Основними з таких ознак є:

• територія - відокремлена кордонами частина земної поверх­ ні, на яку розповсюджується влада даної держави. Територія є матері­альною базою держави і основою для визнання її іншими державами;

• суверенітет - політико-правова властивість, під якою розу­міють верховенство, самостійність, неподільність влади на території країни та її незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах;

• наявність апарату управління та примусу, який практично реалізовує різні функції держави;

• здатність видавати загальнообов'язкові для всього населення правові норми та забезпечувати їх виконання;

• наявність податкової системи, яка забезпечує засоби для утримання державного апарату.

Функції держави - це основні напрями діяльності держави, в яких виражається та конкретизується суть, соціальне призначення, завдання і цілі держави.

Існують різні способи класифікації функцій держави: за соціальною значимістю основні і другорядні; за змістом - економічні, політичні, гуманітарні, екологічні та ін.; за тривалістю - постійні і тимчасові; за спрямованістю - зовнішні і внутрішні. Поділ функцій на внутрішні і зовнішні є найбільш поширеним.

У внутрішніх функціях конкретизується внутрішня політика управлінська діяльність держави. Основними внутрішніми функ­ціями більшості сучасних держав, включаючи Україну, є: захист конституційного ладу; забезпечення і захист основних прав людини; охорона законності і правопорядку; соціальне забезпечення; охорона навколишнього середовища; господарсько-організаторська функція тощо.

Зовнішні функції характеризують державу як суб'єкта міжнародних відносин. Основними з них є: оборона країни; підтримання добросусідських відносин з іншими державами; зовнішньоекономічна діяльність тощо.

3. Форму держави утворюють три складові частини: форма правління, форма державного устрою, форма державного режиму.

Форма державного правління - це організація вищих органів державної влади, порядок їх утворення і діяльності та розподіл компетенції між ними.

Розрізняють дві форми правління - республіку і монархію.

Республіка - це форма правління, при якій верховна влада у державі належить виборним органам, які обираються населенням на певний строк.

Республіки бувають трьох видів залежно від того, хто призначає та контролює уряд.

Президентська республіка. У таких республіках президент обирається населенням незалежно від парламенту, він формує, контролює, а інколи і очолює уряд, а парламент здійснює законодавчу функцію;

Парламентська республіка. У парламентських республіках населення обирає парламент, а парламент обирає президента та формує і контролює уряд. Президент здійснює переважно представницькі функції;

Змішана республіка (президентсько-парламентська чи парла­ментсько-президентська). Уряд у таких республіках формується та контролюється частково президентом, а частково - парламентом. До таких республік належить Україна.

Монархія - це форма правління, при якій верховна влада у державі повністю або частково належить одній особі

Розрізняють такі види монархій:

• абсолютна - влада монарха ніким і нічим не обмежена;

• конституційна - населення обирає парламент, парламент призначає і контролює уряд, а монарх на практиці виконує переважно представницькі функції;

• дуалістична - населення обирає парламент, парламент здійс­нює законодавчу функцію, а монарх формує, контролює, а інколи й очолює уряд.

Форма державного устрою визначає, на які адміністративно-територіальні одиниці ділиться держава, взаємовідносини між цими-одиницями та державою в цілому.

За формою устрою держави бувають унітарні та федеративні..

Унітарна держава - це єдина держава, що складається з адміністративно-територіальних одиниць, які не мають жодних ознак державності, у першу чергу власних законодавчих органів, конституцій та законодавства. Унітарні держави можуть мати в своєму складі одне або декілька автономних утворень, які за своїм статусом відрізняються від решти адміністративно-територіальних одиниць.

Федеративна держава - це держава, що складається з двох чи більше суб'єктів, які зберігають деякі ознаки державності (наприклад, власні законодавчі органи, конституції і законодавство), але найваж­ливіші функції (оборонну, фінансову тощо) добровільно делегують федеральним (центральним) органам влади.

Деякі автори вважають імперію формою держав­ного устрою. Імперія - це складна держава, яка утворюється не шля­хом добровільного об'єднання, а шляхом завоювання однією державою іншої.

Конфедерація - це тимчасовий добровільний союз самостійних держав, укладений для досягнення конкретних як правило військово-політичних цілей. Конфедерація - нестійке утворення, яке з часом або розпадається, або перетворюється у федерацію.

Конфедерація не має спільних державних органів, законодавства, армії, податкової системи тощо, тому більшість авторів вважають її не формою державного устрою, а союзом суверенних держав.