплати праці залежить від кінцевих результатів діяльності підприємства.До додаткової оплати праці відносять премії, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, а також надбавки й доплати, не передбачені чинним законодавством або встановлені понад розміри, дозволені останнім.

Дійовість оплати праці визначається тим, наскільки повно вона виконує свої основні функції — відтворювальну, стимулюючу, регулюючу й соціальну.

Реалізація відтворювальної функції заробітної плати передбачає встановлення норм оплати праці на такому рівні, який забезпечує нормальне відтворення робочої сили.

Функція стимулювання зводиться до того, що можливий рівень оплати праці має спонукати кожного працівника до найефективніших дій на своєму робочому місці.

Регулююча функція оплати праці реалізує .принцип диференціації рівня заробітку за фахом і кваліфікацією відповідної категорії персоналу, важливістю та складністю трудових завдань.

Соціальну функцію заробітної плати спрямовано на забезпечення однакової оплати за однакову роботу.