5. Поняття "соціальна держава" є плодом XX століття, тоді як поняття "правова держава" виникло раніше - у хґх столітті, хоча витоки того та іншого слід шукати у давнині.

Ідея правової держави належить німецькому філософу І.Канту (1762-1814), хоч саме словосполучення "правова держава" він не вживав. Філософські основі ідеї правової держави І.Канта такі: панування закону в житті суспільства; зв'язаність держави правом; обмеження втручання держави у сфери приватного життя; свобода кожного члена суспільства як людини; рівність одного з іншим як підданого держави; самостійність кожного члена суспільства як громадянина; наявність принципу розподілу влад як гаранта проти встановлення деспотії.

Соціальна правова держава - це сучасна політико-правова теорія, де слово "соціальна" несе велике смислове навантаження: воно підкреслює, що держава бере на себе турботу про матеріальний добробут громадян, здійснює функцію регулювання економіки з обов'язковим урахуванням екологічних вимог, забезпечує захист соціальних та індивідуальних інтересів, участь трудящих у прийнятті рішень на виробничому рівні з метою запобігання необмеженого панування підприємців та ін.

Крім звичайних ознак, які характерні для будь-якої держави, соціальна правова держава як найвища форма політичного буття, яку виробило людство, має ряд специфічних рис:

1) право панує в суспільстві, державна влада підлягає під контроль права;

2) наявність громадянського суспільства, яке функціонує у поєднанні і взаємодії з державною владою у рамках права;

3) громадяни мають невід'ємні права і свободи. Щодо громадян та їх об'єднань діє принцип: "дозволено все, крім забороненого законом";

4) закони суворо дотримуються державними органами, посадовими особами. По відношенню до владних державних органів та посадових осіб діє принцип: "дозволено тільки те, що прямо передбачено законом";

5) право як міра свободи набуває відпрацьованого у законах змісту: закон повинен відповідати праву, бути правовим законом;

6) закони приймаються і підлягають зміні тільки законним шляхом, тобто шляхом виявлення волі народу, проявом і його суверенітету. Тому найважливіший заклад правової держави - народне представництво, організація законодавчої влади, вся повнота якої .здійснюється представниками народу, обраними з його середовища;

7) недоступність підміни функцій законодавчого органу виконавчим або судовим; розосередженість влади між ними ("розподіл влади");

8) держава турбується про підняття рівня соціально-економічних прав громадян до рівня основних прав, про їх гарантії і захист; про соціальну безпеку особи шляхом гарантованого життєвого рівня літніх, хворих, безробітних, надає допомогу великим родинам, робить внески в охорону здоров'я, житлового будівництва і т.ін., тобто здійснює політику соціальних послуг і соціального забезпечення;

9) держава гарантує мінімальний рівень життя та його зростання, забезпечує рівність стартових можливостей (а не матеріальну рівність) за допомогою державної системи освіти, податкової політики, регулювання ринку праці та контролю умов праці і т.ін.;

10)держава виступає засобом соціального компромісу.

Таким чином, будучи обмеженою правом, соціальна держава виявляє активність у регулюванні соціально-економічних процесів, соціального аспекту основних прав громадян, їх соціальної захищеності відповідно до закону.

6. Основні соціальні норми класифікують відповідно до їх змісту та способів встановлення і забезпечення.